Рішення № 7386466, 21.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2009 р.Справа № 15/104-1864

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський-Холод" вул. Шестакова, 13,с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область, 31312

до відповідача: Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 40.346,77 грн. основного боргу, 880,74 грн. пені, 1210,40 грн. 3% річних.

за участю представників сторін:

позивача:           юрист Матвійчук Ірина Юріївна –довіреність;

відповідача:           не з’явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський-Холод" вул. Шестакова, 13, с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль про стягнення 40.346,77 грн. основного боргу, 880,74 грн. пені, 1.210,40 грн. 3% річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалою суду від 09.10.2009р., 21.10.2009р. та 02.12.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський-Холод" вул. Шестакова, 13,с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область, зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 23.07.2003р., що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики № 1874 від 23.07.2003р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський-Холод" вул. Шестакова, 13,с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область (продавець), 01.01.2009 року укладено договір постачання № 05, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- позивач, як "Продавець" зобов’язується передавати (поставити, продати) товари у власність Покупця на умовах та в строки, встановлені Договором, а Покупець в порядку та строки встановлені Договором, зобов’язується прийняти товар і оплатити його, за цінами зазначеними в додатку № 1 (п. 1.1 Договору).

Пунктом 12.1. договору сторони передбачили, що даний договір чинний з 01.01.2009р. по 31.12.2009р..

Як випливає із матеріалів справи позивач на виконання взятих зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв товарно –матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № Ж-02216 від 19.05.2009р. на суму 570,72 грн., № Ж-02280 від 22.05.2009р. на суму 1.183,52 грн., № Ж-02320 від 26.05.2009р. на суму 537,48 грн., № Ж-02335 від 26.05.2009р. на суму 2.323,77 грн., № Ж-02394 від 29.05.2009р. на суму 5.675,03 грн., № Ж-02382 від 29.05.2009р. на суму 610,97 грн., № Ж-02447 від 02.06.2009р. на суму 820,20 грн., № Ж-02464 від 02.06.2009р. від 02.06.2009р. на суму 2.443,26 грн., № Ж-02523 від 05.06.2009р. на суму 3.305,96 грн., № Ж-02743 від 19.06.2009р. на суму 1.101,46 грн., № Ж-02742 від 19.06.2009р. на суму 7.159,31 грн., № Ж-02810 від 23.06.2009р. на суму 3.750,34 грн., № Ж-02813 від 23.06.2009р. на суму 521,18 грн., № Ж-02841 від 26.06.2009р. на суму 790,40 грн., № Ж-02859 від 26.06.2009р. на суму 6.241,22 грн., № Ж-02908 від 30.06.2009р. на суму 295,96 грн., № Ж-02917 від 30.06.2009р. на суму 3.078,82 грн., а всього на загальну суму 40.409,60 грн..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 8 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 8.1. Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар по проходженню 45 днів з моменту здійснення постачання товару.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по договору постачання № 05 від 01.01.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 40.346,77 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 40.346,77 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Покупець, що несвоєчасно розплатився з Продавцем за наданий вчасно товар, сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,04 % від суми проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п. 10.1 договору).

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання 880,74 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого газу, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 1.210,40 грн. річних такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, код 30047671 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський-Холод" вул. Шестакова, 13,с. Олешин, Хмельницький район, Хмельницька область, код 30046771 –40.346,77 грн. основного боргу, 880,74 грн. пені, 1210,40 грн. 3% річних, 424,37 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "25" грудня 2009 року через місцевий господарський суд.

          Суддя