Ухвала суду № 73862036, 07.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19006/13-к

н/п 1-кс/640/4221/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. Київський районний суд м.Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Ашрафовій І.Р.,

за участі адвоката – ОСОБА_1,

прокурора – Чайченка А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013220480003949,-

в с т а н о в и в:

23.04.2018 до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013220480003949, у якому заявниця просила скасувати арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 07.04.2016 на квартиру за адресою м.Харків проспект П»ятдесятиріччя ВЛКСМ буд. 68 кв.15, яка належить їй на праві власності.

На обґрунтування клопотання заявниця, посилаючись на ст. 174 КПК України, зазначила, що СУ ГУ НП в Харківській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42014220040000070, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2016 було задоволено клопотання прокурора про арешт майна. Даною ухвалою накладено арешт на квартиру № 15 по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ (Ювілейному), 68 у м. Харкові, яка на час звернення до суду із клопотанням належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, здійснювати його відчуження.

12.04.2016 на підставі вищезазначеної ухвали у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження у вигляді арешту.

02.06.2016 матеріали досудового розслідування за даним фактом об'єднані в одне провадження №12015220000000622, яке знаходиться в провадженні СУ НП ГУ НП в Харківській області.

28.09.2017 кримінальне провадження №12015220000000622 об»єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №12013220480003949.

Вказала, що право власності на дану квартиру зареєстровано за нею - ОСОБА_2 в державному реєстрі прав на нерухоме майно 31.07.2015 р. (номер запису про право власності 10639249).

Також, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2017 по цивільній справі №643/10756/16-ц було відмовлено у задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.04.2018 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 15.11.2017 року залишено без змін. А отже, вона, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем і єдиним законним власником вищезазначеної квартири.

Посилаючись на ст.ст.2, 28, 131,132,170 КПК України вказала, що з моменту відкриття даного кримінального провадження по сьогоднішній день пройшло понад 2 роки, що є достатнім часом для вчинення органом досудового розслідування усіх необхідних і достатніх для забезпечення дієвості кримінального провадження слідчих та процесуальних дій, в яких могла б бути задіяна вищевказана квартира. Досудове слідство досі триває, доказів, які б доводили її недобросовісність як набувача нерухомого майна в ході слідства не встановлено.

Крім того зазначила, що вирішуючи питання про скасування арешту на майно, слід виходити з того, чи виправдовують обмеження її прав щодо вільного використання та розпорядження своєю власністю, ті цілі та завдання, на досягнення яких у кримінальному провадженні спрямовані заходи обмеження прав.

Зазначила, що на даний момент таке тривале істотне втручання в права, свободи і законні інтереси ОСОБА_2 як арешт належної їй на праві власності квартири жодним чином не виправдовує потреб досудового розслідування, оскільки його цілі можуть бути досягнуті і без такого арешту без будь-якої шкоди досудовому розслідуванню.

Також вважає, що на теперішній час відсутня потреба в перебуванні її майна під арештом, а подальший арешт порушує її конституційне право, передбачене ст. 41 Конституції України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1, діючий в інтересах заявниці ОСОБА_4 доводи клопотання про скасування арешту підтримав, посилаючись на підстави, викладені в клопотанні.

Процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 1203220480003949 – прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на наступне.

Слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220480003949 від 05.07.2013, у якому, крім іншого, здійснюється досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння шахрайським шляхом квартирою, розташованої за адресою АДРЕСА_1, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2016 накладено арешт на квартиру № 15 по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ (Ювілейному), 68 у м. Харкові. Арешт на майно накладено враховуючи те, що зазначене майно є доказом вчиненого злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, при цьому присутній ризик відчуження цього майна, а також у зв»язку з тим, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

На даний час здійснюється дослідження всіх обставин заволодіння шахрайським шляхом вказаним вище майном.

Крім того, у провадженні встановлений та підтверджений доказами факт нікчемності правочину щодо відчуження на користь заявника майна, яке арештоване.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном, є таким, що порушує публічний порядок. Згідно з ч.2 ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до положень ч.2 ст.215 ЦК України та роз»яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається, оскільки його недійсність встановлена самим законом, тобто нормами ЦК України.

Таким чином, заявник – ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем арештованого майна, оскільки набуття нею права власності на нього здійснено за нікчемним правочином, обставини укладення якого є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Отже, на даний час не відпала потреба у застосуванні арешту на вищевказане майно і скасування накладеного на нього арешту буде суперечити вимогам ст.174 КПК України.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, приходить висновку до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12013220480003949 від 05.07.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,ч.3,ч.4 ст.190 КК України (а.с.18-21).

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2016 задоволено клопотання прокурора про арешт майна. Даною ухвалою накладено арешт на квартиру № 15 по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ (Ювілейному), 68 у м. Харкові, яка на час звернення до суду із клопотанням належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, здійснювати його відчуження (а.с.22-23).

В мотивувальній частині зазначеної вище ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2016 зазначено, що встановлено ризик відчуження майна, передбачений абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, крім того судом враховується можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (а.с.23).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об»єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об»єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Стороною обвинувачення доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як арешт вказаного нерухомого майна.

Скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт нерухомого майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Вищевказаний захід забезпечення має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, слідчі дії в обсязі, необхідному для встановлення об»єктивної істини по справі тривають. Доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна, вжитого ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2016, відпала потреба, при розгляді даного клопотання слідчому судді не надано.

Застосований арешт майна не втратив своєї потреби до теперішнього часу, оскільки у разі скасування арешту майно може бути відчужено невизначеному колу осіб.

Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

Враховуючи викладене, на теперішній час клопотання ОСОБА_4 є передчасним та задоволенню не підлягає.

Посилання адвоката на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2017 року, яким відмовлено у задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.04.2018 (а.с.42-43), за вказаних вище обставин не може бути підставою для скасування вжитого в межах кримінального провадження заходу забезпечення у вигляді арешту вищевказаної квартири.

Так, згідно наданого Витягу з кримінального провадження, у вказаному провадженні триває досудове розслідування за фабулою: невстановлені особи організували незаконне заволодіння майном померлої ОСОБА_6, а саме: квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_2, шляхом посвідчення 31.07.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 договору купівлі-продажу даної квартири від імені власника – ОСОБА_6, 22.12.1940р.н., яка померла 24.07.2015, покупцеві – ОСОБА_2 (а.с.19).

Вказані обставини мають бути перевірені в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, яке на теперішній час триває, шляхом виконання передбачених нормами КПК України слідчих дій.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12013220480003949 від 05.07.2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя С.А.Колесник