Рішення № 7385112, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/37721.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпостачзбут»

до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж - 2»

про стягнення 285897,17 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Бородай М.С. (довіреність № б/н від 28.10.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпостачзбут»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж - 2»(відповідача) про стягнення 285897,17 грн. на підставі Договору про порядок погашення заборгованості № б/н від 30.06.2009 р. у зв»язку неналежним виконанням відповідачем умов Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 р. Позивач також просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ВАТ «Промтехмонтаж - 2»в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 285897,17 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 р. позивач поставив відповідачу металопродукцію, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленої продукції в повному обсязі не виконав, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 285897,17 грн. Відповідно до укладеного між позивачем, відповідачем та ТОВ «Колекторська компанія «Служба стягнення заборгованості»Договору про порядок погашення заборгованості від 30.06.2009 р., відповідач визнав наявність у нього перед позивачем заборгованості у вищенаведеній сумі у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 р. та зобов»язався добровільно погасити заборгованість у розстрочку згідно графіка, наведеного у Договорі про порядок погашення заборгованості № б/н від 30.06.2009 р.. Проте, жодного платежу стосовно погашення заборгованості у сумі 285897,17 грн. відповідач не здійснив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/377 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р. о 10:500 год.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2009 р.: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 043297 стосовно відповідача та серії АД № 043296 стосовно позивача станом на 17.12.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.12.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/377 від 02.12.2009 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, будинок 19 А) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 043297 станом на 17.12.2009 р. (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на зворотньому боці цієї ухвал.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/377 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 21.12.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Позивачем у позовній заяві викладене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ВАТ «Промтехмонтаж - 2», в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 285897,17 грн. (надалі –Клопотання).

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір закрити рахунки, на яких обліковуються грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 285897,17 грн. та на які позивач просить накласти арешт (в межах наведеної суми).

Фактично позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову порушенням відповідачем його зобов’язань щодо погашення заборгованості у позасудовому порядку та відсутністю жодних платежів з боку останнього станом на час подання позову до суду щодо погашення заборгованості у сумі 285897,17 грн.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 21.12.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.11.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпостачзбут»(позивач) та Київським монтажно –заготівельним заводом № 2 Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж - 2», ідентифікаційний код 01412331, який є відокремленим підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж - 2», ідентифікаційний код 01414034 (відповідач), був укладений Договір № М-30/11-01 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов»язався продавати, а відповідач купувати та оплачувати продукцію ( надалі –Товар), на умовах, викладених в даному Договорі та наведених у накладній (их), що є невід»ємною частиною Договору.

Позивач зазначив, що протягом січня 2008 року –березня 2009 року відповідачем, в порушення умов Договору та накладних до нього, не було здійснено повний розрахунок за поставлений Товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість за Товар у сумі 285897,17 грн. на підставі Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 р.

У зв»зку із вищенаведеним, 30.06.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2», визначеним як Боржник (відповідач), Товариством обмеженою відповідністю «Металпостачзбут», визначеним як Кредитор (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Служба стягнення заборгованості», визначеним як Служба стягнення заборгованості, був укладений Договір про порядок погашення заборгованості (надалі –Договір про порядок погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1 Договору про порядок погашення заборгованості Боржник (відповідач) визнав наявність в нього заборгованості перед Кредитором (позивачем) у розмірі 285897,17 грн., що виникла у нього у зв'язку з неналежним виконанням договору № М-30/11-01 на поставку товару від 30.11.2005 року (надалі - Борг), укладеного між Кредитором та Київським монтажно-заготівельним заводом № 2, 01412331, як відокремленим підрозділом Боржника.

У п. 2 Договору про порядок погашення заборгованості сторони погодили, що Боржник зобов'язується погасити, а Кредитор прийняти від нього грошові кошти у розмірі 285897,17 грн. в якості погашення Боргу.

Згідно п. 3 Договору про порядок погашення заборгованості сторони дійшли згоди про добровільне погашення Боргу Боржником у розстрочку згідно графіку, визначеного даним Договором, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора - 2600630071101 в Київській ФАБ «Кредит-Дніпро», МФО 320898.

Зокрема, згідно пункту 4 (підпункти 4.1 –4.4) Договору про порядок погашення заборгованості Боржник прийняв на себе зобов'язання здійснити погашення Боргу, визначеного у пунктах 1, 2 даного Договору наступним чином:

- до 20.07.2009 року сплатити Кредитору 50000,00 грн.;

- до 15.08.2009 року сплатити Кредитору 78632,39 грн.;

- до 15.09.2009 року сплатити Кредитору 78632,39 грн.;

- до15.10.2009 року сплатити Кредитору 78632,39 грн.

Належним виконанням обов'язку щодо погашення Боргу Боржника перед Кредитором вважається списання грошових коштів з розрахункового рахунку Боржника та зарахування даних грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора (п. 5 Договору про порядок погашення заборгованості).

Відповідно до п. 8 Договору про порядок погашення заборгованості сторони погодили, що у випадку прострочення Боржником виконання зобов»язання щодо погашення Боргу відповідно до пунктів 3, 4 даного договору Кредитор звертається до господарського суду з метою врегулювання спору в судовому порядку.

Згідно п. 9 Договору про порядок погашення заборгованості визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає чинність після погашення Боржником Боргу у повному обсязі (285897,17 грн.).

Проте, жодного платежу, передбаченого Договором про порядок погашення заборгованості, відповідач не здійснив, заборгованість у сумі 285897,17 грн. не погасив.

А тому позивач вважає, що оскільки відповідач відповідно до Договору про порядок погашення заборгованості від 30.06.2009 р. визнав наявність заборгованості перед ТОВ «Металпостачзбут»у сумі 285897,17 грн., що виникла у нього у зв'язку з неналежним виконанням Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 року, то така заборгованість не потребує доказування позивачем та підлягає до стягнення у примусовому порядку згідно рішення господарського суду.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

По матеріалам справи встановлено, що відповідач фактично визнав наявність в нього заборгованості перед позивачем у розмірі 285897,17 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням ним Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 року.

Вищенаведене підтверджується викладеним у пункті 1 Договору про порядок погашення заборгованості від 30.06.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача і ТОВ «Колекторська компанія «Служба стягнення заборгованості»та є чинним станом на час судового розгляду справи.

Судом також встановлено, що відповідач не здійснив погашення Боргу у сумі 285897,17 грн. у строки, передбачені пунктом 4 (підпунктами 4.1 –4.4) Договору про порядок погашення заборгованості. При цьому суд враховує, що Борг у сумі 285897,17 грн. відповідач не погасив і станом на час звернення позивача з позовом до суду.

Отже, з урахуванням положень пунктів 1, 4, 8 Договору про порядок погашення заборгованості, судом встановлено порушення відповідачем зобов»язання щодо погашення Боргу у сумі 285897,17 грн., а рівно право позивача звернутися до господарського суду з метою врегулювання спору в судовому порядку.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 285897,17 грн. на підставі Договору про порядок погашення заборгованості № б/н від 30.06.2009 р. у зв»язку неналежним виконанням відповідачем умов Договору № М-30/11-01 від 30.11.2005 р. нормативно та документально позивачем доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з»явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не подав і не надіслав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2859,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 599, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж - 2»(03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, будинок 19 А; ідентифікаційний код 01414034, рахунок № 26005262900502 в ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «VAB банк», МФО 380537; рахунок № 260078982 в філії ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 333227; рахунок № 260018942 в філії ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 333227; рахунок № 2600036000701 в АБ «Енергобанк», МФО 300272; рахунок № 260023024601 в ВАТ «банк Богуслав», МФО 380322), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпостачзбут»(01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, будинок 11, ідентифікаційний код 33833755; рахунок № 338337526590 у АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477; рахунок № 2600630071101 Київська ФАБ «Кредит –Дніпро»міста Києва, МФО 320898) 285897,17 грн. (двісті вісімдесят п»ять тисяч вісімсот дев»яносто сім гривень 17 коп.) основного боргу, 2859,00 грн. (дві тисячі вісімсот п»ятдесят дев»ять гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.12.2009 р.