Рішення № 7385095, 29.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/43829.12.09 За первісним

позовом Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів»

до 1. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Шевченківська районна у м. Києві рада

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс»

до           Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів»

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шевченківська районна у м. Києві рада

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

про                     виселення

Суддя М.Є. Літвінова

Представники за первісним позовом:

від позивача Масляннікова Т.Д. - предст. за довір. № 427 від 16.10.2009р.;

                     Настевич В.П. - заступник директора;

від відповідача 1 Марусиченко В.В. - предст. за довір. №6/1-161-001/58 від 10.06.2009р.;

від відповідача 2 Сидорченко М.О. - предст. за довір. №б/н від 02.10.2009р.;

від третьої особи не з‘явилися.

Представники за зустрічним позовом:

від позивача Сидорченко М.О. - предст. за довір. №б/н від 02.10.2009р.;

від відповідача Масляннікова Т.Д. - предст. за довір. № 427 від 16.10.2009р.;

                     Настевич В.П. - заступник директора;

від третьої особи 1 не з‘явилися.

від третьої особи 2 Марусиченко В.В. - предст. за довір. №6/1-161-001/58 від 10.06.2009р.;

Рішення прийняте 29.12.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 25.12.2009р. по 29.12.2009р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів»до 1) Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –Шевченківська районна у м. Києві рада про визнання недійсним правочину щодо продажу нежитлових приміщень (з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), що розташовані у м. Києві по вул. Ванди Василевської, 13, корпус 1, літера А, загальною площею 556,70 кв.м), вчинений на аукціон, якій відбувся 15.07.2008р., викладений в протоколі аукціону від 15.07.2008р. № 07-07/08; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, якій був укладений 16.07.2008р. між відповідачем 1 та відповідачем 2, зареєстрований відповідачем-1 16.07.2008р. за № 001066/10, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2105, згідно якого було відчужено нежитлові приміщення з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), що розташовані у м. Києві по вул. Ванди Василевської, 13, корпус 1, літера А, загальною площею 556,70 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні від 16.07.2008р. є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009р. порушено провадження у справі № 35/438, розгляд справи призначено на 17.09.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009р. вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс»(01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, ідентифікаційний код 35690916) загальною площею 556,70 кв.м, № 1 по № 15 включно (групи приміщень № 66), приміщення з № 1 по № 18 включно (групи приміщень № 71), приміщення з № 1 по № 13 включно (групи приміщень № 70), які розташовані у м. Києві по вул. Ванди Василевської, 13, корпус 1, літера А.

17.09.2008р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача 1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

17.09.2008р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.10.2008р.

В судовому засіданні 06.10.2008р. представник відповідача 1 надав суду відзив на позов з доказами на підтвердження викладеного в ньому.

В судовому засіданні представник третьої особи надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог з додатками.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просять суд позов задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи проти позовних вимог заперечують в повному обсязі та просять суд відмовити в позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.10.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 29.10.2008р.

В судовому засіданні 29.10.2008р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 10.11.08р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008р., на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спор у справі.

В судовому засіданні 10.11.2008р., на підставі ч.1 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.08р., на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, зупинено провадження у справі до розгляду адміністративної справи №2а-539/08, яку було порушено Шевченківським районним судом м. Києва 11.08.08р. про визнання недійсним та скасування рішення №275 від 30.08.07р. «Про приватизацію об’єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва»в частині вимог, що стосуються приміщення, розташованого у м. Києві по вул. В.Василевської, 13, корпус 1. А тому, провадження у справі було зупиненню до набрання законної сили рішення, прийнятого за результатами розгляду Шевченківським районним судом м. Києва адміністративної справи №2а-539/08.

02.12.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та клопотання про скасування заходів до забезпечення позову по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.09р., у зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по справі, судом поновлено провадження по справі №35/438 та призначено розгляд справи на 16.12.2009р.

14.12.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс»до Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів», третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шевченківська районна у м. Києві рада, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про примусове виселення Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів»із займаних відповідно до договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 6609/4 від 01.12.2003р. нежилих приміщень, які розташовані у м. Києві по вул. В.Василевської, 13, корпус 1, (літера А), у зв’язку з припиненням дії даного договору оренди та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2009р. № 35/438, на підставі ст. ст. 27, 60, 64, 65 ГПК України, прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом з первісним позовом, розгляд справи призначено на 16.12.2009р.

Позивач за первісним позовом у судове засідання 16.12.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність підстав відсутності суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідач 1, відповідач 2 та третя особа за первісним позовом у судове засідання з’явилися, але вимог ухвали суду № 35/438 від 15.12.2009р. не виконали, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.12.2009р.

Представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 за первісним позовом проти заявлених позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представники позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні в порядку ст. 22 ГПК України подали заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, якою просять примусово виселити Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний благодійний фонд інженерів»(04116, м. Київ, вул. В.Василевської, 13, корпус 1, ідентифікаційний код 21722105) з нежилих приміщень: з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), загальною площею 556,70 кв.м, що розташовані у м. Києві по вул. В.Василевської, 13, корпус 1, (літера А), у зв’язку з припиненням дії Договору оренди № 6609/4 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 01.12.2003р. та стягнути судові витрати.

Представники позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримали зустрічну позовну заяву з урахуванням поданого уточнення та просили суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Представники відповідача за зустрічним позовом проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

В судовому засіданні 25.12.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 29.12.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003р. між позивачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на підставі розпорядження райдержадміністрації від 04 листопада 2003р. №1855 було укладено договір №6609/4 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, відповідно до якого позивачу було передано у оренду нежилі приміщення під розміщення офісу, загальною площею 594,5кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. В.Василевської, 13, корп. 1.

Строк дії договору було визначено сторонами з 01.12.2003р. до 01.01.2008р. (п. 6.2.).

Згідно п. 6.3. Договору оренди, після закінчення строку його дії, орендовані приміщення має бути звільнено і передано орендодавцю за актом на протязі трьох днів. В разі користування об’єктом оренди після припинення дії даного договору, орендар зобов’язаний вносити плату за час фактичного користування приміщенням до передачі його за актом орендодавцю в розмірі орендної плати, а також відшкодовувати витрати на утримання прибудинкової території та інші витрати загального користування, сплачувати комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання.

Пунктом 6.4. Договору оренди було встановлено, що продовження строку дії договору оренди можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації) тобто в порядку укладення договору. В п. 6.5 договору оренди наведено підстави для припинення дії договору, серед них, зокрема, закінчення строку, на який було укладено цей договір.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на наступне.

Після закінчення дії договору, відповідач-1 не подовжив дію зазначеного договору з позивачем, як з таким, що має переважне право на подовження договору та належним чином виконував свої обов’язки орендаря, а також не повідомив у місячний термін протягом припинення дії договору оренди про своє не бажання переукладати на новий термін договір оренди.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено особливий порядок припинення дії договору оренди, укладеного на певний строк. Згідно із ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону у разі, якщо договір оренди укладено на певний строк і жодна із сторін протягом місяця після закінчення терміну дії договору не заявляє про припинення або зміну умов договору оренди, такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після 01.01.08р. (після закінчення строку дії договору оренди) він продовжував користуватися спірними приміщеннями та сплачувати грошові кошти за таке користування, тобто виконував усі обов’язки орендаря. Позивач до 08.07.2008р. сплачував на підставі рахунків відповідача-1 плату за фактичне використання спірних приміщень, що прямо передбачалося умовами договору оренди (п.6.3.).

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач-1 порушив його переважне право на купівлю спірних нежилих приміщень, як законного їх орендаря, та порушив порядок проведення аукціону, зокрема, публікування інформації про об’єкти продажу на аукціоні.

Тим самим, на думку позивача, було порушено його переважне право як орендаря на укладення договору оренди на новий строк, а також його переважне право на купівлю спірних нежилих приміщень.

Відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи заперечення наступним.

Договір оренди №6609/4 від 01.12.2003р. припинив свою дію 01.01.2008р.

14.01.2008р., тобто протягом терміну, визначеного ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідачем-1 було надіслано позивачу заяву про припинення терміну дії договору оренди та відмову в його продовженні. Крім цього, в зазначеній заяві відповідачем-1 вимагалося від позивача звільнити спірні нежилі приміщення та передати їх за актом приймання-передачі протягом 10 днів з моменту отримання заяви.

Відповідач 1 зазначає, що на час проведення аукціону спірних нежилих приміщень, позивач не був їх орендарем; публікація про проведення аукціону з продажу спірних нежилих приміщень містила всю необхідну інформацію про об’єкт продажу, як того вимагає ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та була опублікована у місцевій пресі за 30 днів до проведення аукціону, як того вимагають приписи ст. 15 вищенаведеного закону про малу приватизацію.

Відповідач 2 проти заявлених позовних вимог також заперечує та не визнає повністю позовні вимоги позивача, мотивуючи свої заперечення тим, що проведення аукціону з продажу спірних нежилих приміщень відбулося з чітким дотриманням вимог чинного законодавства, він є законним власником спірних нежилих приміщень, на підставі укладеного та нотаріально посвідченого з відповідачем-1 договору купівлі-продажу по результатам проведеного аукціону з продажу цих приміщень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом мотивує тим, що фактично використовуючи спірні приміщення після закінчення строку дії договору оренди, договір оренди спірних приміщень вважається автоматично поновленим на той же строк та на тих же умовах, посилаючись при цьому на ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, а також на ч. 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що відповідачем-1 було надіслано на адресу позивача заяву №7/9-011-046/58 від 11.01.2008р. про припинення терміну дії договору оренди та відмову в його продовженні. Крім цього, в зазначеній заяві відповідач-1 вимагав також від позивача звільнення займаних спірних приміщень та повернення їх відповідачу-1 за актом приймання-передачі у 10 денний строк з моменту отримання заяви, що підтверджується описом вкладенням в цінний лист від 14.01.2008р., а також списком згрупованих внутрішніх листів відповідача-1 та фінансовим чеком про відправлення від 14.01.2008р .

24.01.2008р. відповідачем-1 повторно було направлено на адресу позивача заяву №7/9-023-002/58 від 23.01.2008р. про припинення терміну дії договору оренди та відмову від його продовження.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі, якщо договір оренди укладено на певний строк і жодна із сторін протягом місяця після закінчення терміну дії договору не заявляє про припинення або зміну умов договору оренди, такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таке повідомлення може бути зроблено як до, так і після закінчення строку дії договору оренди. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі закінчення строку дії договору оренди та його не продовження на новий строк орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди. А згідно із п. 6.3. договору оренди, після закінчення строку його дії, орендовані приміщення має бути звільнено і передано орендодавцю за актом на протязі трьох днів.

Зібрані у справі докази свідчать, що по закінченню строку дії договору, та не заважаючи на заяви відповідача-1 про непродовження його дії, орендовані приміщення позивачем звільнено не було.

Станом на сьогоднішній день, позивач не повернув спірні приміщення за актом орендодавцю та продовжує користуватися ними.

16 липня 2008 року між відповідачем-1, як органом приватизації та відповідачем-2, як переможцем аукціону був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №2105. Також зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу спірних приміщень відповідач-2 придбав нежилі приміщення: з №1 по №15 (групи приміщень №66), приміщення з 1 по №18 включно (групи приміщень №71), приміщення з №1 по №13 включно (групи приміщень №70) загальною площею 556,70 кв. м., що розташовані у м. Києві по вул. В.Василевської, 13, корпус 1, літера А.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державний реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Чинний Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, передбачає державну реєстрацію договору про відчуження майна шляхом внесення запису в Державний реєстр правочинів з обов'язковим зазначенням дати нотаріального посвідчення договору та навіть номера бланку.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, право власності на спірні приміщення перейшло до відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором оренди № 6609/4 від 01.12.2003р. позивач та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва погодили та визначили для себе взаємні зобов’язання щодо спірних приміщень, які передавалися у строкове орендне користування позивачу, а також певний порядок здійснення позивачем такого користування.

Зокрема, сторонами було встановлено у договорі строк дії договору, тобто фактично –строк існування орендних правовідносин (до 01.01.2008р.), порядок повернення спірних приміщень по закінченню строку дії договору оренди (у 3-денний строк за актом з моменту закінчення строку дії договору), а також певний порядок продовження (поновлення) строку дії договору на новий строк після закінчення строку дії договору оренди.

Чинне законодавство України, зокрема Цивільний кодекс України та спеціальний закон, який регулює правовідносини щодо оренди державного та комунального майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна»), містить ряд норм, які регулюють порядок припинення договорів оренди, а також порядок продовження (поновлення) таких договорів на новий строк.

Так, зокрема, ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Нормами частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, обидві зазначені вище норми стверджують про те, що договір оренди є поновленим (продовженим) на новий строк, який був раніше встановлений таким договором, у разі наявності двох умов, а саме: факту закінчення строку дії договору оренди; факту відсутності повідомлення орендодавця або орендаря про припинення або зміну умов договору оренди, висловлених протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди (або фактичного продовження користування об’єктом оренди після закінчення строку дії договору за відсутності висловлених орендодавцем заперечень проти поновлення дії договору протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди).

А отже, зміст зазначених норм свідчить про те, що встановлений ними певний порядок поновлення (продовження) строку дії договору оренди стосується лише конкретного випадку, а саме випадку, коли строк дії договору оренди у певний конкретний момент є таким, що фактично закінчився. У такому разі, якщо орендодавцем не було висловлено заперечень з приводу користування об’єктом оренди з боку орендаря або не було направлено повідомлення про припинення дії договору на майбутнє протягом одного місяця з моменту фактичного закінчення строку дії договору оренди, такий договір відповідно до законодавства дійсно вважатиметься таким, що є продовженим (поновленим) на новий строк на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як випливає з матеріалів справи, відповідачем-1 було дотримано умови ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та направлено позивачу відповідні повідомлення про повернення об’єкта оренди та не бажання подовжувати дію договору оренди.

Крім цього, у п. 6.4. Договору оренди передбачено, що продовження строку дії договору оренди можливе лише у разі видання нових розпорядчих документів (розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації), тобто в порядку укладення договору.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження існування таких розпорядчих документів про поновлення (укладення на новий строк) договору оренди.

В п. 6.5 Договору оренди наведено підстави для припинення дії договору, серед них, зокрема, закінчення строку, на який було укладено цей договір. Що також дозволяється виходячи із змісту частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, яка надає право сторонам у договорі відступати від норм законодавства та врегульовувати правовідносини між собою іншим чином, якщо у нормах законодавства (актах цивільного законодавства) прямо не встановлено зворотнє, або якщо обов’язковість для сторін певних положень законодавства не випливає із змісту певного акту цивільного законодавства або із суті правовідносин між сторонами. На користь цього свідчить також зміст ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які передбачають право сторін договору оренди комунального майна у договорі, що є основним документом, який регулює орендні правовідносини між ними, встановлювати для себе умови договору крім тих, що визначені у типовому договорі, затвердженому відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі закінчення строку дії договору оренди та його не продовження на новий строк орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що станом на сьогоднішній день спірні приміщення позивачем не звільнено та не повернуто за актом.

Що стосується тверджень позивача з приводу проведення аукціону з порушенням чинного законодавства, що регулює цей порядок, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 6 зазначеної вище статті передбачено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Так, рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради №275 від 30.08.2007р., було затверджено перелік об’єктів, які підлягають приватизації шляхом їх продажу на аукціоні, до якого увійшли і спірні нежилі приміщення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом їх викупу, продажу на аукціоні, або за конкурсом. Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»спосіб приватизації майна, що перебуває у комунальній власності, визначається за поданням органів приватизації відповідними місцевими радами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Статтею 17 Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачений порядок проведення аукціонів, який полягає в наступному: аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою, уповноважена особа діє відповідно до укладеної з органом приватизації угоди. Така угода повинна містити: строки проведення аукціону, початкову вартість продажу об’єкта приватизації і порядок її зниження, розмір і порядок виплати винагороди, взаємні зобов’язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін, інші умови на розсуд сторін угоди.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради №263 від 25.11.2003р. створено Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві, що є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради, і згідно з п. 1.3. Положення про управління виконує функції та повноваження щодо управління комунальним майном, та є органом приватизації.

Згідно наказу відповідача-1 від 14.03.2008р. №20-з було розпочато підготовку спірних приміщень до приватизації, а саме: проведено експертну грошову оцінку, укладено угоду про доручення на організацію та проведення біржових торгів (аукціон) від 28.05.08р. та опубліковано інформацію про проведення аукціону у газеті «Я споживач»№2 (138) від 10.06.2008р.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями,у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації. Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Зібрані у справі докази свідчать, що публікація про проведення аукціону з продажу спірних приміщень повністю відповідала вимогам вищенаведеної ст.15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та була опублікована за 30 днів до проведення аукціону у відповідності до ч. 2 зазначеної статті.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КІ №276 від 23.02.98р., виданого Міністерством інформації газеті «Я споживач»сфера розповсюдження та категорія читачів газети: місцева, що відповідає повністю ч. 2 ст.15 Закону України ««Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що аукціон з продажу спірних приміщень було проведено відповідачем-1 з дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом не надані суду належні докази на підтвердження викладеного в первісному позові.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним правочину щодо продажу нежитлових приміщень (з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), що розташовані у м. Києві по вул. Ванди Василевської, 13, корпус 1, літера А, загальною площею 556,70 кв.м), вчинений на аукціон, якій відбувся 15.07.2008р., викладений в протоколі аукціону від 15.07.2008р. № 07-07/08; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, якій був укладений 16.07.2008р. між відповідачем-1 та відповідачем-2, зареєстрований відповідачем 1 16.07.2008р. за № 001066/10, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2105, згідно якого було відчужено нежитлові приміщення з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), приміщення з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), що розташовані у м. Києві по вул. Ванди Василевської, 13, корпус 1, літера А, загальною площею 556,70 кв.м, вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими, а отже, такими, що задоволенню не підлягають.

У зв’язку із відмовою в задоволенні вимог первісного позову, згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати за його подання покладаються на позивача за первісним позовом.

Відносно вимог зустрічного позову судом встановлено наступне.          

Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорама Люкс»звернулось із зустрічною позовною до Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів», третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шевченківська районна у м. Києві рада, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про примусове виселення Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний благодійний фонд інженерів» (04116, м. Київ, вул. В.Василевської, 13, корпус 1, ідентифікаційний код 21722105) з нежилих приміщень: з № 1 по № 15 (групи приміщень № 66), з № 1 по № 18 (групи приміщень № 71), з № 1 по № 13 (групи приміщень № 70), загальною площею 556,70 кв.м, що розташовані у м. Києві по вул. В.Василевської, 13, корпус 1, (літера А), у зв’язку з припиненням дії Договору оренди № 6609/4 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 01.12.2003р. та стягнення судових витрат.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Договір оренди спірних нежилих приміщень укладений Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради з відповідачем припинив свою дію 01.01.08р., і факт припинення договору не заперечується самим відповідачем, що слідує із змісту адміністративного позову, який було подано відповідачем до Шевченківського районного суду м. Києва. Шевченківською районною у м. Києві радою (третьою особою 1), як власником спірних нежилих приміщень на час проведення аукціону, було прийнято рішення про його приватизацію шляхом продажу на аукціоні. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він виграв аукціон з продажу спірних приміщень, запропонувавши найбільшу за них ціну викупу на аукціоні, по результатам проведеного аукціону з ним, як з переможцем аукціону було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу спірних приміщень. Згідно із ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача за таким договором виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідач за зустрічним позовом проти заявленого зустрічного позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом не існує спору з приводу користування чи звільнення спірних приміщень за договором, а тому відсутнє право позивача за зустрічним позовом на звернення до суду з указаним позовом.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом підтримала повністю зустрічну позовну заяву, оскільки вважає, що у відповідача за зустрічним позовом не має подальших підстав перебувати та користуватися спірними приміщеннями, а позивач за зустрічним позовом, як законний власник спірних приміщень, має право самостійно обирати спосіб повернення йому його приміщень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом про передачу спірних приміщень чи виселення з них. Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом без наявності порушення його прав відповідачем за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогою про виселення. А отже у позивача за зустрічним позовом відсутнє право на звернення до суду з указаною позовною вимогою на тій підставі, що спору між сторонами не існує. Доказів на підтвердження протилежного позивач за зустрічним позовом суду не надав. Судом прийнято до уваги, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом посилається на ч. 1 ст. 785 ЦК України, згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, та зазначає, що відповідач за зустрічним позовом орендовані приміщення не звільнив. З аналізу наведеного, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом фактично виступає від імені третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, порушуючи тим самим норми ст. 1 ГПК України, згідно якої підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Доказів надання відповідних повноважень діяти від імені та в інтересах третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, позивачем за зустрічним позовом суду не надано. Відповідно до норми ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи. Твердження позивача за зустрічним позовом з приводу того відповідач за зустрічним позовом не виконав зобов’язання повернути спірне приміщення позивачу за зустрічним позовом, спростовується тим, що зобов’язання повернути спірне приміщення саме позивачу за зустрічним позовом відсутнє, оскільки не ґрунтується на жодному правовому акті чи правочині. Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів суду наявності вини відповідача за зустрічним позовом. Не приймаються судом до уваги також твердження позивача за зустрічним позовом з приводу того, що відповідач за зустрічним позовом самовільно та без законних підстав займав спірне приміщення, з огляду на наступне. У відповідності до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

01.12.2003р. між Міжнародним благодійним фондом «Міжнародний благодійний фонд інженерів»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва було укладено договір оренди нежилих приміщень № 6609/4, термін дії якого було визначено сторонами договору до 01.01.2008р.

Згідно Акту прийому-передачі в орендне користування нежилого приміщення № 1209 від 01.12.2003р. відповідач за зустрічним позовом на підставі вказаного вище договору оренди отримав спірне приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом отримав спірні приміщення в орендне користування на підставі цивільно-правового договору.

Пунктом 6.3. Договору оренди було встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення має бути передано орендодавцю протягом трьох днів.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З наведеного вбачається, що доки орендодавець не прийме спірні приміщення у відповідача за зустрічним позовом, останній не може виконати вимоги позивача за зустрічним позовом про виселення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не надані суду належні докази на підтвердження викладеного в зустрічному позові.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, а отже, такими, що задоволенню не підлягають.

У зв’язку із відмовою в задоволенні вимог зустрічного позову, згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати за його подання покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.Є. Літвінова