Постанова № 73861015, 03.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1049/18

Номер справи місцевого суду: 523/11518/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання – Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою представника Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 07.11.2017 року, постановленого суддею Шепітко І.Г., по цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5, за участю ОСОБА_2 соціальної політики України,

встановив:

12.08.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеною скаргою, в якій просив визнати неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2016 року, зобов’язавши державного виконавця скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та поновити виконавче провадження ВП №4279760, направивши до відділу ДВС виконавчий лист № 2-390/07 для його подальшого виконання, мотивуючи свої вимоги тим, що на його думку, постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2016 року є незаконною, оскільки вона суперечить Конституції України, ЦПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 07.11.2017 року скаргу ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5 від 28.07.2016 року, якою було закінчено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-390/07 виданого Суворовським районним судом м.Одеси 26.03.2007 року. Зобов’язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5 скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2016 року та відновити виконавче провадження №4279760.

Зазначену ухвалу суду оскаржує в апеляційному порядку представник Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3

В скарзі з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що виконавче провадження було правомірно закінчено на підставі пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем були проведені дії, передбачені ст.ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якому зазначив, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги - такими, що не можуть прийматись до уваги.

ОСОБА_4 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не встановлено відповідальну особу боржника за виконання судового рішення та не вирішувалось питання щодо порушення кримінальної справи за невиконання рішення суду. Без проведення вказаних виконавчих дій, закінчуючи виконавче провадження за п.11, ч.1, ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», не виконавши рішення суду, державний виконавець безпідставно позбавив ОСОБА_4 можливості завершення виконання судового рішення.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2-390/07, виданого 26.03.2007 року Суворовським районним судом м. Одеси, щодо зобов’язання ОСОБА_2 України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи придбати ОСОБА_4 згідно з його порядковим номером реєстру обліку осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи та які потребують поліпшення житлових умов Одеської обласної державної адміністрації, окреме благоустроєне житлове приміщення, яке повинно відповідати умовам даного населеного пункту у відповідності до санітарних та технічних норм по мірі надходження грошових коштів з Державного бюджету на дані цілі, державним виконавцем відділу ДВС поставною від 19.07.2007 року було відкрито виконавче провадження. З урахуванням змісту рішення суду від 02.03.2007 року, за яким було видано вказаний виконавчий лист № 2-390/07, виконання рішення суду носить тривалий характер.

Ухвалою Суворовського районного суду міста ОСОБА_6 від 19.12.2014 року було замінено сторону виконавчого провадження з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на належного боржника – ОСОБА_2 соціальної політики України.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5 від 28.07.2016 року на підставі п.11.ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №2-390/07. Ухвалюючи постанову про закриття виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що ним було вжито усіх заходів для виконання рішення суду, боржника притягнуто до відповідальності у виді накладення штрафу в тому числі й подвійному розмірі та державний виконавець звернувся до правоохоронних органів з приводу відповідальності згідно із законом.

Колегіє суддів встановлено, що Постановою від 19.07.2007 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №4279760, копію якої направлено боржнику для негайного виконання, стягувачу — до відома.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2014 року по справі № 523/19941/14-ц змінено у виконавчому провадженні №4279760 боржника ОСОБА_7 службу України з надзвичайних ситуацій на ОСОБА_2 соціальної політики України.?

Вимогою від 12.04.2016 року боржника ОСОБА_2 соціальної політики України зобов'язано виконати виконавчий лист Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2007 року № 2-390/07 в термін до 17.05.2016 року.

31.05.2016 року до відділу надійшов лист ОСОБА_2 соціальної політики України № 7205/0/14-16/081 від 19.05.2016 року в якому боржник зазначає, що питання придбання житла ОСОБА_4 може бути вирішено в разі передбачення відповідних бюджетних видатків у державному бюджеті на зазначені цілі.

В зв'язку з тим, що рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем 01.06.2016 винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 соціальної політики України за невиконання рішення суду.

Вимогою від 02.06.2016 року державним виконавцем повторно зобов'язано ОСОБА_2 соціальної політики України виконати виконавчий лист Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2007 року №2-390/07 в термін до 20.06.2016 року.

Враховуючи, що виконавчий лист Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2007 року № 2-390/07 в повному обсязі не виконано, до боржника застосовано заходи відповідальності за його невиконання, передбачені статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» у вигляді накладення подвійного штрафу, про що винесено постанову від 26.07.2016 року.

Відповідно до норм статей 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

27.07.2016 року державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником до органу Нацполіції, та Генеральну прокуратуру України, про що повідомлено сторін в копії.

Виконання рішень зобов’язального характеру регламентовано частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно якої, передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення скарги, таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а справа направленню для продовження розгляду.

Відповідно статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвала суду у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасування, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 07.11.2017 року – скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_5, за участю ОСОБА_2 соціальної політики України, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.05.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_6