Рішення № 73849907, 02.05.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15161/17

Категорія 26

2/295/617/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

02.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 28.12.2017 року, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 83696,57 грн. за кредитним договором №б/н від 07.11.2006 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

В обгрунтування вимог позивач пояснив, що ОСОБА_1 за умовами договору отримав кредит у розмірі 4400,00 грн. Проте, в подальшому відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками і іншими витратами та таким чином, у порушення умов договору, ухиляється від сплати заборгованості у зв’язку з чим, виникла заборгованість.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка, направлена відповідачу повернулась на адресу суду не врученою адресату, з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.09.2008 року відповідачем підписано заяву, яка разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг чим підтвердив, «Тарифами банку», складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 4400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором №б/н від 07.11.2006 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1, станом на 30.11.2017 року становить 83696,57 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 6528,26 грн., залишок заборгованості за відсотками – 69206,57 грн., заборгованість за пенею – 3500,00 грн., заборгованість за штрафами – 4461,74 грн. (а.с. 35-36).

Як зазначалось, відповідач отримав кредит в сумі 4400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з відсотковою ставкою 3 % в місяць. Позивач просить стягнути заборгованість за наданим кредитом у розмірі 6528,26 при цьому, доказів про зміну (збільшення) кредитного ліміту не надав. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом у розмірі 4400,00 грн.

Дослідивши розрахунок заборгованості по відсотках, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків, які підлягають стягненню, проведено з порушенням умов Анкети-заяви та Тарифів.

Судом встановлено, що при підписанні договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості, що встановлено Тарифами банку.

Відповідно до Тарифів, базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) становить за тратами, здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6%.

З розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитом виникла з 31.10.2014 року, з урахуванням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 36,0 % на рік, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати відсотків в сумі 4817,09 грн. (4400,00 - заборгованість по тілу кредиту, х 36,0% - відсоткова ставка за кредитом, : 365 х 1110 днів - кількість прострочених днів за період з 31.10.2014 року по 30.11.2017 року) .

Крім того, суд вважає, що підстав для стягнення одночасно з відповідача як пені, так і штрафу за невиконання умов договору не має, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, судом встановлено, що умовами договору про надання банківських послуг, який був укладений між позивачем та відповідачем, двічі передбачено цивільно-правову відповідальність у вигляді нарахування як пені, так і штрафу за одне те й саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

В позовній заяві позивач просить стягнути пеню в розмірі 3500,00 грн.

Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів (пеня списується у день списання процентів) становить 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується на кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня становить 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується на кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

А відтак, розрахунок розміру пені, наведений позивачем, не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

З огляду на те, що позивач неправомірно заявив вимогу про стягнення одночасно і пені, і штрафу за одне й те ж порушення умов договору, наведений розмір розрахунку пені не відповідає умовам кредитного договору, а тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків виконання грошового зобов’язання, який обчислений відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням відсотків (460,85 грн.), а всього штрафу на суму - 960,85 грн.

З урахуванням викладеного вище, оскільки відповідачем допущено порушення умов кредитного договору, заборгованість за яким не сплачено, суд стягує з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10 177,94 грн., з яких заборгованість за кредитом 4400,00 грн., заборгованості за процентами 4817,09 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 460,85 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 193,60 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 527, 551, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 07.11.2006 року, станом на 30.11.2017 року, у розмірі 10 177,94 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 4400,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 4817,09 грн., штрафу (фіксованої частини) – 500,00 грн., штрафу (процентної складової) – 460,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 193,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Л.М. Чішман