Рішення № 7385781, 24.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                 Справа № 11/316

За позовом Закритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанська сода”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 217 955 грн. 93 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –Селіхова Г.А., дов. № 23-юр від 05.01.2009;

від відповідача –Павлюк Т.І., дов. № 23-134-6 від 30.11.2009,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 201560 грн. 98 коп., а також 16394 грн. 95 коп. пені за порушення грошового зобов’язання з оплати поставленої продукції.

Письмовим відзивом № 30-1-16 від 11.12.2009 на позовну заяву відповідач повідомив про погашення заявленої до стягнення суми заборгованості шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, а також надав контррозрахунок суми пені за позовом. Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення за позовом, у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства.

На підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.12.2009, 11 годин 50 хвилин.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

25.12.2008 сторонами у справі був укладений договір № 16сб/02/03 (далі за текстом – договір), у відповідності з умовами пункту 1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставити, а Покупець (відповідач у справі) зобов’язався прийняти та оплатити аміак водний технічний марки Б (продукцію) за цінами та на умовах, зазначених у тексті договору.

Згідно з умовами пункту 3.1 договору продукція поставляється залізничним або автомобільним транспортом.

Додатковою угодою № 7 від 27.05.2009 до договору сторони встановили, що позивач у червні 2009 року здійснить відвантаження 600 тон аміаку, а відповідач здійснить оплату поставленої продукції протягом 10 банківських днів з моменту поставки.

Згідно з пунктом 2 вказаної додаткової угоди до договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,3 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

За квитанцією приймання вантажу (а.с. 12) та залізничної накладною № 52061085 (а.с. 44) відповідач тримав поставлену позивачем продукцію, яку оплатив частково, що підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Сума заборгованості відповідача за поставлену позивачем за умовами договору продукцію склала 201560 грн. 98 коп.

Факт поставки продукції та наявність заборгованості у розмірі 201560 грн. 98 коп. станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не спростовані.

04.09.2009 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 05фо/0366 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 201560 грн. 98 коп. та пеню за порушення грошового зобов’язання (а.с. 23).

Письмовою відповіддю № 11-1286 від 06.10.2009 (а.с. 24) відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 201560 грн. 98 коп.

Протоколом заліку зустрічних однорідних зобов’язань від 30.11.2009 сторони у даній справі домовилися щодо здійснення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 201560 грн. 98 коп.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставленої продукції у розмірі 16394 грн. 95 коп.

В процесі судового розгляду справи позивачем надано уточнений розрахунок суми пені, відповідно до якого сума пені за прострочення оплати продукції відповідачем у період з 14.07.2009 по 05.08.2009 складає 16265 грн. 23 коп.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем на адресу відповідача обумовленої договором продукції та наявність станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 201560 грн. 98 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Протоколом заліку зустрічних однорідних вимог від 30.11.2009 сторони у даній справі домовилися щодо здійснення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 201560 грн. 98 коп.

Вказана дія сторін у справі не суперечить приписам ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої зобов’язання припиняється зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

З урахуванням викладеного вище провадження у справі у частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлено продукцію у розмірі 201560 грн. 98 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у цій частині покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснене сторонами у справі після звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі умов пункту 2 додаткової угоди договору, з урахуванням приписів ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення відповідачем строків оплати поставленої позивачем продукції у розмірі 16394 грн. 95 коп.

Вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, у розмірі 16265 грн. 23 коп., згідно з наданим позивачем в судовому засіданні 24.12.2009 уточненим розрахунком суми пені.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 16265 грн. 23 коп. з віднесенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Письмовим відзивом № 30-1-16 від 11.12.2009 відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення за позовом, у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства.

Доказів в обґрунтування клопотання відповідачем не надано.

Дослідивши фактичні обставини справи, надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача та необхідність відмови у її задоволенні з таких підстав.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню за сторони, що порушила зобов’язання.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

В обґрунтування клопотання відповідач не надав жодного документу.

Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру належної до стягнення пені слід відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанська сода», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Красна, буд. 1, код 00204889, на користь закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Пивоварова, буд. 5, код 33270581, пеню за порушення строків оплати продукції у розмірі 16265 грн. 23 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 2178 грн. 26 коп. та 235 грн. 86 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 201560 грн. 98 коп. провадження у справі припинити.

          4. В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –29.12.2009.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко