Рішення № 7385649, 24.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                 Справа № 6/194

За позовом

Закритого акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька",

м. Красний Луч Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдертранс ЛТД», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 109 147 грн. 29 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Шмигленко В.О., дов. № 17 від 01.07.09;

від відповідача –Великородова Л.О., дов. № 128 від 03.04.09;

В судовому засіданні 19.11.09 було оголошено перерву до 07.12.09, а потім до 24.12.09 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 109 147 грн. 29 коп., в тому числі: пеня –55300 грн. 66 коп., інфляційні нарахування за час прострочення платежу –45 712 грн. 37 коп., 3% річних –8 134 грн. 26 коп.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву № 485пр від 18.10.09, за яким останній проти позову заперечує та зокрема зазначає, що 12.03.09 господарським судом Луганської області було винесено рішення, за яким з відповідача стягнуто борг та пеню.

Вказане рішення суду виконується у примусовому порядку, у зв’язку з чим, у відповідача немає підстав для нарахування заявлених до стягнення сум. Також відповідачем надано контррозрахунок нарахувань, за яким пеня нарахована за 6 місяців та за період з 15.01.09 по 26.06.09 складає 39386 грн. 03 коп., інфляційні за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2009 року складають 40066 грн. 18 коп., 3% річних за період з 26.12.08 по 03.10.09 складають 7604 грн. 82 коп. Окрім цього, відповідачем до суду надано відомості про сплату заборгованості за договором на загальну суму 403935 грн.04 коп.

Позивачем до суду надано заперечення на відзив за № 977 від 07.12.09, за яким останній вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

19.05.08 між ЗАТ «ГЗФ «Краснолуцька»(позивач) та ТОВ «Рейдрейтранс ЛТД»(відповідач) був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 19/05/08. За умовами договору «Позикодавець»- позивач у справі передає «Позичальнику»- відповідачу у справі поворотну фінансову допомогу у розмірі та порядку, передбачених договором, а останній у свою чергу –зобов’язується повернути допомогу у встановлений договором термін.

Сторони визначили, що строк дії договору до 31.12.08, а відповідно до додаткової угоди №1 від 27.05.08 строк погашення поворотної фінансової допомоги до 25.12.08.

Оскільки відповідачем умови договору не були виконані, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2009 у справі № 14/18 за позовом ЗАТ "Горнозбагачувальна фабрика «Краснолуцька" до ТОВ «Рейдрейтранс ЛТД», на користь позивача з відповідача було стягнуто: борг у сумі 400000 грн. 00 коп., пеню у сумі 7890 грн. 00 коп., держмито у сумі 6 078 грн. 90 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 47 коп.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

На час розгляду даної справи стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем в повному обсязі не сплачені, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом за яким просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.01.09 по 03.11.09 у сумі 55300 грн. 66 коп., інфляційні за період з січня по вересень 2009р. у сумі 45 712 грн. 37 коп. і 3% річних у сумі 8 134 грн. 26 коп. за період з 26.12.08 по 03.11.09.

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.08 у справі № 14/18 позивачем в рамках вказаної справи заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором позики №19/05/08 від 19.05.08 у сумі 600000 грн. 00 коп. та пені у сумі 37 800 грн. 00 коп. за період з 26.12.08 по 14.01.09.

Зазначеним рішенням суду було встановлено, що відповідач на момент звернення позивачем до суду мав перед останнім прострочену заборгованість на суму 600000 грн. коп., а під час розгляду справи сплатив заборгованість у сумі 200000 грн.00 коп.

Рішенням суду від 12.03.09 позов було задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Рейдер транс ЛТД»на користь ЗАТ «ГЗФ «Краснолуцька»борг у сумі 400000 грн. 00 коп., пеню у сумі 7890 грн. 00 коп., держмито у сумі 6 078 грн. 90 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 112 грн. 47 коп.

Оскільки сума боргу відповідачем в повному обсязі не сплачена позивач в рамках даної справи нарахував пеню за період з 15.01.09 по 03.11.09 у сумі 55300 грн. 66 коп., інфляційні за період з січня по вересень 2009р. у сумі 45 712 грн. 37 коп. і 3% річних у сумі 8 134 грн. 26 коп. за період з 26.12.08 по 03.11.09.

Відповідач з вказаними сумами не погодився та зазначив, що частково оплатив заборгованість в сумі 403935 грн.04 коп.

Позивач підтвердив сплату відповідачем вказаної суми, але з доводами останнього не погодився з підставі, наведених у запереченнях.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами, договір № 19/05/08 від 19.05.08 з боку відповідача в частині оплати в повному обсязі не виконаний.

Договором від 19.05.05 сторони визначили, що відповідач повинен повернути певні кошти у визначений договором строк, а відповідно до п.7.2 договору відповідач, у випадку прострочення сплати коштів сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% від простроченої суми фінансової допомоги за кожен день прострочення.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як було вказано вище, сторони у договорі передбачили певну відповідальність за невиконання своїх зобов’язань, що є їх власним вибором і договором був визначений інший строк нарахування пені.

Факт неналежного виконання умов договору з боку відповідача підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим нарахування пені є обґрунтованим.

Але, сам розрахунок пені здійснений позивачем невірно.

Так, нарахування пені на суму 600000 грн. 00 коп. проводиться з 15.01.09 по 11.02.09, прострочення складає 28 днів, а сума пені –11046 грн. 58 коп., сума, пені, нарахована на заборгованість в розмірі 300000 грн. 00 коп. за період з 25.03.09 по 15.06.ж09 складає 16 356 грн. 16 коп., у зв’язку з чим загальний розмір пені складає 54919 грн. 70 коп.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті вимог щодо пені слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних слід зазначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів повного погашення заборгованості перед позивачем за договором № 19/05/08 від 19.05.08 та доказів виконання рішення господарського суду Луганської області від 25.09.08 № 14/18.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача щодо сплати грошового зобов’язання, а саме повернення фінансової допомоги ґрунтуються на умовах договору № 19/05/08 від 19.05.08, що було підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.09 по справі № 14/18.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів повного виконання грошового зобов’язання не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, але сам розрахунок інфляційних та 3% річних позивачем здійснений невірно. Трак, річні на суму 600000 грн. 00 коп. за період з 26.12.08 по 11.02.09 складають 2366 грн. 31 коп. (прострочення 48 діб), на суму 300000 грн. 00 коп. за період з 25.03.09 по 10.06.09 складають 1923 грн. 29 коп., на суму 196064 грн. 96 коп. за період з 12.03.09 по 03.11.09 складає 1337 грн. 53 коп. У зв’язку з чим загальний розмір 3% річних складає 7994 грн. 04 коп. З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково у сумі 7994 грн. 04 коп., в решті слід відмовити.

Також, позивачем невірно нараховані інфляційні. Так, інфляційні на суму 400000 грн. 00 коп. за березень 2009 року складають 5600 грн. 00 коп., а нарахування інфляційних на вказану суму за лютий 2009 року є необґрунтованим. З огляду на викладене, загальний розмір інфляції складає 39628 грн. 37 коп., у зв’язку з чим позовні вимоги слід задовольнити у зазначеній сумі, в решті відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 54919 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 7994 грн. 04 коп., інфляційні в сумі 39628 грн. 37 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдрейтранс ЛТД», м. Красний Луч, Луганської області, вул. Антрацитівське шосе, 36, код 24194606 на користь:

- Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика “Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області, вул. А.Барбюса, 1, код 32163608, пеню в сумі 54919 грн. 70 коп., 3% річних в сумі 7994 грн. 04 коп., інфляційні в сумі 39628 грн. 37 коп., держмито у сумі 1 025 грн. 42 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 221 грн. 72 коп., видати наказ позивачу.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –28.12.2009.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді