Рішення № 7385988, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 32/222

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач”, м.Київ.

До відповідача: Приватного підприємства „Агро-Фірма Комплекс”, с.Велика Вільшаниця, Золочівський район Львівська область.

Про стягнення 36 733,12 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Відкритим акціонерним товариством „Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач”, м.Київ до Приватного підприємства „Агро-Фірма Комплекс”, с.Велика Вільшаниця, Золочівський район Львівська область про стягнення 36 733,12 грн. з яких 31 560,00 грн. основний борг, 832,96 грн. інфляційні втрати, 158,31 грн. три відсотки річних, 3100,00 грн. збитки та 1081,85 грн. неустойка.

Ухвалою суду від 30.10.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.11.2009р. Рішення прийнято 24.11.2009р. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2009р.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2009р не з’явився, надіслав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог вих. №614 від 19.11.2009р., в якій просить у зв’язку із сплатою відповідачем основного боргу в сумі 31560,00 грн., припинити провадження в цій частині та стягнути з інфляційні в сумі 1906,12 грн. три відсотки річних –204,54 грн., 1396,50 грн. пені та збитки в сумі 5480,00 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 30.10.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 4876115 від 05.11.2009р. – вручено 07.11.2009р.

Станом на 24.11.2009р. заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від сторін не надходили, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

25.08.2009р. між Філією-дослідний завод по виробництву ветеринарних препаратів Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-наукового підприємства „Укрзооветпромпостач” (постачальник), в собі директора директора філії Гордія А.М., який діє на підставі положення про філію і доручення №774 від 25.12.2008р. та Приватним підприємством „Агро-Фірма Комплекс” (покупець), в особі директора Лабаз Ю.І. було укладено договір № 70 (далі по тексту – договір), відповідно до якого постачальник зобов’язувався в порядку та на умовах визначених цим договором, передати у власність покупця кормові добавки, БМВД, премікси та ветеринарні препарати (в подальшому –товар) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця і згідно зі специфікаціями, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що поставляється постачальником покупцю по відповідній видатковій накладній. Базові умови поставки товару узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.3. та п.2.4. договору поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 5 (п’яти) робочих днів від дати подання замовлення покупцем. Разом з товаром постачальник передає покупцю сертифікат якості, видаткові та податкові накладні.

За умовами до п.3.3. та п.3.4. договору оплата кожної партії товару покупцем здійснюється з відстроченням платежу не більше ніж на 10 (десять) календарних днів від дати поставки за п.2.2. цього договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Сторони погодили у п.5.3. договору, що у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п.3.3 цього договору, він зобов’язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожен день прострочки оплати.

Згідно п.8.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до „31” грудня 2009 року. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що виникли з цього договору протягом строку його дії, не звільняє сторони від необхідності належного їх виконання та від відповідальності за їхнє неналежне виконання.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу премікси для індиків на загальну суму 111 120,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0001351 від 16.07.2009р. на суму 27780,00 грн.; №РН-0001540 від 12.08.2009р. на суму 27780,00 грн.; №РН-0001625 від 25.08.2009р. на суму 55560,00 грн.

Представник відповідача отримав премікси для індиків на підставі довіреностей: №1 від 16.07.2009р.; №21 від 12.08.2009р.; № 26 від 25.08.2009р.

В зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, станом на дату подання позовної заяви основний борг становив 31 560,00 грн.

02.10.2009р. ВАТ „Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач” звернулось до ПП „Агро-Фірми Комплекс” з листом-вимогою №513 про погашення заборгованості проте відповідач залишив його без відповіді та задоволення.

Станом на 24.11.2009р. відповідачем сплачено основний борг в сумі 31560,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про поступлення коштів на рахунок позивача на загальну суму 31560,00 грн.

Позивач керуючись умовами договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1 396,50 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 204,54 грн. та збитки від інфляції, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять1 906,12 грн.

Також позивач, на підставі ст.22 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3100,00 грн. збитків понесених ним, внаслідок укладення 14.10.2009р. договору № 12 про ведення справи в суді. Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути збитки в сумі 5480,00 грн.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними: №РН-0001351 від 16.07.2009р. на суму 27780,00 грн.; №РН-0001540 від 12.08.2009р. на суму 27780,00 грн.; №РН-0001625 від 25.08.2009р. на суму 55560,00 грн. та довіреностями: №1 від 16.07.2009р.; №21 від 12.08.2009р.; № 26 від 25.08.2009р.

Представник відповідача отримав премікси для індиків на підставі довіреностей: №1 від 16.07.2009р.; №21 від 12.08.2009р.; № 26 від 25.08.2009р.

Як вбачається із надісланих позивачем виписок банку, відповідач сплатив основний борг в сумі 31560,00 грн. (14.10.2009р. –3000,00 грн.; 15.10.2009р. –3000,00 грн.; 16.10.2009р. –3000,00 грн.; 19.10.2009р. - 2000,00 грн.; 20.10.2009р. - 2000,00 грн.; 21.10.2009р. - 2000,00 грн.; 27.10.2009р. –2000,00 грн.; 09.11.2009р. –2000,00 грн.; 11.11.2009р. –2560,00 грн.; 16.11.2009р. –5000,00 грн.; 17.11.2009р. –5000,00 грн.).

До порушення провадження у справі відповідачем сплачено основний борг в сумі 17000,00 грн., а після порушення провадження у справі - сплачено 14560,00 грн.

Станом на 24.11.2009р. у відповідача відсутній основний борг в сумі 31560,00 грн.

Відтак, позов у частині стягнення 31560,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв»язку з відсутністю предмету спору щодо цієї суми.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п.3.3 цього договору, він зобов’язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожен день прострочки оплати.

Відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем уточненого розрахунку 1 396,50 грн. пені.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем уточненого розрахунку 204,54 грн. 3% річних та 1906,12 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків пов’язаних з наданням юридичних послуг в сумі 3100,00 грн. наданих на підставі договору №12 укладеного 14.10.2009р. з Приватним підприємцем Василегою В.М., слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Таке ж право встановлено ст.623 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст.22 ЦК України, ст.225 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов”язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку із заборгованістю, яка стягується позивачем.

Крім того, слід зазначити, що позивачем до позовної заяви не долучено договір № 12 від 14.10.2009р. на який він посилається у позовній заяві, хоча в додатках він вказаний. На вимогу ухвали суду від 30.10.2009р. позивачем не представлено договір № 12 від 14.10.2009р. та доказів сплати 3100,00 грн. за надання юридичних послуг.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути не 3100,00 грн., а 5480,00 грн. збитків не обґрунтовуючи зміни їх розміру та не долучивши розрахунку.

Витрати на юридичні послуги надані стороні не є збитками в розмумінні ст.22 ЦК України, не підтверджені належними доказами відтак, вимога про стягнення з Приватного підприємства „Агро-Фірма Комплекс” згідно заяви про уточнення позовних вимог збитків пов’язаних з наданням юридичних послуг в сумі 5 480,00 грн. задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 1396,50 грн. пені, 1906,12 грн. інфляційних нарахувань та 204,54 грн. 3% річних.

При визначенні суми судових витрат які підлягають стягненню з відповідача суд виходить з наступного:

Як вбачається із виписок банку, що підтверджують сплату відповідачем основного боргу в сумі 31560,00 грн. до подачі позовної заяви в суд (позовна заява зареєстрована канцелярією суду 29.10.2009р.) відповідачем було сплачено основний борг в сумі 17000,00 грн., а після порушення провадження у справі відповідачем сплачено борг в сумі 14560,00 грн.

Отже з відповідача підлягають до стягнення судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням того, що частина боргу була сплачена ним ще до подання позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Агро-Фірма Комплекс” (80732, Львівська область, Золочівський район, с.Велика Вільшаниця; п/р 260093010046 в Філії ВАТ КБ „Актив-Банк” у м.Львові; МФО 385521; ЄДРПОУ 34166862) на користь Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-наукове підприємство „Укрзооветпромпостач” (03040, м.Київ, вул.Васильківська, 16; п/р 260060101662 у ЗАТ „Прокредитбанк”; МФО 320984; код ЄДРПОУ 23524007) 1 396,50 грн. пені, 1906,12 грн. інфляційних нарахувань, 204,54 грн. 3% річних, крім того держмито в сумі 180,67 грн. та 116,08 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 31560,00 грн. провадження у справі припинити.

5. В частині стягнення збитків в сумі 5480,00 грн. відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя