Рішення № 73849739, 08.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1261/2018

Номер справи 243/2528/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«08» травня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Військової прокуратури Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави - Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Військова прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави - Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України: акції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 3 ст. 23 вказаного Закону визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звергається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Положеннями ч. 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа № 1-1/99, роз'яснено поняття «інтереси держави». Зокрема, Конституційний Суд України роз'яснив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, гак і нормами інших правових актів, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багате і ва, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України» прокуратура України та Державна прикордонна служба України с одними із суб'єктів забезпечення національної безпеки. Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних га потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово- комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. Враховуючи викладене, позов пред'являється у межах компетенції, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Не стягнення незаконно отриманих ОСОБА_1 коштів у дохід держави спричинює серед спів службовців та інших військовослужбовців відчуття безкарності, порушує економічні та соціальні інтереси держави.

Казначейство є тим органом, який є розпорядником коштів державного бюджету і саме через нього відбувається стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення в рахунок Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звертається до суду саме в інтересах держави Державної казначейської служби України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області.

17 листопада 2017 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області розглянуто кримінальне провадження №42017260220000139 за обвинуваченням військовослужбовця Чернівецького прикордонного загону солдата ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Так, судом ухвалено вирок, яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, затверджено угоду про визнання винуватості та призначено останньому узгоджену сторонами міру покарання за 1 ст. 368 КК України у виді арешту на строк 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.

Встановлено, що молодший інспектор прикордонної служби 3 категорії 4 групи молодших інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Красноїльськ» Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України солдат ОСОБА_2, будучи військовою службовою особою правоохоронного органу спеціального призначення та виконуючи наказ старшого зміни прикордонних нарядів на ВПС «Красноїльськ» лейтенанта ОСОБА_3 на охорону Державного кордону України у наряді «прикордонний патруль», діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів. 18 вересня 2017 року близько о 03 год. 00 хв., перебуваючи на території без визначення вулиць села Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області на напрямок 759 прикордонного знаку, використовуючи надані йому службові повноваження та пов'язані з цим можливості, незаконно сприяв ОСОБА_4 у переміщенні останнім через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем 25 ящиків тютюнових виробів, шляхом не створення ОСОБА_4 будь-яких перешкоду у такому протиправному переміщенні та невжиття передбачених законом заходів з належної охорони державного кордону, за що 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав для себе від ОСОБА_4 раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 22800 грн. шляхом зарахування зазначених коштів на картковий рахунок банківської карти «ІІриватБанку» НОМЕР_2, що належить батькові ОСОБА_2 - ОСОБА_5, з терміналу самообслуговування, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Красноїльськ, вул. Дружби, 26.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про запобігання корупції» кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суд в установленому законом порядку.

Частинами 1,2 статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частішою цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад гри тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вирок) суду, зокрема.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

За загальним правилом, відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

У справах «Брумареску проти Румунії», «Совтрансавто - Холдинг проти України», «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

Станом на теперішній час кошти, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення в сумі 22800 грн. солдатом ОСОБА_2 до спеціальної конфіскації не звернуто. Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

Просить суд прийняти рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України незаконно отримані кошти внаслідок вчинення корупційного правопорушення у сумі 22800,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 08 травня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив. (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним не отримується (а.с.23).

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Військової прокуратури Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави - Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості, про те, що солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, молодшим інспектором прикордонної служби 3 категорії 4 групи молодших інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Красноїльськ», Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України та виконуючи наказ старшого зміни прикордонних нарядів на ВПС «Красноїльськ», на охорону Державного кордону України в наряді «прикордонний патруль», діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, 18 вересня 2017 року біля 03 години перебуваючи на території селища Красноїльськ, Сторожинецького району, Чернівецької області, на напрямку 759 прикордонного знаку, використовуючи надані йому службові повноваження та пов'язані з цим можливості, незаконно сприяв ОСОБА_4 у переміщенні останнім через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем 25 ящиків тютюнових виробів, шляхом не створення ОСОБА_4 будь-яких перешкод у такому протиправному переміщенні та невжитті передбачених законом заходів з належної охорони державного кордону, за що 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав для себе від ОСОБА_4 раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 22800 грн. шляхом зарахування зазначених коштів на картковий рахунок банківської карти «Приватбанку» НОМЕР_2, що належить батькові ОСОБА_1-ОСОБА_5 з терміналу самообслуговування, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, смт. Красноїльськ, вул. Дружби, 26. Злочин кваліфіковано за частиною 1 статті 368 КК України, кримінальне провадження № 42017260220000139 (а.с.12).

