Ухвала суду № 73860542, 05.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/237/18

Номер справи місцевого суду: 497/421/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю

секретаря: Стоянової Л.І.,

прокурора: Лояніч Д.В.

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника: адвоката: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016160270000731 від 27.12.2016 року за апеляційною скаргоюзаступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т.В. на вирок Болградського районного суду Одеської області від 31.08.2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній станом на 20.06.2017 року, ОСОБА_2 зараховано у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 27 грудня 2016 року до набрання чинності Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», а саме до 20.06.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, -

встановив

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину при наступних обставинах:

26 грудня 2016 року, приблизно о 15 годині, знаходячись у домоволодінні №13 по вул. Траянвальна у с.Табаки Болградського району Одеської області ОСОБА_2 вживав алкогольні напої спільно з господарем вказаного домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Близько о 16 годині ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння пішла з домоволодіння ОСОБА_4 Тим часом ОСОБА_2, також перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, через неприязні стосунки до ОСОБА_5, що виникли під час спільного вживання алкоголю, маючи умисел, направлений на спричинення останній тілесних ушкоджень, пішов услід за нею. Наздогнавши ОСОБА_5 біля воріт сусіднього нежилого домоволодіння № 15 по вул. Траянвальна у с.Табаки Болградського району, ОСОБА_2 діючи з умислом, направленим на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання у результаті своїх дій суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, ззаду кулаком наніс один удар по голові ОСОБА_5

Після цього ОСОБА_2 через відкриту хвіртку руками штовхнув ОСОБА_5 у двір домоволодіння №15, де біля воріт він наніс два удари правим кулаком по голові ОСОБА_5, в результаті чого вона впала на землю на живіт. Далі ОСОБА_2 продовжуючи свій злочинний намір, знайденою у дворі цеглиною, наніс по голові лежачої на землі ОСОБА_5 не менш двох ударів. В подальшому ОСОБА_2, затягнув останню в кімнату будинку № 15 по вул. Траянвальна, де кинув її спиною на підлогу, та знайденим у вказаному домоволодінні невстановленим гострим предметом (імовірно фрагментом скла) порізав руку ОСОБА_5 в області ліктьового суглоба. Не зупиняючись на скоєному ОСОБА_2, повернувши її обличчям донизу, надавив коліном на ліктьовий суглоб та утримуючи кисть лівої руки ОСОБА_5, руками, шляхом фізичного впливу, вивихнув у протиприродному напрямку лівий ліктьовий суглоб ОСОБА_5 Надалі ОСОБА_2 тим же невстановленим гострим предметом порізав праву руку ОСОБА_5 в області ліктьового суглоба. Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2, надавив коліном на ліктьовий суглоб та утримуючи кисть правої руки ОСОБА_5, руками, шляхом фізичного впливу, вивихнув у протиприродному напрямку правий ліктьовий суглоб ОСОБА_5

Отримавши бажаний результат у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_2 покинув місце події. Смерть ОСОБА_5 наступила після госпіталізації до Болградської ЦРЛ в результаті травматичного шоку у зв’язку з поєднаною травмою тіла.

На вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2, заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т.В. подала апеляційну скаргу, вказуючи на незгоду з вироком районного суду з підстав його незаконності та необгрунтованості.

При цьому прокурор зазначає, що під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, районним судом були допущені грубі порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що ні обвинувальний акт, ні оскаржуваний вирок не містять доведених фактичних даних про спосіб скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а мотивувальна частина вироку не містить формулювання обвинувачення, яке було встановлено районним судом.

ОСОБА_4 прокурор зазначає, що під час постановлення вироку, у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК України, суд невірно зарахував у строк відбуття покарання, строк попереднього ув’язнення обвинуваченому до вступу в силу Закону України від 20.06.2017 року, оскільки повинен був зарахувати цей строк до моменту ухвалення вироку.

Просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до приписів п. 3 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, якій підлягає застосуванню.

Переглядаючи вирок районного суду, апеляційний суд вважає, що його постановлено з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, в зв’язку з чим він підлягає скасуванню.

Як вбачається з вироку суду, в порушення вищенаведених вимог закону, суд у мотивувальній частині вироку не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судоми доведеним та встановленим в судовому засіданні із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Навпаки, замість вказівки про обставини скоєння кримінального правопорушення. які були встановлені під час судового розгляду кримінального провадження, суд першої інстанції зазначив, що «Органами досудового розслідування ОСОБА_2, обвинувачується …», що є порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, яка вимагає у разі визнання особи винуватою зазначити у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Крім того, в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції послався на припущення щодо предмету та способу завдання тілесних ушкоджень, а саме: « В подальшому ОСОБА_2, діючи з тим же умислом, направленим на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, затягнув останню в кімнату будинку № 15 по вул. Траянвальна в с. Табаки Болградського району, де кинув її спиною на підлогу, та знайденим у вказаному домоволодінні невстановленим гострим предметом / імовірно фрагментом скла / порізав руку ОСОБА_5 в області ліктьового суглоба. … Надалі ОСОБА_2, тим же невстановленим гострим предметом, порізав праву руку ОСОБА_5 в області ліктьового суглоба.

Таким припущенням в мотивувальній частині вироку щодо предмету та способу завдання тілесних ушкоджень суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 373 КПК України, яка вимагає того, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Наведені вище обставини, а саме подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого правопорушення, у відповідності до положень ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають бути встановлені та зазначені у вироку суду.

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 року (справа №51-380км17), якщо чіткість та конкретність викладення фактичних обставин скоєння злочину викликає сумнів, то вирок місцевого суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

За наведених вище обставин, ухвалений відносно обвинуваченого ОСОБА_2 вирок, формулювання обвинувачення у якому не викладено та у ньому не зазначено спосіб та інші обставини вчинення правопорушення, неможливо вважати законним та обґрунтованим та таким, який відповідає вимогам процесуального закону, а тому зазначений вирок підлягає безумовному скасуванню.

Крім того апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даного кримінального провадження, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 410 КПК України та допущена неповнота судового розгляду, через яку залишилися недослідженими обставини, з’ясування яких має істотне значення для ухвалення законного та справедливого судового рішення.

До неповноти судового розгляду необхідно віднести те, що судом першої інстанції не було з’ясовано яким чином, ким конкретно та скільки фактично ударів було завдано загиблій ОСОБА_5, а також судом не вказано, до якої категорії віднесено кожне із завданих тілесних ушкоджень.

У вироку суду лише вказано, що «за сукупністю нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило її смерть».

З урахуванням того, що в обвинувальному акті після викладення фактичних обставин справи відсутнє детальне формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, з матеріалів кримінального провадження вбачаються обставини, що перешкоджали судовому розгляду обвинувального акту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Також судом першої інстанції не усуненні протиріччя, які є в показах свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відносно того, що мало місце переохолодження загиблої ОСОБА_5, яка знаходилась оголеною на землі /підлозі/ у занедбаному будинку, оскільки згідно пояснень свідка ОСОБА_8, вона за співмешканцем піднімали ОСОБА_5 на ліжко після того, як знайшли її. Ці пояснення свідка ОСОБА_8 не були перевірені судом першої інстанції як шляхом допиту співмешканця у якості свідка, а також у разі необхідності можливого допиту в судовому засіданні судово-медичного експерта з причин настання смерті потерпілої ОСОБА_9 у разі її переохолодження або призначення та проведення додаткової судової експертизи з зазначеного питання.

Крім того, висновки суду першої інстанції, викладенні у вироку про винність ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, містять істотні суперечності, які не вмотивовані судом з урахуванням досліджених матеріалів кримінального провадження, та не мають відображення у судовому рішення, а саме в тій частині, що стосується умислу обвинуваченого ОСОБА_2, що є порушенням вимог п.3, 4 ч. 1 ст. 411 КПК України.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу районного суду, що в порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить відомості про висновки експерта, які відносяться до статусу доказів і мають надаватися суду прокурором лише на відповідній стадії судового провадження для підтвердження фактичних обставин кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті і на які в подальшому суд може посилатися при ухвалені вироку. ОСОБА_4 в обвинувальному акті невірно зазначено прізвище потерпілої ОСОБА_5 як ОСОБА_9

Також апеляційним судом встановлено, що при ухвалені вироку, суд першої інстанції також допустився порушень вимог ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув’язнення, враховуючи його не до моменту постановлення вироку, а лише до 20.06.2017 року, тобто до прийняття Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення», який набув чинності з 21.06.2017 року.

Ухвалення вироку є дією суду про застосування норм кримінального закону, та відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України можливе застосування закону який втратив чинність, але який пом’якшує кримінальну відповідальність.

На думку апеляційного суду, ця норма закону щодо поліпшення становища ОСОБА_2 в частині зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув’язнення у скороченому вигляді діє виключно до часу ухвалення вироку судом та не може зменшуватися.

З огляду на вищевказане суд першої інстанції порушив Закон України про кримінальну відповідальність та ухвалив рішення про зарахування строку попереднього ув’язнення ОСОБА_2 з 27.12.2016 року до 20.06.2017 оку, а не до моменту ухвалення вироку, а саме до 31.08.2017 року.

В зв’язку з допущеними нормами закону стосовно формулювання обвинувачення для обвинуваченого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції, після скасування вироку суду першої інстанції, не може реагувати на вищевказані порушення норм закону винесенням нового рішення, так як недоліки в цій частині можуть бути усунені лише шляхом призначення нового судового розгляду.

За наведених вище обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок районного суду з зазначених вище обставин скасуванню, з призначенням нового розгляду в тому ж суді, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т.В. - задовольнити.

Вирок Болградського районного суду Одеської області від 31.08.2017 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України - скасувати.

Призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016160270000731 від 27.12.2016 рокуза обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 К України в тому ж суді, в іншому складі суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_10. ОСОБА_11. ОСОБА_12