Рішення № 73850943, 07.05.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/219/18

Провадження № 2/342/304/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на житлову квартиру в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Городенківської міської ради Івано-Франківської області, в якому просить ухвалити судове рішення, яким визнати за нею – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» № 8284 від 27.10.2017 року право приватної власності на квартиру № 2 у житловому будинку по вул. Чупринки, 29 в м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстроване за ОСОБА_2 в цілому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30.07.1996 року Коломийським МБТІ згідно розпорядження №28/455 від 24.05.1996 року. У відповідності до технічного паспорта, оформленого 17.11.2017 року ОКП «Коломийське МБТІ» однокімнатна квартира №2 розташована на першому поверсі одноповерхового будинку №29 по вул. Чупринки в м.Городенка, її загальна площа становить 28 кв.м, житлова – 11 кв.м. Відповідно до звіту про оцінку ЕТВО «Придністров’я» ринкова вартість однокімнатної квартири площею 28 кв.м., в м. Городенка по вул. Чупринки, 29 становить 72800 грн. За результатами проведення технічного обстеження квартири встановлено відповідність вимогам надійності та можливість безпечної експлуатації.27 травня 1999 року ОСОБА_2 вчинила на користь позивача заповіт, згідно з яким розпорядила їй все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося. Заповіт ніким не скасовувався та не оскаржувався. 15 листопада 1999 року ОСОБА_2 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть І-НМ № 253795 від 12.10.2017 року, актовий запис № 129. На час смерті спадкодавця діяв Цивільний кодекс України 1963 року, ст. 524 якого встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. З метою реалізації своїх спадкових прав, позивач звернулася до Городенківської державної нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину. Була заведена спадкова справа №442/2017. 02.02.2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад спадкодавця. Проте, нотаріус відмовила у видачі документів на спадщину на квартиру через відсутність оригіналу правовстановлюючих документів на неї у спадкодавця, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23.01.2018 року №66/02-31. Спадкодавець склала на користь позивача заповіт, яким розпорядила їй все належне їй майно. ОСОБА_1 успадкувала частину спадкового майна на підставі свідоцтва про право на спадщину. Після смерті спадкодавця вона фактично вступила в управління спадщиною – оплатила проект газифікації квартири, користується спадковим майном на власний розсуд, оплачує комунальні послуги, виготовила технічну документацію за власні кошти, тобто своїми діями фактично прийняла спадщину, однак оформити свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не може через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа.

Сторони та їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Позивач подала до суду заяву, в якій просить судовий розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує.

Городенківська міська рада Городенківського району Івано-Франківської області листом № 182 від 22.03.2018 року просить справу розглядати без представника міської ради, у розв’язанні даного спору покладається на рішення суду.

Передбачених ч.1 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Копією виписки з інвентаризаційних матеріалів вих № 8284 від 27.10.2017 р., виданою ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», стверджено, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 р. під реєстровим номером 2208 зареєстровано, що власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 30.07.1996 р. Коломийським МБТІ згідно з розпорядженням № 28/455 від 24.05.1996 р. є ОСОБА_2.

Як слідує з технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3, загальна площа квартири складає 28,0 кв.м, житлова площа – 11, кв.м.

Висновком про вартість майна, складеного ЕТВО «Придністров’я» стверджено, що ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на 29.01.2018 рокустановить 72800 грн.

За заповітом від 27.05.1999 року, посвідченим державним нотаріусом Городенківської ДНК ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 35, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, яким належну їй на праві власності житлову квартиру, а також все інше належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_1.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2004 р.) визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ОСОБА_2 померла 15.11.1999 року, про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть серія І-НМ № 253795.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

Згідно ст.ст. 524, 534 ЦК УРСР, який діяв на час смерті ОСОБА_2, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом; кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є – ОСОБА_1 (позивач), якаприйняла спадщину та вступила в управління спадковим майном.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 42, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2, яка померла 15.11.1999 року є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з грошового вкладу з процентами та усіма видами компенсацій і індексацій по компенсаційному рахунку № 91551001334 у ТВБВ № 10008/079 м. Городенка філії – Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» з усіма видами компенсацій і індексацій та подальшим одержанням компенсаційних сертифікатів.

З постанови в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 № 66/02-31 від 23.01.2018 р., слідує, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 15 листопада 1999 року, на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4, оскільки ОСОБА_1 не надала оригінал свідоцтва про право власності на житло.

Позивач фактично успадкувала житлову квартиру АДРЕСА_5, однак оформити документи не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 цього ж кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

В силу вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на житлову квартиру АДРЕСА_5, визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають повному задоволенню при визнанні їх відповідачем.

На підставі ст.ст. 524, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 317, 328, 1216 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 п.п. 9, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: м. Городенка вул. Чупринки, 27 Городенківський район, Івано-Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1.

Відповідач: Городенківська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження: м. Городенка вул. Шевченка, 77 Городенківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04054292.

Повне судове рішення складено 07.05.2018 року.

Суддя: Федів Л. М.