Рішення № 7386428, 23.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р.Справа № 8/73-1839           Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій за невиконання умов мирової угоди в сумі 621 717 грн. 92 коп.

За участю представників:

Позивача: Пількевича В.В. - головного юрисконсульта відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи юридичного департаменту ДК "Газ України", довіреність № 189/10 від 26.12.2008 р.

Відповідача: Панчука С. М. -юрисконсульта, довіреність № 12 від 05.10.2009 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, надалі позивач, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 621 717 грн. 92 коп., з яких: 558 107 грн. 16 коп. - заборгованість згідно затвердженої мирової угоди у справі №1/14-1601, станом на 01.09.2009р., 51 127 грн. 95 коп. - втрати від інфляції, 12 482 грн. 81 коп. - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004 р. по справі № 1/14-1601. Стверджує, що за період з 01.02.07р. по 01.09.09р., відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідач був зобов'язаний погасити на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованість в розмірі 915 928,17грн. Проте, відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши заборгованість в розмірі 357 821,01грн., згідно заяв про зарахування зустрічних вимог і станом на день розгляду спору в суді несплаченою, за період з 01.02.07р. по 01.09.09р., залишається заборгованість в сумі 558 107грн. 16коп., на яку відповідно до вимог чинного законодавства нараховано 51 127, 95 грн. інфляційних втрат та 12 482, 81 грн. 3% річних.

В підтвердження викладеного додає: розрахунок боргу ВАТ "Тернопільміськгаз" по договору №10/16-58 від 18.01.00, розрахунки по якому проводяться на підставі мирової угоди від 30.11.04р. у справі №1/14-1601; ухвалу господарського суду Тернопільської області від 03.12.04 р. по справі № 1/14-1601; заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10.15 год. 26.10.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:10 год. 16.11.09р., до 11:50 год. 30.11.09р. та до 15:50 год. 21.12.2009р., у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням сторонами усіх витребовуваних ухвалами суду документів.

В судовому засіданні 21.12.2009р. оголошувалась перерва до 09:40 год. 23.12.2009р.

Строк вирішення спору продовжено в порядку ч. З ст.69 ГПК України, до - 02.01.2010р, про що судом винесено відповідну ухвалу від 30.11.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №128 від 22.12.09р., підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні, вимоги позивача щодо стягнення 558 107,16 грн. за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі №1/14-1601 визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та с правомірними діями, що тягнуті виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі №1/14-1601 затверджено мирову угоду, укладену між Дочірньою компанією „Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Тернопільміськгаз" 30 листопада 2004р.

Умовами укладеної між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" мирової угоди від 30.11.2004 року сторони погодили (домовились) як про предмет угоди так і щодо строків її виконання, зокрема, відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 3 545 527,76грн. у повному обсязі, шляхом щомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 29 546,07грн., з 01.01.2006р. до 01.12.2015р., а останній платіж в сумі 29 546,43грн. - до 01.01.2016р.

Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, відтак, з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають за мировою угодою.

Відтак, укладена між сторонами 30.11.2004р. та затверджена ухвалою господарського суду Тернопільської області у справі №1/14-1601 від 03.12.2004р. мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено, однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, чим і скористався позивач.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За умовами мирової угоди, за період з 01.02.2007р. по 01.09.2009р., відповідач зобов'язаний погасити заборгованість перед позивачем в сумі 915 928,17грн.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Тернопільсміськгаз" свої зобов'язання щодо сплати боргу, відповідно до п.З мирової угоди станом на 01.09.2009р. виконав частково, на суму 357 821,01грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за вказаний вище період становить 558 107,16 грн.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні підтвердив факт невиконання ВАТ "Тернопільміськгаз" умов мирової угоди та наявності боргу в сумі 558 107,16грн.

В силу ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" 558 107 грн. 16 коп. заборгованості за невиконання умов мирової угоди підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані останнім.

Окрім цього, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.І ст. 625 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.ст. 216, 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем за період з березня місяця 2008 р. по червень місяць (включно) 2009р. нараховано інфляційні нарахування в сумі 51 127 грн. 95 коп., а також 3% річних, за період з 02.03.08р. по 02.09.09р., в сумі 12 482 грн. 81 коп.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 558 107 грн. 16 коп. - основного боргу; 51 127 грн. 95 коп. - інфляційних нарахувань; 12 482 грн. 81 коп. - трьох відсотків річних обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 6 218 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись 1,2,4,12,22,32,33,34,43,44-49,69,78,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №21155959), на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. ШолуденкаД, м. Київ (ідентифікаційний код №31301827): -          558 107 грн. 16 коп. - основного боргу; -          51 127 грн. 95 коп. - інфляційних нарахувань; -          12 482 грн. 81 коп. - трьох відсотків річних;

-          6 218 грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          236 грн. в повернення сплачених позивачем витрат на і формаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 24.12.2009р.). через місцевий господарський суд. Суддя