Постанова № 738611, 19.06.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

19.06.07 Справа№ 5/327-28/53А

12 год 40 хв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь», м.Трускавець Львівської області

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м.Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Рогак В.А. –представник

Від відповідача: Баран Г.В.- завідувач юридичного сектору; Дікун М.В.- перший заступник начальника ДПІ у м.Трускавець; Козленко С.А.- начальник відділу

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь»до ДПІ у м. Трускавець про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Трускавець від 08.11.2006 року № 0000602301/2 та № 0000882301/2.

Уточненням позовних вимог від 11.04.2007 року(вх.№ 7710 від 12.04.2007 року) позивач змінив позовні вимоги, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3 з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 05.02.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 01.03.2007 року. Ухвалою суду від 01.03.2007 року провадження у справі було зупинено до 12.04.2007 року для надання сторонами витребуваних судом матеріалів. 12.04.2007 року провадження у справі було поновлено та зупинено до 16.05.2007 року для подання додаткових доказів. 16.05.2007 року провадження у справі поновлено, підготовче провадження у справі закінчено і призначено справу до судового розгляду на 31.05.2007 року. В судовому засіданні 31.05.2007 року оголошено перерву до 19.06.2007 року для додаткового вивчення поданих доказів та представлення суду додаткових матеріалів.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2007 року та продовженому судовому засіданні 19.06.2007 року позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві(з врахуванням уточнення позовних вимог), позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають позовні вимоги необґрунтованими. Відповідач вказує на те, що під час здійснення перевірки встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.3 п. 7.3, п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 263/97-ВР від 22.05.1997 року, у зв`язку з чим ТОВ «Агроторговий дім «Волинь»податковими повідомленнями-рішеннями визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні(фінансові) санкції.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, рішення податкових органів за результатами розгляду скарг платника, податкові повідомлення-рішення, договори, акти виконаних робіт та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової документальної виїзної перевірки ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року складено Акт від 25.05.2006 року № 210/23-0/31120922(далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/0 від 13.06.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 409 782 грн основного платежу та 189016 грн –штрафних(фінансових) санкцій, усього 598 798 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м. Трускавець. Рішенням ДПІ у м.Трускавець № 6064/23-0 від 11.08.2006 року про результати розгляду скарги, скаргу ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Після цього ДПА у Львівській області Рішенням від 30.10.2006 року № 117406/10/25-005/1033 про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Трускавець № 0000602301/0 від 13.06.2006 року в частині 88813 грн основного платежу з податку на прибуток. Цим-же Рішенням ДПА у Львівській області донараховує 18 164 грн штрафних(фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В результаті цього ДПІ у м. Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 08.11.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 320969 грн основного платежу та 189016 грн –штрафних(фінансових) санкцій, усього 509 985 грн. Також ДПІ у м. Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882301/2 від 08.11.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»визначено суму штрафної (фінансової) санкції за платежем податок на прибуток в розмірі 18164 грн.

Рішенням ДПА України від 11.01.2007 року № 134/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 08.11.2006 року залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»без задоволення, у зв`язку з чим ДПІ у м. Трускавець винесено нові податкові повідомлення-рішення, якими визначено новий граничний термін сплати суми податкового зобов`язання по податку на прибуток - № 0000602301/3 та № 0000882301/3 від 24.01.2007 року, на ті-ж суми, що й податкові повідомлення-рішення № 0000602301/2 та № 0000882301/2 від 08.11.2006 року.

Саме ці податкові повідомлення-рішення (№ 0000602301/3 та № 0000882301/3 від 24.01.2007 року), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати нечинними позивач.

В Акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»порушено п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року на суму 49782 грн. із врахуванням збитків за IV квартал 2005 року.

Щодо порушення п.п.1.22.1, 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до умов Договору комісії № 1271 від 01.12.2004 року, укладеного між ТзОВ „Агроторговий дім Волинь” (Комісіонер) та СП „Західна нафтова група” (Комітент), Комісіонер зобов`язується за винагороду за дорученням Комітента від свого імені та за рахунок Комітента укладати з третіми особами угоди на придбання або будівництво в м. Трускавець Львівської області лікувально-оздоровчого комплексу з характером лікування органів травлення та серцево-судинної системи. Фактично істотними умовами даного Договору є будівництво об`єкта, визначеного Договором, а саме - лікувально-оздоровчого комплексу з характером лікування органів травлення та серцево-судинної системи. Предмет Договору визначений вичерпно та у відповідності до вимог чинного законодавства. Згода по всіх істотних умовах договору Сторонами досягнута, що відповідає положенням ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 Договору передбачено обов`язки комісіонера, зокрема, самостійне забезпечення необхідної комерційно-маркетингової роботи по пошуку третіх осіб для проведення організаційно-будівельних робіт об`єктів та закупівлі товарно-матеріальних цінностей, матеріалів, обладнання для проведення таких робіт, проведення всієї переддоговірної роботи та укладення від власного імені угод у відповідності до вказівок Комітента.

У відповідності до положень п. 3.1 Договору Комітентом проводилось фінансування Комісіонера для виконання наданого комісійного доручення на суму 59462390,56 грн.

У зв`язку із зміною ситуації, ТОВ „АТД Волинь” прийнято рішення про залишення для власної господарської діяльності готельного комплексу „Ріксос-Прикарпаття”. Про прийняте рішення повідомлено СП „Західна нафтова група”. За відсутності заперечень зі сторони Комітента та у зв`язку з неможливістю Комісіонера виконати зобов`язання по Договору, 14.10.2005 року підписано Угоду про розірвання Договору комісії від 01.12.2004 року, згідно умов якої Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями по Договору комісії, а Комісіонер зобов`язується повернути грошові кошти, перераховані Комітентом для виконання комісійного доручення.

Умови Угоди виконані в повному об`ємі. Будь-які претензії з боку СП „Західна нафтова група” до ТОВ „АТД Волинь” відсутні.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про податок на прибуток підприємств»: «З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з … залученням платником податку майна на підставі договору, концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Отже, відповідно до чинного податкового законодавства, при отриманні комісіонером від комітента грошових коштів для виконання договору комісії у комісіонера не виникає валовий дохід, а відповідно повернення комісіонером коштів комітенту у зв`язку із розірванням договору комісії також не призводить до змін в податковому обліку комісіонера з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Діючий Цивільний кодекс України не встановлює для комісіонера обов`язку цільового використання грошових коштів, переданих комітентом комісіонеру. Статтями 1011 і 1014 Цивільного кодексу визначено, що обов`язком комісіонера є - за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Чинним законодавтвом не уточнюється, яким саме чином буде забезпечено виконання правочинів за рахунок комітента. В результаті можлива навіть ситуація, коли комісіонер спочатку використовує свої власні кошти для виконання договору комісії, а вже потім ці витрати компенсує йому комітент.

Чинним податковим законодавством ніде не обумовлений обовязок комісіонера будь-як відособлювати (відображати на окремих рахунках, на окремому балансі і т.п.) грошові кошти, отримані від комісіонера, та окремо відстежувати використання саме грошових коштів, отриманих від комісіонера для виконання договору комісії.

Щодо порушення п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

29.08.2005 року між ТОВ „Ріксос-Трускавець” (Комісіонер) та ТОВ „АТД Волинь” (Комітент) укладено Договір комісії, предметом якого є надання Комісіонером за дорученням та від імені Комітента від свого імені здійснювати угоди, пов`язані з організацією прийому туристів і наданням готельних та медичних послуг в готельному комплексі „Ріксос-Прикарпаття”.

У відповідності до ст. 1011 Цивільного кодексу України «За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента.

Договір комісії належить до групи договорів про надання послуг. Його предметом є вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1012 Цивільного кодексу України, а саме її частиною першою, визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Законом України «Про захист економічної конкуренції»визначено товар як будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).

Істотні умови договору комісії –майно та його ціна, відіграють роль лише у договорах, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно. В даному-ж випадку серед істотних умов є не майно і його ціна, а саме послуги, передбачені Договором.

