Ухвала суду № 73863123, 02.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2011/1173/2012 Головуючий суддя І інстанції Шестак О. І.

Провадження № 22-ц/790/324/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за іпотечний кредит та додатковою угодою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим з моменту укладення додаткової угоди до договору про іпотечний кредит,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит та додатковою угодою - задоволено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим з моменту укладання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит - відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008 року та додатковою угодою від 06.08.2008 року в сумі 686866,36 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008 року та додатковою угодою від 06.08.2008 року в сумі 200,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 862,07 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті, не були перевірені всі фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, не перевірено в повному обсязі графік погашення Відповідачами кредиту, не перевірив договір іпотеки та інші додаткові угоди; повноваження особи, яка підписувала позовну заяву та робила розрахунки. Послався на те, оскаржуване рішення не містить повного розрахунку, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» - Кураксіної О.І. та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги у частині заявлених позовних вимог до ТОВ «УФА «ВЕРУС» і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2), був укладений Кредитний договір № HAEEGI0000003988, у відповідності з яким Банк надав відповідачу-2 кредит на строк по 11.03.2019 включно в розмірі 230000,00 грн. на придбання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків за використання Кредитом в розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за Кредитом.

06.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008, згідно якої було змінено валюту кредитування, заборгованість за договором в розмірі 229704,05 грн. конвертовано в 49 505,18 доларів США.

В якості забезпечення зобов'язань за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008, між позивачем та філією ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова було укладено договір поруки від 01.09.2010, відповідно до якого ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова зобов'язується перед позивачем за виконання боржником всіх своїх зобов'язань за договором, розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою 200,00 грн.

Згідно п. 4 Договору поруки від 01 вересня 2010 року у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Окрім цього, в якості забезпечення зобов'язань за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008, між позивачем та ОСОБА_3укладено договір поруки № HAEEGI0000003988/1 від 11.03.2008.

Згідно п. 1 Договору поруки № HAEEGI0000003988/1 від 11.03.2008, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008 та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому.

Судом першої інстанції за правилами цивільного судочинства та в рамках одного провадження було розглянуто позовні вимоги юридичної особи - банку, заявлені як до фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, так і до юридичної особи - ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що позовні вимоги, заявлені до ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, були розглянуті з порушенням правил цивільної юрисдикції.

За наслідками розгляду подібної справи №756/10859/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 21 лютого 2018 року, в якій з цього приводу викладено наступні висновки.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, якою керувався суд і яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 діючого ЦПК України.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Частиною першою статті 1 та статтями 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами (стаття 20 у діючій редакції ГПК України).

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства - передбачалось статтею 16 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи.

Аналогічні норми передбачені в статті 20 ЦПК України та статті 21 ГПК України.

Розгляд спорів між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Оскільки у спорах, що виникають з кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, то з урахуванням вищезазазначених вимог ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди повинні керуватися тим, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника та юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно із частиною першою статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед кредитором солідарно з позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, з визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

У справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, за змістом договорів поруки поручителі та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники, окремо один від одного. Умовами договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

При цьому договором поруки, укладеним між позивачем та філією ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова розмір відповідальності поручителя-юридичної особи перед кредитором обмежено сумою 200,00 грн.

Отже, за умовами окремих договорів поруки поручителі взяли на себе зобов'язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов'язань боржником за кредитним договором, тому кредитна заборгованість у даному випадку підлягає стягненню з кожного поручителя окремо.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Тому, за відсутності преюдиціальних перепон у спростуванні обставин, встановлених стосовно осіб, які не беруть участь у різних видах судочинства, заявлені банком вимоги до ТОВ «УФА «ВЕРУС», юридичної особи, з урахуванням суб'єктного складу та змісту спору повинні розглядатися окремо від вимог, заявлених до інших відповідачів - фізичних осіб, - в порядку господарського, а не цивільного судочинства, як помилково визначив суд першої інстанції.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства..

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на те, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова ухвалене з порушенням норм процесуального права, колегія суддів на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу. Скасовує оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008 року та додатковою угодою від 06.08.2008 року, а також судового збору, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова, та закриває провадження в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова. Вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391, 392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2012 року скасувати в частині стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № HAEEGI0000003988 від 11.03.2008 року та додатковою угодою від 06.08.2008 року, а також судового збору, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова.

Закрити провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова.

Роз'яснити, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 травня 2018 року

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

П.В. Кісь.