Рішення № 73864596, 07.05.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/671/18

№ провадження 2-а/647/21/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Татаровській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бериславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенант поліції Бондаренко Роман Дмитрович про визнання неправомірною діяльність та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю представників сторін:

від відповідача : представник не прибув, причини неявки до суду не повідомив, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенант поліції Бондаренко Роман Дмитрович про визнання неправомірною діяльність та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначив, що 10.03.2018 року відповідач склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 894840, згідно якої було застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020,00 грн.. Із зазначеною вище постановою, позивач повністю не згоден та вважає її винесеною всупереч порядку встановленому діючим законодавством, а тому вона є незаконна й така, що підлягає скасуванню. Просив суд визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Бондаренка Романа Дмитровича щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП та скасувати постанову серії БР № 894840 від 10 березня 2018 року, якою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Судом 05.04.2018 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, копію якої направлено відповідачу. Відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримав та в установлений законодавством строк суду були надані письмові заперечення на позов.

В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволені позову наполягав.

Відповідач в судове засідання засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, заперечення на позовну заяву не надав. Клопотань чи заяв про відкладенняслухання справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 194 КАСУ учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку у відповідності до ч.3 ст. 194 КАС України, що надані позивачем докази та зазначені в позові обставини, є достатніми для прийняття рішення з наступних підстав: Відповідно до ст..68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Судом встановлено, що інспектор ПП роти № 2 батальйону УПП в Херсонській області лейтенант поліції Бондаренко Роман Дмитрович склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 894840, в якій зазначив, «ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Skoda Superb, номерний знак НОМЕР_1, 10.03.2018 року о 10 год. 15 хе., в м. Херсоні, площа Привокзальна, здійснив зупинку на місці для стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «інвалід» позначений д.р. 1.30 чим порушив ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 КУпАП», та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу передбаченому санкцією статті, а саме в розмірі 1020 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто елементом складу адміністративного правопорушення неодмінно повинна бути вина у формі умислу чи необережності.

Пунктом 8.1 ПДР України передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно ч. 5 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" -тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачені частинами першої, другої, третьої і п»ятої статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

У випадках, передбачених частиною другою статті 258 КУпАП, коли протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення .

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Адміністративний позов подано 20.03.2018 року, тобто у встановлені законом строки.

Здійснивши системний аналіз ст.ст. 288, 293 КУпАП та ст.ст. 5-9, 245, 264 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до адміністративного суду у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства, з особливостями встановленими КУпАП.

З огляду на це, суд при вирішенні адміністративного позову не обмежений повноваженнями, визначеними ст. 245 КАС України, а наділений ще й повноваженнями, визначеними п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП, зокрема скасувати постанови (як повністю так і частково), змінювати захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Представником відповідача до суду було надано клопотання про залучення до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ознайомившись з якими, позивачем надано заперечення стосовно визнання відеозаписів, які містяться у відеофайлах, як доказів скоєння адміністративного правопорушення, в якому наголосив, що застосування технічних приладів, що мають функції відеозапису є привентивним поліцейським заходом, про які поліція зобов'язана повідомити особу. Вказані технічні засоби можуть бути закріплені на формовому одязі та використовувати отриману інформацію з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Наголосив, що із клопотання представника відповідача не можливо встановити, з яких підстав і ким застосовувалась до нього відеозйомка, про проведення якої його ніхто не попереджав . Крім того, зазначив, що у додатку до протоколу не зазначено взагалі, які додатки додаються до протоколу, а розгляд справи здійснено не за місцем скоєння правопорушення, жодного доказу його вини інспектором поліції не надано.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАСУ учасник справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 КАСУ достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечення позивача судом не приймаються, оскільки докази подані в установленому законом порядку і спосіб.

Дослідивши відеозаписи з нагрудної відеокамери поліцейського, а саме відеофайли № 20180310192909000989, 20180310193016000990, 20180310193045000991, суд з'ясував, що ОСОБА_1 був зупинений працівником патрульної поліції після того, як не виконав його вимогу щодо зупинки транспортного засобу, оскільки перед цим здійснив зупинку автомобіля, яким керував на місці, що позначено відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), і тим самим створив перешкоду водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів. Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно ч.2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.

Суд вважає, що стягнення було накладено правомочною особою. В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки проступку, за яким законом встановлено адміністративну відповідальність (ст. 122 ч. 5 КУпАП). Стягнення накладено в межах, встановлених санкцією статті. Строк давності для застосування стягнення не закінчився.

Частиною 3 ст. 286 КАСУ передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Стаття 22 КУпАП (норма загальної частини КУпАП, яка розповсюджує свою дію також на правопорушення, передбачені особливою частиною КУпАП) передбачає можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, обмежившись усним зауваженням. Таке рішення можливе у разі невеликої суспільної шкідливості діяння та відсутності внаслідок нього збитків державним чи суспільним інтересам.

З огляду на повне дослідження обставин даної справи судом, необхідність повторного розгляду даної справи суб'єктом владних повноважень відсутня, оскільки це суперечило б засадам права особи на судовий захист, юридичної визначеності та обов'язковості судових рішень.

За встановлених конкретних обставин справи, вказане правопорушення не спричинило жодних збитків державним чи суспільним інтересам, тому не вважається суспільно шкідливим, у зв'язку з чим визнається судом малозначним.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу зі звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись 243-246, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову серії БР № 894840 від 10 березня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП скасувати в частині накладення адміністративного стягнення в сумі 1020,00 гривень, звільнивши його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю діяння і обмежитись усним зауваженням, в іншій частині дану постанову залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення, однак з врахуванням п. 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В. С. Миргород