31.08.2005 року до даного Договору підписано Додаткове погодження, згідно якого договір доповнено п. 3.1.4 „Комітент зобов`язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання зобов`язань перед третіми особами”.

Пункт 5.1 Договору викладено в наступній редакції –„всі витрати комісіонера, понесені ним у в`язку з виконанням своїх обов`язків по даному Договору, відображаються у звіті комісіонера, який складається і надається Комітенту в письмовій формі не пізніше 10 днів після звітного місяця. Оригінали документів, що підтверджують понесені Комісіонером витрати у зв`язку з виконанням даного Договору знаходяться у Комісіонера. На вимогу Комітента Комісіонер зобов`язаний надати Комітенту можливість ознайомлення з даними документами. Відшкодування витрат здійснюється на підставі звіту Комісіонера, на протязі 20 календарних днів з моменту надання звіту”.

Розділ 9 Договору „Заключні положення” доповнено пунктом 9.8 –„зобов`язання сторін про здійсненню розрахунків згідно умов даного Договору можуть бути здійснені шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої не настав, або строк якої не зазначений, чи визначений моментом вимоги, згідно чинного законодавства».

Додатково суд відзначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою господарського суду Львівської області від 19.10.2006 року у справі № 5/2468-13/248А за позовом ДПІ у м. Трускавець до ТОВ «Агроторговий дім «Волинь»про визнання недійсним договору комісії від 29.08.2005 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, ДПІ у м. Трускавець відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору комісії від 29.08.2005 року,укладеного між ТОВ „Ріксос-Трускавець” (Комісіонер) та ТОВ „АТД Волинь” (Комітент).

Судом відзначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Отже, умови про майно і ціну є істотними умовами лише такого договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно. А оскільки предметом договору комісії від 29.08.2005 року є укладення угод, пов`язаних з наданням послуг, а не купівля чи продаж майна, то для договору комісії від 29.08.2005 року умова про майно не є істотною.

Згідно ч. 1 ст. 1016 Цивільного кодексу України, як це і передбачено підпунктом 3.1.4 договору комісії від 29.08.2005 року, комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

На підставі та на виконання договору, а саме підпункту 3.1.4 , ТОВ «АТД «Волинь»безоплатно було передано ТОВ «Ріксос-Трускавець»нерухоме та рухоме майно, що підтверджується і самими актами приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Тому ознак визнання договору комісії від 29.08.2005 року удаваним, тобто вчиненим сторонами для приховання договору оренди, судом не вбачається.

Чинним цивільним законодавством не передбачено заборону передачі майна за договором комісії.

Щодо порушення п. 1.31 ст. 1 та п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «АТД Волинь»у період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року по бухгалтерському обліку на рахунку 912 «Затрати по утриманню турків»відображало затрати по утриманню працівників (турків), які фактично не є працівниками підприємства. Затрати за перевіряємий період склали 765185,45 грн.

В подальшому накопичені затрати віднесено в дебет рахунку 1511 «незавершене будівництво».

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно із п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.п. 11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 р. N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Трускавець не наведено жодного належних доказів щодо порядку та правильності визначення валового доходу в сумі 765 185,45 грн.

В Акті перевірки не зазначено, що саме реалізувало (поставило) товариство на суму 765 185,45 грн. - товари, виконані роботи чи послуги, кому і згідно яких договорів відбулась реалізація (поставка), якими первинними документами підтверджуються факти реалізації (поставки) товарів, робіт, послуг, на підставі яких документів податкові органи визначили дату виникнення валового доходу та дату виникнення податкового зобовязання з ПДВ.

Посилання ДПІ у м. Трускавець на картку рахунку 912 є безпідставним , оскільки з акту незрозуміло які саме витрати по утриманню «турків»відображено на даному рахунку і відповідно до яких первинних документів.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Щодо порушення п. 1.31 ст. 1, пп.. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно оборотно-сальдової відомості за квітень 2005 року в підприємства ТОВ «АТД Волинь»на балансі обліковуються виробничі запаси на суму 30256868,25 грн., в т.ч. будівельні матеріали на суму 30235706,57 грн. Крім цього попередньою перевіркою встановлено що станом на 31.03.2005 року залишок переданих на ПП «Семболь-Трускавець», але не використаних (списаних) в будівництві ТМЦ становить 30199314,98 грн.

За період з квітня по жовтень 2005 року ТОВ «АТД Волинь»передано ТМЦ ПП «Семболь-Трускавець» в сумі 40773790,77 грн.

Вказані операції здійснено по Договору Генпідряду № 15/08-03 від 15.08.2003 року.

Відповідно до актів приймання передачі ТМЦ ТОВ «АТД Волинь»передало на ПП «Семболь- Трускавець»товарно-матеріальні цінності для монтажу.

Оскільки станом на 31.12.2005р. ПП «Семболь –Трускавець»фактично використало для будівництва та монтажу на об`єкті переданих товарно-матеріальних цінностей на 134 981,58 грн. менше ніж було отримано від ТОВ «АТД Волинь», то ПП «Семболь- Трускавець»є зобовязання повернути невикористані при будівництві об`єкту товарно-матеріальні цінності ТОВ «АТД Волинь».

У відповідності до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Вважати передані товарно-матеріальні цінності проданими немає підстав, так як при передачі для монтажу від Замовника будівництва, ТОВ «АТД Волинь», до Генпідрядника, ПП «Семболь- Трускавець», не відбувається перехід права власності, ТМЦ передані для монтажу Генпідряднику обліковуються на балансі Замовника.

Щодо порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В якості доказу, ТОВ «Агроторговий дім «Волинь»надано договір з ТОВ «Універсальна будівельна спілка», довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання-передачі виконаних робіт, тобто первинні документи, на підставі яких здійснювалось подальше відображення операції в податковому та бухгалтерському обліку.

Зазначені первинні документи, що підтверджують факт надання ТОВ „Універсальна будівельна спілка” послуг ТОВ „АТД Волинь”, оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Довідка про вартість виконаних робіт, здійснених ТОВ „УБС” надавалась для ТОВ „АТД Волинь” встановленої форми, а саме –типової форми КБ-3. Акти виконаних робіт оформлялись довільної форми, однак містять усі необхідні реквізити для ідентифікації переліку та вартості фактично виконаних робіт.

ДПІ у м. Трускавець, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України не наведено доказів, що підтверджують порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Агроторговий дім «Волинь».

Щодо порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну податкову службу України»від 24 грудня 1993 р. N 3813-XII органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Відповідно до п.п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В акті перевірки орган державної податкової служби повинен відобразити допущені платником податку порушення ведення податкового обліку , які призвели як до заниження об’єкту оподаткування так і до його завищення

Податковими органами під час перевірки не взято до уваги вимоги п.п. 8.4.8 п.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Оскільки підприємством балансову вартість ліквідованих за власним рішенням основних засобів першої групи в сумі 3 452 231,91 грн. помилково віднесено на збільшення балансової вартості новозбудованого об`єкту (будівлі готелю), то контролюючий орган зобов`язаний виключити суму 3 425 231,91 грн. з балансової вартості новозбудованого об`єкту та повністю віднести дану суму - 3 425 231,91 грн. до складу валових витрат підприємства.

Доказами того, що ліквідовані основні фонди групи 1 не могли використовуватися у майбутньому за первісним призначенням є належним чином оформлені Акти на списання основних засобів, Протокол №1 загальних зборів учасників ТзОВ «АТД Волинь»від 11 січня 2005р, Наказ №2 від 11.01.200р. «Про демонтаж будівель …», Наказ №5 від 24.02.2005р. «Про демонтаж і зняття з балансу будівель…», Протокол засідання архітектурно-містобудівельної ради виконавчого комітету міської Ради в м. Трускавець від 23.06.2005р., надані в якості доказу та оглянуті в судовому засіданні.

З огляду на все вищенаведене, висновок податкового органу про порушення ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь»вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.п. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставним та спростовується зібраними в процесі розгляду справи матеріалами.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3 є обргунтованими і підлягають задоволенню. Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача, решта суми судового збору може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98, 150, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь»(Львівська область, м.Трускавець, вул.Городище, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31120922) 3 грн 40 коп - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя