Ухвала суду № 73850056, 04.05.2018, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/606/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" травня 2018 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю скаржника ОСОБА_1, представників стягувача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника ДВС ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іршава цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 20 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960 та заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-691/09, виданого 26 травня 2009 року Іршавським районним судом таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд із скаргою на постанову Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області від 20.11.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960.

ОСОБА_1 також подав до Іршавського районного суду заяву про визнання виконавчого листа №2-691/09, виданого 26.05.2009 року Іршавським районним судом, по виконавчому провадженню №51651960, таким, що не підлягає виконанню.

Стягувачем по справі є ПАТ КБ «ПриватБанк».

Державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження №51651960, старший державний виконавець Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4.

Скаргу та заяву мотивовано тим, що 15.03.2018 року ОСОБА_1 отримав лист від Хустського об’єднаного управління ПФУ Закарпатської області за №30/М-99-01 від 13.03.2018 року, яким його повідомлено, що згідно постанови Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області по виконавчому провадженню №51651960 від 20.11.2017 року Хустське об’єднане управління ПФУ Закарпатської області здійснює звернення стягнення на пенсію на підставі виконавчого листа №2-691/09, виданого 26.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в розмірі 35570,13 грн.

Обов’язок ОСОБА_1 як боржника по виконавчому провадженню по даному виконавчому листу відсутній, оскільки стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» цієї ж суми – 35570,13 грн. вже здійснювалось відповідно до постанови Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області по виконавчому провадженню №28120209 від 11.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №2-691 від 26.05.2011 року. Тобто в даному випадку по справі №2-691/09 Іршавським районним судом видано два виконавчі листи, один з яких 26.05.2009 року, а другий 26.05.2011 року. Існування двох виконавчих листів по справі №2-691/09 порушує права ОСОБА_1 як боржника по виконавчому провадженню та створює можливість подвійного стягнення з нього суми 35570,13 грн.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановлених у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: в резолютивній частині виконавчий лист містить розбіжності щодо особи стягувача, оскільки в рішенні, що прописується до виконавчого листа вказано, що стягувачем є ЗАТ КБ «ПриватБанк», тобто відсутнє повне найменування та реєстраційний код, адреса, а вже у графі стягувач на іншій сторінці зазначається стягувачем філія ЗАТ КБ «ПриватБанк»; відсутній ідентифікаційний номер особи – боржника, що також є порушенням, адже за відсутності такого ідентифікувати особу неможливо; відомості у виконавчому листі від 26.05.2009 року про те, що рішення суду набрало законної сили 29.12.2008 року також є недостовірними, оскільки подавалась апеляційна скарга та відповідне рішення переглядалось, проте відповіді з даного приводу з апеляційного суду на день подачі даної скарги ОСОБА_1 ще не отримав; зазначений у виконавчому листі строк пред’явлення до виконання 29.12.2011 року.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважав, що державний виконавець зобов’язаний був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання у разі невідповідності такого вимогам, передбаченим у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та не вправі проводити стягнення на пенсію. Відкриття Іршавським РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-691/09, виданого Іршавським районним судом 26.05.2009 року, та утримання з пенсії скаржника на виконання даного виконавчого документа, грубо порушує його гарантовані конституцією права громадянина та позбавляє права на достатній життєвий рівень. Відповідна постанова Іршавським РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_1 не надсилалась та її копію він отримав тільки 15.03.2018 року від Хустського об’єднаного управління ПФУ Закарпатської області.

Просив зупинити виконавче провадження №51651960 від 20.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 35570,13 грн. до закінчення розгляду даної справи та набранням законної сили ухвалою, прийнятої за її результатами, а також визнати постанову Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області від 20.11.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960 неправомірною та скасувати, а виконавчий лист №2-691/09, виданий 26.05.2009 року Іршавським районним судом, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 26.03.2018 року №301/606/18 прийнято до провадження скаргу на постанову ДВс, призначено судове засідання на 11.04.2018 року та залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження №51651960.

Ухвалою Іршавського райсуду від 26.03.2018 року по справі №301/606/18 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, прийнято до провадження заяву, залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження №51651960, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи старшого державного виконавця Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4 та призначено судове засідання на 11.04.2018 року.

Ухвалою Іршавського райсуду від 02.05.2018 року справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-691/09, виданого 26 травня 2009 року Іршавським районним судом таким, що не підлягає виконанню, та справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_4 від 20 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960, об’єднано в одне провадження №301/606/18.

ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу та заяву підтримав і пояснив, що на виконання одного рішення суду про стягнення з нього на користь банку кредитного боргу Іршавським райсудом, всупереч вимогам закону, видано два виконавчі листи: один за №2-691/09 від 26.05.2011 року, а другий за №2-691/09 від 26.05.2009 року. По виконавчому листу №2-691/09 від 26.05.2011 року виконання рішення суду вже проводилося і з нього вже стягувався борг за кредитним договором на користь банку. Не дивлячись на це, у 2016 року банк знову подав виконавчий лист по справі №2-691/09 на примусове виконання. Вважав, що державний виконавець не мала право відкривати виконавче провадження за виконавчим листом №2-691/09 від 26.05.2009 року та звертати стягнення на пенсію боржника, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам закону, по даному боргу стягнення вже проводилося, хоча виконавчий лист не містить відомостей про таке часткове виконання, та стягувачем пропущений строк звернення до виконання. Просив задовольнити скаргу та заяву. Не заперечував, що визначений рішенням суду борг перед стягувачем ним у повному обсязі не погашено.

Представники ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні вважали, що скарга та заява ОСОБА_1 є безпідставними, просили відмовити в їх задоволенні. Пояснили, що на виконання ДВС у 2016 році був пред’явлений оригінал виконавчого листа, що виданий Іршавським райсудом 26.05.2009 року за №2-691/09 про стягнення з ОСОБА_1 кредитного боргу. Раніше вказаний виконавчий лист вже пред’являвся до виконання, однак, у 2016 році був повернутий стягувачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до виконання, оскільки борг за кредитним договором боржником не був погашений у повному обсязі. Інших виконавчих листів на примусове виконання рішення Іршавського райсуду від 18.12.2009 року у стягувача не має і такі до виконання не пред’являлися. Твердження ОСОБА_1 про існування у стягувача інших виконавчих листів, які видавалися на виконання цього ж рішення суду, ґрунтується на супровідних листах стягувача та постанові виконавця про відкриття виконавчого провадження у 2011 році, в яких було допущено описки щодо дати видачі виконавчого листа.

Старший державний виконавець Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу та заяву не визнала та пояснила, що на примусовому виконанні Іршавського ДВС перебував і перебуває тільки один виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача кредитного боргу по цивільній справі №2-691/09, який виданий Іршавським райсудом 26.05.2009 року. Згідно виконавчого листа: рішення набрало законної сили 29.12.2008 року, строк пред’явлення до виконання 29.12.2011 року, дата видачі 26.05.2009 року. Виконавчого листа за цим же номером, але від 26.05.2011 року або з іншими датами на виконанні у ДВС не було і немає. 11.08.2011 року було відкрите попереднє виконавче провадження за виконавчим листом №2-691/09 від 26.05.2009 року. При відкритті виконавчого провадження в 2011 році виконавець зробив описку у постанові про відкриття провадження, помилково указавши датою видачі виконавчого листа - 26.05.2011 року, замість правильної 26.05.2009 року. В ході виконавчого провадження у 2011 році було звернено стягнення на пенсію боржника, в ході якого стягнено з ОСОБА_1 на погашення боргу 4494,60 коп. та 408,55 грн. виконавчого збору. Крім того, було звернено стягнення на транспортний засіб боржника, який ДВС не могло реалізувати, а стягувач відмовився прийняти в рахунок погашення боргу, тому 30.03.2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві, що не позбавляє його права пред’явити виконавчий лист повторно. 13.07.2016 року банк повторно, в межах строку, пред’явив до виконання виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року. Визначених законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було, тому 15.07.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, копію постанови направлено боржнику та визначено строк для добровільного виконання рішення суду. Оскільки добровільно боржник не погасив борг, 13.04.2017 року було описано майно боржника – транспортний засіб, а 13.07.2017 року такий був реалізований за 1250 грн., з яких: 931,91 направлено для погашення боргу, 93.79 грн. – виконавчого збору, а 155,70 грн. – витрати виконавчого провадження. Згідно постанови про звернення стягнення на пенсію боржника від 20.11.2017 року, відрахування з пенсії ОСОБА_1 повинно відбуватися у розмірі 20% доходів на загальну суму 33600,84 грн., що складається з 30546,17 боргу перед стягувачем та 3054,67 грн. виконавчого збору. Отже, звернення стягнення на пенсію боржника проведено з урахуванням сум, що вже були погашені в рамках попереднього виконавчого провадження та внаслідок реалізації транспортного засобу. Вважала, що державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження, винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника, тому просила відмовити у задоволенні скарги та заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає відмовити у задоволенні скарги на постанову державного виконавця та заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2008 року задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк»: стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 35188,25 грн. та 381,88 грн. судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2009 року рішення Іршавського райсуду від 18.12.2008 року залишено без змін (том 2 а.с.185).

Отже, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2008 року №2-691/09 набрало законної сили 24.02.2009 року. За наслідками касаційного розгляду рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

26 травня 2009 року Іршавський районний суд видав виконавчий лист №2-691/09 по даній справі (том 2 а.с. 46).

Як встановлено в судовому засіданні, стягувачем - ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») вже пред’являвся даний виконавчий лист до примусового виконання. 11.08.2011 року було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом №2-691/09 від 26.05.2009 року, в ході якого було звернено стягнення на пенсію боржника та стягнено з ОСОБА_1 на погашення боргу 4494,60 коп. та 408,55 грн. виконавчого збору. Також було звернено стягнення на предмет застави по кредитному договору - транспортний засіб, який ДВС не вдалося реалізувати, а стягувач відмовився вказане майно прийняти в рахунок погашення боргу. 30.03.2016 року виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року було повернуто стягувачеві.

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 47 ч.1 п.3 та ч.5 ЗУ «Про виконавче провадження» - далі Закон ( в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 та 25 ч.1 Закону (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження – 15.07.2016 року), виконавчі документи, видані на виконання рішення суду, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року; строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, частковим виконанням рішення боржником. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

13.07.2016 року, тобто в межах строку, стягувач повторно пред’явив до Іршавського РВ ДВС для виконання виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року.

Відповідно до ст. 25 Закону (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження міститься у ст. 26 Закону (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження – 15.07.2016 року).

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист №2-691/09, виданий Іршавським райсудом 26.05.2009 року, не відповідає вимогам закону щодо його оформлення, тому державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження, суд приходить до наступного.

Виконавчий лист №2-691/09, виданий Іршавським райсудом 26.05.2009 року.

На час видачі виконавчого листа вимоги до оформлення виконавчого документа регламентувалися ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 16.04.2009 року.

Згідно вказаної норми закону, у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з оригіналу виконавчого листа №2-691/09 від 26.05.2009 року, оглянутого в судовому засіданні, такий відповідає вимогам щодо його форми та змісту, які висувалися до оформлення виконавчого листа на час його видачі судом (наприклад, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника указувався у виконавчому листі тільки за його наявності у суду).

Відповідно до ст. 3 ч. 3 та ч. 4 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Звернення судового рішення до виконання є однією із стадій цивільного процесу, тому таке відбувається відповідно до законів, чинних, у даному випадку, на час видачі виконавчого листа.

Внесення змін до законів, які регулюють порядок виконання судових рішень та вимоги щодо оформлення виконавчих документів, які встановлюють нові обов'язки, скасовують чи звужують права, належні учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання, не мають зворотної дії в часі.

За таких обставин, посилання ОСОБА_1 на те, що виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року не відповідає вимогам, що передбачені ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року, що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, є безпідставним.

Як вбачається з виконавчого листа №2-691/09, датою набрання рішенням законної сили вказано 29.12.2008 року, у той час, як рішення суду, згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області, набрало законної сили тільки 24.02.2009 року (том 2 а.с.185). Дана обставина не є підставою ні для відмови у відкритті виконавчого провадження, ні для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий лист виданий 26.05.2009 року, тобто після набрання рішенням законної сили, а скорочення строку пред’явлення рішення до виконання (з 24.02.2012 року до 29.12.2011 року) не може порушувати прав та законних інтересів боржника.

Посилаючись на подвійне стягнення боргу та відсутність обов’язку ОСОБА_1 як боржника по виконавчому провадженню про стягнення кредитного боргу по цивільній справі №2-691/09, ОСОБА_1 не заперечував, що борг за договором кредиту, який стягнутий з нього на користь банку, ним у повному обсязі не погашено.

Як встановлено в судовому засіданні, на час пред’явлення виконавчого документу до виконання – 13.07.2016 року - визначений законом строк пред'явлення виконавчого документу до виконання стягувачем не пропущено.

Інших обставин, які відповідно до ст. 26 Закону (в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження) є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, судом не встановлено.

Відповідно до пунктів 5-7 Розділу XIII «Прикінцеві та Перехідні Положення» ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 18, 48 ч. ч. 1, 2 та 7, ст. ст. 68, 70 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі, на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Розмір відрахувань із пенсії боржника не більш як 20 відсотків.

Відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець:

- за заявою стягувача про примусове виконання рішення розпочав примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа №2-691/09, виданого Іршавським райсудом 26.05.2009 року,

-15.07.2016 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №51651960 та надав боржнику строк до 22.07.2016 року самостійно виконати рішення суду; надіслав запити про наявність у боржника майна та поточних рахунків;

-постановою від 12.04.2017 року наклав арешт на майно боржника;

-13.04.2017 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника – транспортний засіб марки ВАЗ 21063 та постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності;

-13.07.2017 року проведено електронні торги з продажу арештованого майна боржника ОСОБА_1 Транспортний засіб продано за 1250 грн.

Боржнику було відомо як про відкриття виконавчого провадження 15.07.2016 року, так і про проведення інших виконавчих дій по виконавчому провадженню №51651960, оскільки він отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та неодноразово знайомився з матеріалами виконавчого провадження №51651960. Дані обставини підтверджуються відповідними розписками та заявами, що містяться в матеріалах виконавчого провадження №51651960 (том 2 а.с.49-53, 74-76, 89-90). Постанову про відкриття виконавчого провадження, а також інші дії державного виконавця, пов’язані з виконанням рішення суду (накладення арешту на майно, звернення стягнення на майно, проведення оцінки майна та електронних торгів тощо) боржник ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржував.

З пояснень державного виконавця в судовому засіданні вбачається, що внаслідок звернення стягнення на пенсію боржника (в ході виконавчого провадження, що проводилося у 2011 році) з ОСОБА_1 на погашення боргу стягнено 4494,60 коп. та 408,55 грн. виконавчого збору (том 2 а.с.174). Внаслідок реалізації транспортного засобу боржника 13.07.2017 року (в рамках виконавчого провадження №51651960) такий був реалізований за 1250 грн., з яких: 931,91 направлено для погашення боргу, 93.79 грн. – виконавчого збору, а 155,70 грн. – витрати виконавчого провадження (том 2 а.с.135-142).

Таким чином, внаслідок проведення всіх виконавчих дій борг ОСОБА_1 перед стягувачем на день винесення оскаржуваної постанови про звернення стягнення на пенсію від 20.11.2017 року становив 30546,17 грн.

Згідно постанови про звернення стягнення на пенсію боржника від 20.11.2017 року, відрахування з пенсії ОСОБА_1 повинно відбуватися у розмірі 20% доходів на загальну суму 33600,84 грн., що складається з 30546,17 боргу перед стягувачем та 3054,67 грн. виконавчого збору. Отже, звернення стягнення на пенсію боржника проведено з урахуванням сум, що вже були погашені в рамках попереднього виконавчого провадження та внаслідок реалізації транспортного засобу.

Посилання ОСОБА_1 на те, що виконавче провадження містить два рівнозначні виконавчі листи, по яким державний виконавець паралельно проводить стягнення з боржника одного і того самого боргу, тобто відбувається подвійне стягнення, спростовується як матеріалами виконавчого провадження №51651960 (том 2 а.с.44-174), так і поясненнями самого державного виконавця.

З матеріалів виконавчого провадження (оригінали якого оглянуто в ході судового розгляду справи) вбачається, що на виконанні Іршавського ДВС перебуває оригінал виконавчого листа №2-691/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 35570,13 грн., виданий 26.05.2009 року Іршавським районним судом. Згідно виконавчого листа: рішення набрало законної сили 29.12.2008 року, строк пред’явлення до виконання 29.12.2011 року, дата видачі 26.05.2009 року (том 2 а.с.46).

«Ксерокопія іншого виконавчого листа», на який посилається боржник ОСОБА_1, приєднана до матеріалів виконавчого провадження №51651960 як додаток до листа самого ОСОБА_1 від 02.11.2017 року, адресованого, у тому числі, Іршавському ДВС (том 2 а.с.163-165). Дата видачі вказаного виконавчого листа – 26.05.2009 року, однак, дату набрання рішенням законної сили та строк пред’явлення до виконання зазначено як 29.12.2009 року. Державний виконавець у судовому засіданні підтвердила, що виконавчий лист з такими реквізитами на виконанні ДВС не перебуває, до виконання він не пред’являвся і ніякі виконавчі дії по ньому не проводяться і не проводилися.

Зі слів боржника ОСОБА_1 вбачається, що копію постанови про звернення стягнення на пенсію боржника від 20.11.2017 року він отримав тільки 15.03.2018 року. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що копія вказаної постанови направлялася поштою, у тому числі, на адресу боржника (том 2 а.с.161). Однак, доказів, які підтверджують дату своєчасного отримання вказаної кореспонденції боржником, матеріали виконавчого провадження не містять. Державний виконавець не могла надати суду доказів вручення боржнику копію оскаржуваної постанови, за таких обставин суд вважає, що строк звернення до суду із скаргою на постанову від 20.11.2017 року ОСОБА_1 не пропущено.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації особою гарантованого Конвенцією "права на суд", оскільки таке унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією ВСУ від 24.06.2015 року у справі за N6-608цс15.

Відповідно до ст. ст. 432 ч.2 та 447 ч.1 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи наведене суд вважає, що боржником не надано доказів того, що виконавчий лист №2-691/09 від 26.05.2009 року видано помилково або обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (оскаржувана постанова про звернення стягнення на пенсію видана в межах суми боргу, що не погашена), тому підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не має.

При винесенні постанови від 20.11.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960, старший державний виконавець Бобіта Т.В. діяла відповідно до закону, в межах повноважень, право заявника порушено не було, тому підстав для визнання дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови неправомірними та скасування постанови не має.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні вимог боржника ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10-13, 89, 259, 260, 354, 432, 451 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-691/09, виданого 26 травня 2009 року Іршавським районним судом таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_4 від 20 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №51651960 – відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області. При цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали складено 08 травня 2018 року.

Головуюча : М. О. Пітерських