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року, який набрав законної сили 19 грудня 2017 року, затверджено Угоду про визнання винуватості, укладену 27 жовтня 2017 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором військової прокуратури Чернівецького гарнізону Шевчук Дмитром Васильовичем. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, що передбачений ч.1 ст.368 КК України та призначено йому за цією статтею, узгоджену сторонами міру покарання у виді 3 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративного-господарськими функціями строком на 1 рік (а.с. 14-15).

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так з Вироку Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та прокурором військової прокуратури Чернівецького гарнізону Шевчук Д.В., вбачається, що солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, молодшим інспектором прикордонної служби 3 категорії 4 групи молодших інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Красноїльськ», Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України та виконуючи наказ старшого зміни прикордонних нарядів на ВПС «Красноїльськ», на охорону Державного кордону України в наряді «прикордонний патруль», діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, 18 вересня 2017 року біля 03 години перебуваючи на території селища Красноїльськ, Сторожинецького району, Чернівецької області, на напрямку 759 прикордонного знаку, використовуючи надані йому службові повноваження та пов'язані з цим можливості, незаконно сприяв ОСОБА_4 у переміщенні останнім через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем 25 ящиків тютюнових виробів, шляхом не створення ОСОБА_4 будь-яких перешкод у такому протиправному переміщенні та невжитті передбачених законом заходів з належної охорони державного кордону, за що 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав для себе від ОСОБА_4 раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 22800 грн. шляхом зарахування зазначених коштів на картковий рахунок банківської карти «Приватбанку» НОМЕР_2, що належить батькові ОСОБА_1- ОСОБА_5 з терміналу самообслуговування, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, смт. Красноїльськ, вул. Дружби, 26. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того хто дає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища (а.с. 14-15).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України» прокуратура України та Державна прикордонна служба України с одними із суб'єктів забезпечення національної безпеки. Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, молодшим інспектором прикордонної служби 3 категорії 4 групи молодших інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Красноїльськ», Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальним за корупційне правопорушення.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про запобігання корупції», збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку. Відповідно до ст. 69 Закону України «Про запобігання корупції», кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

За загальним правилом, відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

У справах «Брумареску проти Румунії», «Совтрансавто - Холдинг проти України», «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, що є у даному випадку. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, оскільки одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано ОСОБА_1, що станом на теперішній час кошти у сумі 22800 грн, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, передбачене ч.1 ст. 368 КК України та за яке ОСОБА_1 Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2017 року визнано винним, ОСОБА_1 до спеціальної конфіскації не звернуто, тому суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 необхідне стягнути у дохід Державного бюджету незаконно отримані кошти внаслідок вчинення корупційного правопорушення у сумі 22800,00 грн., задовольнивши вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 138 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп. (а.с.1).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп., який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача і тому з відповідача слід стягнути на користь Військової прокуратури Західного регіону України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання корупції», Законом України «Про основи національної безпеки України», Законом України «Про прокуратуру», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військової прокуратури Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави - Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів внаслідок вчинення корупційного правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов’янська, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, у дохід Державного бюджету України, отримувач коштів Чернівецьке УК/м. Чернівці/50080100, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку отримувача 856135, рахунок отримувача 31211211700002, код класифікації доходів бюджету 50080100, незаконно отримані кошти внаслідок вчинення корупційного правопорушення у сумі 22800,00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов’янська, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Військової прокуратури Західного регіону України судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок № 35210081082783, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 38326057.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова.