Постанова № 73849720, 07.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5345/17 22-ц/774/1058/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/4697/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_3» (нині ОСОБА_4 «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що він працював на підприємстві відповідача в період з 1975 року по 01 червня 1991 рік за посадами: підземним бурильником шпурів, підземним крипільником та слюсарем. Зазначив, що працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК позивачу первинно в 1995 року встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв’язку з двома професійними захворюваннями. Висновком МСЕК від 13 грудня 2004 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та інвалідність 3 групи.

У зв'язку із отриманим професійним захворюванням йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 256 000 грн., та просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Суха Балка» на користь позивача 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Євраз ОСОБА_3» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов’язок ПАТ «Євраз ОСОБА_3» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_4 «Суха Балка» - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

ОСОБА_3 встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 в період з 1975 року по 01.06.1991 року працював на підприємстві відповідача та був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.6-11).

Відповідно до висновку МСЕК йому первинно 07.12.1995 р. було встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв’язку з профзахворюванням. (а.с.45). Висновком МСЕК від 13 грудня 2004 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності, безстроково та інвалідність 3 групи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з відповідача моральну шкоду, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 153, 273-1 КЗпП України, Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, й виходив з обов’язку відповідача її відшкодувати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Порядок та умови відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок небезпечних або шкідливі умови праці були визначені нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме: ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (далі - Правила).

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на час первинного огляду позивача – 07.12.1995 року щодо втрати ним професійної працездатності, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_3» з фактом втрати працездатності позивача, а відтак не доведений і обов’язок останнього у відшкодуванні позивачу моральної шкоди не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.

ОСОБА_3 першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача в період з 1975 року по 01.06.1991 року та був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.6-11).

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04.12.1995 року, вказано обставини, при яких ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, а саме: довготривала робота в умовах тяжкого фізичного труда та шуму.

Відповідно до висновку МСЕК йому первинно 07.12.1995 р. було встановлено 35% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 13 грудня 2004 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково та інвалідність 3 групи.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04.12.1995 року встановлено, що причиною прфесійного захворювання позивач стала робота протягом 13 років в підземних умовах на рудніку «Суха Балка». (а.с.44).

Отже, в даному випадку відповідач - ОСОБА_4 «Суха Балка» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом при ухваленні рішення не враховано положення Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин є безпідставними.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 в редакції, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді

одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі,

розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах, рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на момент виникнення спірних правовідосин, не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат, таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не перевищує розмір такого відшкодування, визначений Правилами.

Крім того, рішення суду першої інстанції містить посилання на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків та його приписи враховані судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, яка стягнута на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є значно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.

Таким чином, підстав для зміни розміру стягнутої моральної шкоди колегія суддів не вбачає, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом не враховано стаж роботи позивача у шкідливих умовах, характер отриманого професійного захворювання та визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, колегія суддів не бере до уваги.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_3 протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текс постанови складено 08 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: