Ухвала суду № 73852132, 07.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/308/14-ц

У Х В А Л А

07 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 309/308/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Хустського районного суду від 3 червня 2014 року, головуюча суддя Волощук О.Я., -

в с т а н о в и в :

Рішенням Хустського районного суду від 03.06.2014 у зазначеному позові відмовлено.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує в апеляції питання про скасування рішення як незаконного та необґрунтованого із задоволенням позову.

Відповідач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує, у письмових запереченнях на апеляцію позивача вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.10.2014 рішення Хустського районного суду від 03.06.2014 було скасовано, провадження в справі – закрито з підстави, передбаченої ст. 205 ч. 1 п. 6 ЦПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2015 ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30.10.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 заявила клопотання про залучення до участі в справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як правонаступника ОСОБА_4, який помер 21.01.2012. Мотивує тим, що як стало відомо під час апеляційного розгляду справи донька ОСОБА_4 – ОСОБА_3 на момент смерті батька проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому прийняла спадщину.

Заслухавши суддю, обговоривши доводи сторони, вирішуючи питання за правилами ст. 372 ЦПК України у відсутність відповідача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого.

ПАТ КБ «ПриватБанк» заявою, датованою 20.01.2014, що надійшла до Хустського районного суду 27.01.2014, пред’явило до ОСОБА_4 позов про стягнення боргу (а.с. 4-7 т. 1). Позов мотивувався тим, що банк 13.06.2007 уклав із ОСОБА_4 кредитний договір № MKG0AA00000027, за яким надав кредит у розмірі 14273,47 дол. США на строк до 11.06.2010. Відповідач порушив свої зобов’язання за договором і спричинив виникнення боргу, який станом на 23.12.2013 складав 12159,70 дол. США, в т.ч., заборгованість за кредитом 4663,77 дол. США, за процентами – 4358,33 дол. США, за комісією – 35,04 дол. США, пеня – 3102,56 дол. США. Банк на захист своїх прав кредитора просив стягнути з відповідача зазначений борг та покласти на нього судові витрати.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 помер 21.01.2012, що стверджується копією Свідоцтва про смерть, виданого 24.01.2012 Виконкомом Сокирницької сільської ради Хустського району Закарпатської області (а.с. 53 т. 1).

Хустським районним судом вирішено справу щодо відповідача ОСОБА_1, у рішенні суду від 03.06.2014 зазначено, що ОСОБА_1 залучено судом у якості відповідача, водночас суд дійшов висновку, що «позивач не подав доказів прийняття спадщини відповідачкою ОСОБА_1 за померлим ОСОБА_4І.» (а.с. 82-84 т. 1). При цьому, даних про ухвалення судом процесуального рішення в порядку ст. 33 ч. 1, ст. 208 ч. 2, ст. 209 ч.ч. 4-6 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) про залучення ОСОБА_1 до участі в справі як відповідача та підстав для такого залучення у справі, окрім вищезгаданої вказівки в рішенні суду, немає.

Оскаржуючи рішення суду, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що під час розгляду справи стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 помер 21.01.2012, однак, суд першої інстанції всупереч вимогам закону не вжив заходів для залучення до участі в справі правонаступника відповідача, натомість за ініціативою суду до участі в справі в якості співвідповідача була залучена дружина померлого – ОСОБА_1 Суд вирішив це питання неправильно, при цьому, одночасно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є правонаступником ОСОБА_4 ОСОБА_2 часом, фактично ОСОБА_1 прийняла спадщину за ОСОБА_4, оскільки на час його смерті спадкодавця проживала з ним і від спадщини не відмовилася, тому ОСОБА_1 належало залучити до участі в справі саме в якості правонаступника (спадкоємця) позичальника ОСОБА_4 (а.с. 85-90 т. 1).

Заперечуючи проти апеляції, відповідач ОСОБА_1 вказувала, зокрема, що не отримувала спадщину за ОСОБА_4 і не оформлювала щодо неї правовстановлюючих документів (а.с. 106-108 т. 1).

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30.10.2014 та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11.02.2015 констатував, що суд першої інстанції до участі в справі залучив ОСОБА_1 в якості відповідача, тобто, вчинив процесуальні дії стосовно залучення правонаступника до участі в розгляді справи, а правонаступник позичальника – ОСОБА_1 у повному обсязі реалізувала передбачені законом процесуальні права та обов’язки; ОСОБА_1 проживаючи разом зі спадкодавцем на момент його смерті фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття нею спадщини за спадкодавцем ОСОБА_4 і цей факт не спростований (а.с. 176-177 т. 1).

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ст. 338 ч. 4 редакції ЦПК України, що діяла до 15.12.2017, аналогічні положення містить і редакція цього Кодексу, чинна з 15.12.2017 (ст. 411 ч. 5)).

Під час повторного апеляційного розгляду справи після зміни складу суду у зв’язку з виходом судді-доповідача та члена колегії суддів у даній справі у відставку у ході з’ясування кола осіб, прав і обов’язків яких стосується справа, передусім – кола спадкоємців ОСОБА_4, до апеляційного суду надійшли документи щодо наступного.

Виконком Сокирницької сільської ради Хустського району листом від 12.01.2018 № 17 повідомив апеляційний суд, що на день смерті ОСОБА_4, який помер 21.01.2012, за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Сокирниця, вул. Центральна, 7 були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, і донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, документів щодо визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою в сільраді немає (а.с. 37 т. 2). Зазначене узгоджується з матеріалами справи, де в анкеті-заяві від 08.06.2007 на отримання кредиту ОСОБА_4 було вказано про наявність однієї дитини, а реєстрація ОСОБА_4 у будинку № 7 по вул. Центральній в с. Сокирниця фіксувалася з січня 2004 року, ОСОБА_1 – з березня 2007 року (а.с. 12-13, 19-20, 52 т. 1).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; за загальним правилом, малолітня, неповнолітня особа вважаються такими, що прийняли спадщину (ст. 1268 ч.ч. 3, 4 ЦК України).

Апеляційний суд неодноразово письмово роз’яснював ОСОБА_1 необхідність надання відомостей щодо обставин спадкування за ОСОБА_4 та кола спадкоємців (а.с. 12, 29 т. 2). ОСОБА_1 в судові засідання не з’явилася, про наявність доньки суд не повідомляла, натомість надіслала суду заяву від 09.01.2018, якою знову зазначила, що не прийняла спадщину за ОСОБА_4, на підтвердження чого додала заяву у спадковій справі № 78/2012, що її за реєстровим № 476 посвідчив 25.10.2017 державний нотаріус Хустської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, про відмову від прийняття спадщини за ОСОБА_4І, який помер 21.01.2012 (а.с. 33, 34 т. 2). Посилаючись на цю заяву ОСОБА_1 просила рішення Хустського районного суду від 03.06.2014 скасувати, провадження в справі закрити на підставі ст. 255 ч. 1 п. 7 ЦПК України внаслідок настання смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Утім, право на відмову від прийняття спадщини спадкоємець може реалізувати лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, який, у свою чергу, визначається у шість місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1220 ч.ч. 1, 2, ст. 1270 ч. 1, ст. 1273 ч.ч. 1, 6 ЦК України). Тож заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини, подана майже через шість років після смерті спадкодавця, не має правового значення.

Доказів відмови встановленим порядком ОСОБА_1, а також доньки спадкодавця ОСОБА_3, якій на день відкриття спадщини було менше десяти років (обоє належать до першої черги спадкоємців за законом (ст. 1261 ч. 1 ЦК України)), від спадщини, яка відкрилася за ОСОБА_4, у справі немає. Немає й будь-яких даних про складання спадкодавцем ОСОБА_4 заповіту.

Беручи до уваги вищевикладене, слід констатувати, що ОСОБА_1 не спростувала факту прийняття нею спадщини за ОСОБА_4 за законом, питання про її участь у справі у процесуальному статусі відповідача наразі є вирішеним, а ОСОБА_3, яка теж прийняла вказану спадщину за законом, не була залучена до участі в справі.

Стосовно можливості на стадії повторного апеляційного розгляду справи залучення до участі в ній у якості відповідача доньки спадкодавця ОСОБА_4 як правонаступника (спадкоємця) останнього належить враховувати таке.

Відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України в редакції, що була чинною на час звернення позивача до суду та вирішення справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Сторонами у справах позовного провадження є позивач – особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред’явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач – особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Аналогічно ці питання регулюються нормами ЦПК України в редакції, чинній на час апеляційного розгляду справи (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, ст. 42 ч. 1, ст.ст. 43, 48, 49, 51).

Розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві (ст.ст. 27, 31-34, ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 107, 291, 292, ст. 304 ч. 1 і ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49-52, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 368 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов’язок належного відповідача усунути порушення права.

За конкретних обставин, які мають місце під час судового розгляду, може виникати питання правонаступництва у разі смерті фізичної особи, яка була стороною в справі, залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони є обов’язком суду саме на тій стадії цивільного процесу, на якій дане питання виникає, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ч.ч. 1, 2, ст. 201 ч. 1 п. 1, ст. 203 ч. 1 п. 1 і ст. 55 ч.ч. 1, 2, ст. 251 ч. 1, ст. 253 ч. 1 п. 1 відповідних редакцій ЦПК України). Крім того, за клопотанням позивача суд замінює відповідача належним, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 і ст. 51 відповідних редакцій ЦПК України).

З огляду на зміст ст.ст. 1, 2, 24, 25, 30 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 26, 28-30 і ст.ст. 1, 4, 42, 46-48 відповідних редакцій ЦПК України щодо фізичної особи як учасника цивільних і процесуальних відносин, процесуальне правонаступництво відповідно до закону може мати місце лише щодо фізичної особи, цивільна правоздатність якої на час розгляду справи існувала і припинилася під час судового розгляду.

Тож ідеться про залучення до участі в справі правонаступника (спадкоємця) фізичної особи, яка була стороною в справі і померла під час здійснення провадження в справі. Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є спадкоємцем відповідача, який помер до пред’явлення позову, і якій належало брати участь у справі в якості відповідача на стадії її розгляду судом першої інстанції, але яка такої участі не брала, недопустиме. Щодо такої особи справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, залучення її в якості відповідача вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача реального права на апеляційне оскарження рішення суду, а також можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявити відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим саме і тільки на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.

Зі смертю ОСОБА_4 21.01.2012 припинилися його цивільна та процесуальна право- і дієздатність (ст.ст. 24-26, 30 ЦК України, ст.ст. 26, 28-30 ЦПК України в редакції, чинній на час відкриття провадження в справі та її розгляду судом першої інстанції). Ці обставини були відомі на час розгляду справи судом першої інстанції, а позов до боржника, який помер, кредитор пред’явив через два роки по його смерті.

Доводи кредитора щодо можливості у спірних правовідносинах правонаступництва (спадкоємства) за боржником самі по собі не викликають заперечень. Утім, кредитор у разі смерті боржника не позбавлений права діяти на захист своїх майнових прав відповідно до закону, який регулює таку правову ситуацію, зокрема, з’ясовувати питання про наявність чи відсутність спадкоємців боржника, пред’явити, за наявності для того підстав, до відповідної особи (осіб), які мають цивільну правоздатність, майнові вимоги і т.ін. Саме такі дії кредитора узгоджуються із законом.

Відтак, для задоволення клопотання позивача про залучення ОСОБА_3, яка не брала участі в справі, до такої участі як правонаступника ОСОБА_4 правових підстав немає, ОСОБА_3 на даній стадії процесу не може бути залучена відповідачем за позовом кредитора про стягнення боргу, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 55 ч. 1, ст. 258 ч. 2, ст. 368 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 про залучення до участі в справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як правонаступника ОСОБА_4 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 8 травня 2018 року.

Судді