Ухвала суду № 73863466, 08.05.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Справа № 596/638/17

Номер провадження 1-кп/608/27/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Яковець Н . В.

суддів Коломієць Н.З, ОСОБА_1

при секретарі Олійник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Чорткові матеріали кримінального провадження № 12016210070000334 від 7 грудня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вересня місяця, 22 числа, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, не одруженого, судимого 24 квітня 2008 року колегією суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області за п.2 ч.2 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі та звільненим 23 червня 2016 року умовно-достроково з не відбутим строком 2 роки 6 місяців 3 дні,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Кашлюка І.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_4-

ВСТАНОВИЛА:

24 квітня 2008 року ОСОБА_2, будучи засудженим колегією суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області за п.2 ч.2 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі та звільненим 23 червня 2016 року умовно-достроково з невідбутим строком 2 роки 6 місяців 3 дні на підставі постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15.06.2016 року, повернувся в с.Мала Лука Гусятинського району, де проживав за місцем реєстрації та проживання своїх родичів до листопада 2016 року.

В подальшому, оскільки, з 29 вересня 2008 року ОСОБА_2 перебував в законному шлюбі із ОСОБА_5, отримав дозвіл останньої проживати в її будинку №7 по вул. Зелена, в с.Мала Лука Гусятинського району, де постійно проживав протягом листопада 2016 року. За вказаною адресою ОСОБА_2 проживав сам, підсобного господарства не вів, зловживав спиртними напоями, постійних заробітків не мав, проживав за рахунок своєї дружини та родичів, що мешкали у цьому ж селі неподалік.

30 листопада 2016 року близько 12 години у будинок №7 по вул. Зелена в с. Мала Лука, Гусятинського району, де на той час перебував ОСОБА_2, прийшла його дружина ОСОБА_5, яка тривалий час проживала у ІНФОРМАЦІЯ_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_6, для того, щоб відремонтувати димохід та почистити його. В період з 12 до 16.00 год. ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_2, перебуваючи у вказаному будинку розпивали спиртні напої, принесені ОСОБА_5 із собою.

Близько 15.45 год. 30 листопада 2016 року під час розпивання спиртного ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_7 повідомила телефоном своєму співмешканцю ОСОБА_6, що вже збирається йти додому, тобто в с. Постолівку, Волочиського району, Хмельницької області. Почувши телефонну розмову ОСОБА_5 зі ОСОБА_6, у ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та постійно ревнував ОСОБА_5 до її співмешканця ОСОБА_6, раптово виник злочинний умисел, спрямований на завдання ОСОБА_5 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклої агресії, що слугувала наслідком постійних ревнощів ОСОБА_5 до її співжителя, в будинку №7 по вул. Зеленій в с. Мала Лука, Гусятинського району завдав останній численні удари руками, ногами та невстановленими слідством предметами в область голови, шиї, тулуба, чим спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, у вигляді просторого синця правої половини обличчя з раною у зовнішній частині правого надбрів'я, переломів виличного відростка лобної кістки та лобного відростка виличної кістки справа, відкритого перелому кісткової частини спинки носа з раною у його проекції, розлитих крововиливів у сполучні оболонки очей, вогнищевих крововиливів у слизову оболонку губ, слабо виражених крововиливів під м'яку мозкову оболонку лобної та скроневої часток лівої півкулі головного мозку, що належать до середньої тяжкості, оскільки не становили небезпеки для життя в момент спричинення, проте тягнуть за собою тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст.122 КК України, тобто в умисному, середньої тяжкості тілесному ушкодженні.

В подальшому, в цей же день 30 листопада 2016 року близько 22.00 год. у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 з метою приховати вчинений ним злочин, а саме завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя іншої людини, ОСОБА_2, 30.11.2016 року близько 22.00 год., перебуваючи в будинку №7 по вул. Зелена в с.Мала Лука, Гусятинського району, Тернопільської області, усвідомлюючи, що раніше він був засуджений за умисне вбивство та продовжує відбувати покарання, близько 22 години, розуміючи, що він в майбутньому може понести кримінальну відповідальність за завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5, з метою приховати цей злочин, взяв зі столу у свою праву руку кухонний ніж, підійшов до потерпілої спереду впритул та діючи з прямим умислом, направленим на позбавлення її життя, з усієї сили умисно завдав ножем одного удару з права на ліво в ділянку верхньої третини лівої передньо-бокової частини шиї потерпілої, усвідомлюючи, що в результаті цього може настати її смерть та бажаючи цього, спричинив ОСОБА_5 ножове поранення органів шиї із повним поперечним пересіченням зовнішньої і внутрішньої гілок загальної сонної артерії та гострої крововтрати, що характеризується швидким одномоментним витіканням відносно невеликої кількості крові з крупної судини та різким зниженням артеріального тиску, що призвело до анемізації головного мозку і фібриляції шлуночків серця, від яких вона померла на місці події, тобто вчинив умисне вбивство ОСОБА_5

В подальшому, переконавшись, що ОСОБА_5 мертва, ОСОБА_2, з метою уникнення відповідальності за скоєне вбивство та укриття слідів злочинів, вирішив приховати її тіло. Для цього він роздягнув ОСОБА_5 та почергово відчленував кухонним ножем, яким завдав смертельного удару, голову, а потім верхні та нижні кінцівки від тулуба потерпілої.

Далі ОСОБА_2 вказаним кухонним ножем відділив від верхніх та нижніх кінцівок потерпілої м'які тканини, які склав у господарську сумку, тулуб потерпілої помістив в один мішок, а голову та кістки верхніх і нижніх кінцівок -в другий мішок. Обидва мішки із частинами тіла потерпілої ОСОБА_5 та господарську сумку із фрагментами м'яких тканин верхніх та нижніх кінцівок останньої ОСОБА_2 цього ж дня у вечірню пору почергово відніс до річки Збруч та викинув їх у воду, після чого повернувся додому, де з метою укриття злочину провів прибирання будинку, помив знаряддя злочину, знищив шляхом спалення в печі власний одяг та одяг і речі потерпілої.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з метою приховати інший злочин, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Звернувшись до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор, просив прийняти рішення про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Оскільки, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 161 від 15.11.2017 року ОСОБА_2 на даний час страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі дисоціативного розладу, псевдодемантичний синдром, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Потерпіла в судове засідання не з’явилася, просила справу слухати у її відсутності.

Захисник ОСОБА_3, в судовому засіданні не заперечував щодо застосування відносно ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Однак, просив суд визнати недопустимими доказами – пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні, оскільки вони не були очевидцями інкримінованих ОСОБА_2 злочинів.

Законний представник ОСОБА_4 не заперечувала щодо застосування відносно ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, виходячи з положень ст.ст.93,94 КК України, ст.ст.512,513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу», встановила наступне.

Згідно ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Статтею 513 КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Обставини вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочинів передбачених ч.1 ст.122, та п. п. 9,13 ч.2 ст.115 КК України, підтверджуються сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, суду пояснив, що коли пропала ОСОБА_5, в той день на машині до нього приїхав ОСОБА_6 та погрожував йому фізичної розправою, а саме, мисливською зброєю, щоб він признався у вбивстві ОСОБА_8. З ОСОБА_5 він не спілкувався, після звільнення проживав в батьківській хаті. Знав, що ОСОБА_5 проживає зі ОСОБА_6

Потерпіла ОСОБА_9, суду показала, що з мамою не спілкувалася багато років, оскільки її мама була позбавлена батьківських прав відносно неї та брата. Знає, що мама тривалий час проживала з ОСОБА_2, щодо покарання покладалася на думку суду, претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого немає.

Свідок ОСОБА_6, суду показав, що останній рік перед смертю ОСОБА_5 вони разом проживали в ІНФОРМАЦІЯ_5, вели спільне господарство. 29.11.2016 року він о 07:00 годині ранку поїхав у м. Волочиськ на роботу де працював охоронцем, ОСОБА_5 залишив вдома. На протязі дня телефонував ОСОБА_5 декілька разів, вона говорила, що перебуває в с. Мала Лука, коли дзвонив до неї останній раз після обіду цього ж дня вона не брала трубки. На наступний день повернувся до себе до дому. ОСОБА_8 вдома не було, телефонував, трубки не брала, думав, що занята роботою, тому не відповідає. 2 грудня 2016 року, повертаючись з роботи повернув в с. Мала Лука подивитися чи немає там ОСОБА_5, оскільки, її телефон був відключений і він не міг до неї дозвонитися. Прийшовши в її будинок, її вдома не було, сусід сказав, що бачив її, але де вона знаходиться не знає. Тоді вирішив повернутися в с. Постолівка, коли прийшов до дому, йому зателефонувала сільський голова с. Мала Лука та питала де ОСОБА_5. Знав, що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 раніше разом проживали. ОСОБА_8 алкоголем, проживаючи з ним, не зловживала.

Свідок ОСОБА_10 – брат обвинуваченого, суду показав, щодо обставин вбивста йому нічого не відомо, про те, суду показав, що останній місяць перед вбивством брат проживав в будинку ОСОБА_5. В понеділок після події зустрів ОСОБА_2 питав де ОСОБА_5, ОСОБА_2 казав, що поїхала в с. Гримайлів до дітей, після цього пішли в будинок ОСОБА_5, в кімнатах було чисто. Щодо обставин справи дізнався від слідчого, коли вже приїхала міліція.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що в день вбивства до дружини подзвонив ОСОБА_10, сказав що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 розпивають алкогольні напої, щоб хтось пішов подивився чи в них все нормально. Тоді свідок пішов до будинковолодіння ОСОБА_5 Коли прийшов, ОСОБА_5 була п’яна, а ОСОБА_2 був нормальний, тоді свідок приніс їм води та дрова та пішов до свого помешкання. Через деякий час вони з жінкою йшли по дрова, зустріли ОСОБА_2. Юра просив закурити, казав, що ОСОБА_5 поїхала до дому.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що в день вбивства бачив обвинуваченого та потерпілу на подвір’ї, оскільки, проживає по сусідству. ОСОБА_8 розмовляла по телефону та просила в нього прикурити. Після цього бачив ОСОБА_2 , обвинувачений говорив, що ОСОБА_5 мала багато грошей, викликала таксі і поїхала в невідомому напрямку. Через декілька днів до нього приходив ОСОБА_6, питав чи не бачив він ОСОБА_5. Бачив, як приїжджала міліція та допитувала ОСОБА_2 ОСОБА_5 час від часу приходила до ОСОБА_2 і поверталася до ОСОБА_6 ОСОБА_2 він агресивним не бачив. ОСОБА_8 і ОСОБА_2 любили випити, коли була горілка. ОСОБА_6 знає як спокійного чоловіка.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що в той день їхав з ОСОБА_12 возом, бачив ОСОБА_5 на її подвір’ї, просила закурити, ОСОБА_2 не бачив. Про обставини справи нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 – сестра обвинуваченого, суду показала, що в день вбивства до неї подзвонив брат ОСОБА_10 і сказав, що до ОСОБА_2 прийшла ОСОБА_5 і вони разом розпивають алкогольні напої, тоді, вони з чоловіком порадилися та вирішили, щоб чоловік пішов подивитися чи в них все добре. Коли чоловік повернувся, то казав, що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 розпивали алкоголь, пропонували йому, але він відмовився. Після цього, вони разом з дітьми пішли по дрова. По дорозі зустріли ОСОБА_2, він просив закурити, казав, що ОСОБА_5 поїхала. Юра після звільнення з тюрми був дуже агресивний, свідок його боялася. Також обвинуваченого боялася і ОСОБА_5, тому що ОСОБА_2 їй погрожував, що вб’є її. ОСОБА_8 проживала з ОСОБА_6 в с. Постолівка, Волочиського району. Коли вже шукали ОСОБА_5 зайшли до хати ОСОБА_5, на стіні в спальні були каплі крові, на підлозі не було ковриків, в хаті було прибрано. ОСОБА_15 за плями, що були на тумбочці, він говорив, що то борщ, коврики говорив, що виправ і поставив до шафи.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що на початку грудня 2016 року подзвонив ОСОБА_6 та повідомив, що пропала ОСОБА_5 Коли приїхала міліція, вони з сільським головою пішли до будинку, яким користувалася ОСОБА_5 та останній час проживав ОСОБА_2, щодо обставин справи їй нічого невідомо.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів також підтверджується дослідженими під час проведення судового розгляду письмовими доказами, а саме.

Протоколом огляду місця події від 06.12.2016 року та 07.12.2016 року з таблицями ілюстрацій, домогосподарства ОСОБА_5, де під час огляду було виявлено та вилучено сліди невідомої речовини червоного кольору, ззовні схожі на кров та планка від шухляди комоду, ніж і частина дошки підлоги.

Протоколом огляду місця події від 09.12.2016 року з таблицями ілюстрацій, правого берегу річки «Збруч», де на відстані пів метра від річки виявлено мішок білого кольору в якому знаходився тулуб людини, фрагмент ніжки стола.

Протоколом огляду місця події від 09.12.2016 року з таблицями ілюстрацій території, що знаходиться на відстані близько 50 м. від пішохідного переходу через річку «Збруч» за течією по лівому березі річки, де виявлено фрагмент м’яких тканин на відстані 23 метри від переходу через річку. На відстані 31 м. за течією виявлено фрагмент ззовні схожий до попереднього. На відстані 101 м. за течією виявлено ще один фрагмент м’яких тканин.

Протоколами огляду місця події від 10.12.2016 року з таблицями ілюстрацій правого берегу річки «Збруч» де на відстані 1,5 метра від краю правого берега виявлено поліетиленовий мішок білого кольору, верхівка якого зав’язана шнурком. В ньому знаходилася людська голова, бетонний круг, нижня частина праски, дві плечові кістки, чотири кістки передпліччя, дві людські китиці, стегнові кістки, кістки гомілки, два хрящі округлої форми.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.12.2018 року. Під час даної слідчої дії ОСОБА_2, в присутності свого захисника адвоката ОСОБА_3, розказував та показував як саме вчинив вбивсто ОСОБА_5

Висновком експерта №5 від 11.01.2017 року штанів та куртки ОСОБА_2, з якого вбачається, що в слідах на штанах, знайдено кров людини, яка могла походити від особи, якій властиві антиген А і Н системи АВ0, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_5

Висновком експерта №3 від 04.01.2017 року елемента шухляди комоду, з якого вбачається, що в речовині бурого кольору, розташованій на поверхні елементу шухляди комоду, знайдено кров особи жіночої генетичної статі та виявлено антигени А і Н системи АВ0, походження виявлених слідів від жінки, в крові якої містяться антигени А і Н системи АВ0, в тому числі ОСОБА_5

Висновком експерта №2 від 04.01.2017 року речового доказу (частини дошки підлоги), вбачається, що при судово-медичній експертизі слідів, розташованих на частині дошки підлоги, знайдено кров особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність придатних для обліку ядер. Серологічним дослідженням визначено антиген А і Н системи АВ0. На підставі отриманих результатів, з урахуванням антигенних характеристик, зазначених у постанові осіб, не виключено походження виявлених на частині дошки підлоги слідів від ОСОБА_5, або іншої особи – носія антигенів А і Н системи АВ0. з огляду на групову належність ОСОБА_2, домішки його клітин в цих об’єктах допускаються.

Висновком експерта №1 від 04.01.2017 року речового доказу (фрагмента ніжки стола), вбачається, що в речовині бурого кольору, розташованій на поверхні фрагмента ніжки стола, знайдено кров особи жіночої генетичної статі та виявлено антигени А і Н системи АВ0, походження виявлених слідів від жінки, в крові якої містяться антигени А і Н системи АВ0, в тому числі ОСОБА_5

Висновком експерта №7 від 04.01.2017 року речового доказу (речовини бурого кольору, вилученої під час огляду місця події), вбачається що в речовині бурого кольору, вилученої під час огляду місця події із дощок підлоги, знайдено кров особи жіночої генетичної статі та виявлено антигени А і Н системи АВ0, походження виявлених слідів від жінки, в крові якої містяться антигени А і Н системи АВ0, в тому числі ОСОБА_5

Висновком експерта №8 від 04.01.2017 року речового доказу (піднігтьового вмісту рук ОСОБА_5О.), вбачається, що при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту рук ОСОБА_5, знайдено кров особи та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність придатних для цитологічного обліку ядер. Серологічним дослідженням визначено антиген А і Н системи АВ0. На підставі отриманих результатів, з урахуванням антигенних характеристик зазначених у постанові осіб, не виключено походження виявлених на частині дошки підлоги слідів від ОСОБА_5, або іншої особи – носія антигенів А і Н системи АВ0, з огляду на групову належність ОСОБА_2, домішки його клітин в цих об’єктах допускаються.

Висновком експерта №19 від 12.01.2017 року речового доказу (речовини бурого кольору, вилученої під час огляду місця події), вбачається що в речовині бурого кольору, вилученої під час огляду місця події, знайдено кров особи статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність клітинних елементів необхідних для даного виду дослідження. Серологічно в цих об’єктах виявлено антигени А і Н системи АВ0, таким чином виявлені сліди можуть походити від особи, для крові якої властиві антигени А і Н системи АВ0, в тому числі ОСОБА_5, зважаючи на групову належність крові ОСОБА_2 домішки його крові допускаються.

Висновком експерта №915-138/16 від 12.01.2017 року з фото таблицями відділених частин трупа ОСОБА_5, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі частин розчленованого трупа виявлені такі зажиттєві травматичні зміни механічного пошкодження- просторий синець правої половини обличчя з раною у зовнішній частині правого надбрів’я, переломи виличного відростка лобної кістки та лобного відростка виличної кістки справа, відкритий перелом кісткової частини спинки носа з раною у його проекції; розлиті крововиливи у сполучні оболонки очей, вогнищеві крововиливи у слизову оболонку губ; слабо виражені крововиливи під м’яку мозкову оболонку лобної та скроневої часток лівої півкулі головного мозку. Ушкодження м’яких тканин обличчя, переломи кісток лицевого черепа та внутрішньо лицеві крововиливи під м’яку оболонку лівих лобної та скроневої часток головного мозку утворилися від неодноразової дії тупого предмету індивідуальні властивості якого не відобразилися в морфологічних особливостях ушкоджень. Загалом вони властиві для побиття, тобто нанесення ударів руками, ногами, іншими предметами, та не характерні для таких, що виникають при падінні на площині. Стосовно живих осіб, вказані вище тілесні ушкодження в ділянці голови належать до середньої тяжкості, оскільки не становили небезпеки для життя в момент спричинення, проте тягнуть за собою тривалий, більше як 21 день розлад здоровя… Смерть потерпілої настала від ножового поранення органів шиї із повним поперечним пересіченням зовнішньої і внутрішньої гілок загальної сонної артерії та гострої крововтрати, що характеризується швидким одномоментним витіканням відносно невеликої кількості крові з крупної судини та різким зниженням артеріального тиску, що призводить до амнезії головного мозку і фібриляції шлуночків серця…. При судово -медичній експертизі частин розчленованого трупа не встановлено ушкоджень, які б могли вказувати на можливу боротьбу, вчинення потерпілою активного опору, чи були б характерні для самооборони. Утворення ножового поранення в ділянці шиї потерпілої за обставин на які вказує підозрюваний ОСОБА_2 під час допиту 09.12.2016 року та в ході слідчого експерименту 09.12.2016 року, не виключається. Незадовго до смерті потерпіла вживала алкогольні напої, що підтверджується наявністю запаху алкоголю від досліджуваних порожнин та внутрішніх органів. А також результатом судово-токсилогічного дослідження крові з трупа, у які виявлено етиловий спирт у кількості 1,81% (проміллє). Така концентрація спирту в крові живих осіб за функціональною оцінкою може відповідати стану алкогольного сп’яніння середнього ступеня.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду кримінального провадження докази, колегія суддів визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв'язаними між собою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчинив злочини передбачені ч.1 ст. 122, п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, а саме, умисне, середньої тяжкості тілесне ушкодження та умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з метою приховати інший злочин, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз'яснив, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 161 від 15.11.2017 року, проведеної експертами, ОСОБА_2 на даний час страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі дисоціативного розладу, псевдодемантичний синдром, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв легку розумову відсталість в ступені легкої дебільності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може правильно сприймати обставини кримінального провадження та давати по них відповідні покази, не може самостійно реалізовувати своє право на захист.

По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо, до виконавчого комітету Малолуцької сільської ради на ОСОБА_2 письмових скарг та заяв не поступало.

Перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом – легка розумова відсталість.

Таким чином, у судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_2 який на даний час страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі дисоціативного розладу, псевдодемантичний синдром, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, а тому відповідно до ч.3 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності.

Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

У відповідності до вимог ст.ст.19,94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів із звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Згідно ст. 12 КК України злочини, передбачені ч.1 ст.122, та ч.2 ст.115 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та особливо тяжких злочинів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, може бути застосовано поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини вчинення суспільно -небезпечного діяння, дані про характер і тяжкість наявного у ОСОБА_2 психічного захворювання, зокрема, дані, що містяться у висновку № 161 від 15.11.2017 року, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_2 саме зазначеного виду примусового заходу медичного характеру, у зв’язку з наявним у нього психічним захворюванням.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_2, продовжений судом до 11 травня 2018 року, продовжити до набрання ухвалою законної сили, але не більш двох місяців, тобто до 7 липня 2018 року.

Згідно ч.3 ст.19 КК України ОСОБА_2 після одужання може підлягати покаранню, тому колегія суддів вважає за необхідне речові докази у даній справі зберігати.

На підставі ч.4 ст.95 КПК України в разі видужання ОСОБА_2, на адресу Чортківського районного суду слід направити висновок комісії лікарів-психіатрів для вирішення питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру та відновлення розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 93, 94 Кримінального Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України, № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Законом України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 1-29, 100, 369-372, 376, 512, 513 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210070000334 від 7 грудня 2016 року за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст. 122, п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вересня місяця, 22 числа, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_2, продовжений судом до 11 травня 2018 року, продовжити до набрання ухвалою законної сили, але не більш двох місяців, тобто до 7 липня 2018 року.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210070000334 від 7 грудня 2016 - зберігати.

На підставі ч.4 ст.95 КПК України в разі видужання ОСОБА_2, на адресу Чортківського районного суду направити висновок комісії лікарів-психіатрів для вирішення питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру та відновлення розгляду кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя Н. В. Яковець

Судді: Н.З. Коломієць

ОСОБА_1