Ухвала суду № 73857057, 07.05.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1070/18

Провадження № 1-кп/496/184/18

УХВАЛА

07 травня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.

прокурора – Богомолова Г.Ю.

захисника – ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, ризики, які існували при обранні запобіжного заходу, не відпали, крім того, у останнього відсутні місці соціальні зв’язки, а саме: він офіційно не працює, не одружений, неповнолітніх дітей не має, за місцем реєстрації не мешкає, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у нього відсутній певний майновий стан та репутація, а тому є наявний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду, у зв’язку з чим застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначеним ризикам.

В судовому засіданні обвинувачений не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

В судовому засіданні захисник просив суд змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на особисте зобов’язання, посилаючись на те, що прокурор не навів нових ризиків для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а ч. 3 вказаної статті встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

В ході досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.02.2018 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів та визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов’язків, передбачених КПК України у розмірі 42500 грн. Вказана ухвала обвинуваченим та його захисником не оскаржувалась, застава внесена не була.

02.04.2018 року судом було продовжено міру запобіжного заходу обвинуваченому до 01.06.2018 року.

Враховуючи те, що термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого спливає в той час, коли головуючий буде знаходитись у черговій щорічній відпустці, а саме 01.06.2018 року, однак судове провадження не закінчено, а тому суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п’яти до восьми років, не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, мешкає не за місцем реєстрації, раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Вказані обставини свідчать про відсутність міцних соціальних зв’язків та можливість продовжити злочинну діяльність.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено, а тому є підстави для продовження строку тримання під вартою.

Захиснику обвинуваченого у зміні запобіжного заходу на особисте зобов’язання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, продовжити строком на 60 днів, а саме: до 24 години 06 липня 2018 року та утримувати його в Одеському слідчому ізоляторі № 21.

Захиснику ОСОБА_1 в клопотанні про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Пендюра