Рішення № 73856781, 08.05.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 08.05.2018

ЄУ № 420/19/18

Провадження №2/420/221/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков справу за позовом ОСОБА_1 до Вахрушевської міської ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Друга одеська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 51,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 51,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Мати позивача, дружина спадкодавця - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Позивач є спадкоємцем першої черги, яка своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Другою одеською державною нотаріальною конторою після смерті її батька ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №100/2017. Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину на рухоме майно, яке складалося з неотриманої пенсії спадкодавця, однак в отриманні документів на право власності на нерухоме майно їй було відмовлено з підстав зазначених в постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 09.01.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 30.01.2018.

03.01.2018 було відкладено підготовче судове засідання на 22.02.2018, у зв'язку з витребуванням у позивача ОСОБА_1 оригіналів документів.

22.02.2018 було відкладено підготовче судове засідання на 06.03.2018, у зв'язку з ненадходженням витребуваних доказів.

06.03.2018 було відкладено підготовче судове засідання на 30.03.2018, у зв'язку з ненадходженням витребуваних матеріалів спадкової справи, продовжено строк підготовчого судового засідання до 09.04.2018.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 30.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 08.05.2018.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник заявника надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позов підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача, Вахрушевської міської ради Луганської області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив не надав.

Представник третьої особи Другої одеської державної нотаріальної контори до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, інвентаризаційну справу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 24.10.2014 виконавчим комітетом Вахрушевської міської ради м. Красний Луч Луганської області (а.с. 10).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 51,1 кв. м., розташованого за адресою: ОСОБА_2, та недоотриманої пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 11.06.1973 ЗАГСом Вахрушевської міської ради Ворошиловградської області(а.с. 8), та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданим 15.06.1991 відділом ЗАГСу м. Красний Луч Луганської області (а.с. 9).

Як вбачається з копій матеріалів спадкової справи №100/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач 06.03.2017 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 89).

26 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка залишилася після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 25).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину, оскільки подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини та на частину спадщини отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Однак, постановою державного нотаріуса Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок, оскільки правовстановлюючі документи про належність будинку АДРЕСА_1, спадкодавцеві - ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року, не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 20).

В даний час позивач бажає реалізувати своє право на спадщину за законом, але не може цього зробити, так як не проведена державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, регулюється Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що набрав чинності з 27.01.2005.

Оскільки житловий будинок, що є предметом даного позову, був придбаний у 1977 році, тобто до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то порядок реєстрації зазначеного житлового будинку повинен був проводитися відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 (далі Інструкція).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на отримане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

29.06.1998 набула чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом №121 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998.

Отже, обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998. Як вбачається з матеріалів справи, спадковий житловий будинок був придбаний у 1977 році, тобто до набрання чинності Інструкцією.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966, об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Отже, у 1967 - 1991 роках питання набуття та реєстрації права власності регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1 (п. 7 Інструкції).

Відповідно до п. 19 Додатку №1 до Інструкції правовстановлюючими документами, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР є договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків

(домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції.

Згідно п.п. 22, 23 Інструкції на підставі правовстановлюючих документів, перелічених в додатку N 1, бюро технічної інвентаризації складає письмовий висновок . На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток N 4). Якщо на документі про право особистої власності на будинок немає місця для реєстраційного напису, власникові надається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа (додаток N 5).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 22.04.1977 виконавчим комітетом Вахрушевської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області, житловий будинок житловою площею 19,90 кв. м. з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно реєстраційного посвідчення виданого 04.05.1977 Краснолуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації, будинок № АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Вахрушевської міської ради 22.04.1977, реєстр №201. Записано в реєстрову книгу №1, реєстр №10 (а.с. 13).

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеного законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріалами справи підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належав ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на праві приватної власності, оскільки це підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 22.04.1977 виконавчим комітетом Вахрушевської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області та реєстраційним посвідченням виданим 04.05.1977 Краснолуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після дружини померлого ОСОБА_3 ніхто не звертався, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №46983304 від 06.03.2017 (а.с. 104).

Отже, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, спадкоємцем першої черги за законом є позивач - ОСОБА_1

В силу ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Судом достовірно встановлено, що позивач як спадкоємець першої черги спадщину після ОСОБА_2 прийняла, так як подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

На підставі вищевикладеного, перевіривши, що спірне нерухоме майно дійсно належало спадкодавцю ОСОБА_2, інші спадкоємці, які прийняли спадщину після ОСОБА_2, крім позивача, відсутні, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вахрушевської міської ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Друга одеська державна нотаріальна контора задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий 24.12.2015 Святошинським РВ ГУМВС України в м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 51,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.С. Стеценко