Постанова № 73855973, 07.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2694/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/684/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Шандри М.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

ОСОБА_3 – представника ОСОБА_4;

ОСОБА_5 - представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2017 року ОСОБА_5, представник ОСОБА_6, звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2014 року по справі № 465/2694/14-ц, шляхом зняття арешту з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові (в подальшому – „спірна квартира”).

Заява обгрунтовувалася тим, що ЦПК України встановлено, що у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд повинен скасувати заходи забезпечення позову. Рішення по справі № 465/2694/14-ц, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 та задоволено зустрічний позов, набрало законної сили 09.06.2015 року - після ухвалення Апеляційним судом Львівської області рішення по згаданій справі. Рішення апеляційної інстанції у частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог не оскаржувалось, а відтак необхідно скасувати заходи забезпечення позову (а.с. 1-2).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року вище згадану заяву представника ОСОБА_6 задоволено та знято арешт з квартири № 4 на вул. Гайворонського, 7 у м. Львові, накладенийухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2014 року по справі № 465/2694/14-ц (а.с. 57-58).

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_4

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_6 про зняття арешту зі спірної квартири, покликаючись на порушення норм процесуального права.

Стверджує, що ні її, ні її представника не було повідомлено судом про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову, в результаті чого вони „були позбавлені можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які вони вважали недостовірними, коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною” (а.с. 66-70).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 356 ЦПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6).

В той же час, апеляційна скарга на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року не містить будь-яких доводів стосовно того, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість цієї ухвали; які саме обставини, що мають значення для справи, судом були встановленими неповно; які саме докази чи обставини підлягають дослідженню та (чи) оцінці в ході апеляційного розгляду даної справи.

Апеляційна скарга також не містить доводів стосовно того, на підставі яких саме норм матеріального чи процесуального права суд вправі був відмовити у задоволенні заяви про зняття арешту зі спірної квартири – за тієї обставини, що рішення суду за позовом, який забезпечувався арештом цієї квартири, ще 09 червня 2015 року набрало законної сили (а.с. 7-12).

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: