Рішення № 73849429, 08.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1268/2018

Номер справи 243/2547/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«08» травня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

з участю: секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради Донецької області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Слов'янської міської ради Донецької області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати - ОСОБА_3.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина у вигляді рухомого та нерухомого майна у тому числі житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Факт родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження від 28 грудня 1983 року, виданим Відділом РАЦС Слов'янського міськвиконкому серія НОМЕР_3, Свідоцтвом про народження від 26 березня 1988 року, виданим Відділом РАЦС Слов'янського міськвиконкому серія НОМЕР_4, Свідоцтвом про одруження від 13 вересня 2003 року, виданим Слов'янським міським Відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького облуправління юстиції серії НОМЕР_5, Свідоцтвом про шлюб від 14 серпня 2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області серії НОМЕР_6.

Вони є спадкоємцями першої черги після померлої матері та своєчасно подали Заяву щодо прийняття спадщини до Першої Слов'янської державної нотаріальної контори (Витяг від 15 лютого 2016 року № 42956152, Спадкова справа № 58579548) та були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент смерті, тобто також фактично прийняли спадщину.

Житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, введено до експлуатації на підставі Акту прийомки від 18 листопада 1999 року, який затверджено Рішенням Виконкому Слов'янської міської ради від 18 листопада 1999 року № 479 та ім'я ОСОБА_4 - прадіда померлої. Акт прийомки та Рішення Виконкому видавались за Заявою ОСОБА_3, яка свого часу оформляла спадкові права після померлого прадіда ОСОБА_4.

Право власності на зазначений житловий будинок на даний час не зареєстровано, що підтверджується Довідкою КП «БТІ» від 30 березня 2017 року № 872-2/0.45/01. Право власності на земельну ділянку під вищезазначеним житловим будинком не зареєстроване, що підтверджується Довідкою Держгеокадастру Міськрайуправління у Слов'янську та Слов'янському районі від 08 червня 2017 року.

Земельна ділянка належала прадіду спадкодавця ОСОБА_4 на підставі Випису з актів земельної реєстрації від 08 вересня 1937 року за № 3071 та була розташована за адресою: АДРЕСА_2, на вказаній земельній ділянці він побудував житловий будинок в якому проживав він, його син - ОСОБА_5, невістка - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7, видане Слов'янським міським РАЦС Донецької області. Факт родинних стосунків з чоловіком підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим повторно 05 січня 1950 року Слов'янським міським Відділом РАЦС.

Онук (батько спадкодавця) ОСОБА_7, факт родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження від 26 квітня 1939 року Серії НОМЕР_8, видане Слов'янським міськвідділом РАЦС.

Прадід спадкодавця, ОСОБА_4 помер у 1947 році, його син, ОСОБА_5 загинув на фронті під час війни, що підтверджується Актом, складеним працівниками КП «БТІ» у 60 роки під час обстеження вищевказаного житлового будинку та опитування свідків та сусідів.

На запит державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори 05 січня 2000 року за № 78/1641 начальником Слов'янського міськрайвідділу РАЦС надано відповідь про те, що Актові записи про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не збереглися.

Після смерті прадіда та діда спадкодавця в управління та володіння спадковим майном вступив батько спадкодавця ОСОБА_7, його мати ОСОБА_8, бабця спадкодавця.

Батько спадкодавця помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 03 січня 1996 року серії НОМЕР_9, виданим Слов'янським юрвідділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області. Мати спадкодавця ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04 січня 2005 року серії НОМЕР_10.

Факт родинних відносин спадкодавця з батьками підтверджується Свідоцтвом про одруження від 21 жовтня 1960 року, видане Слов'янським міським Відділом РАЦС Сталінської області серія НОМЕР_11, Свідоцтвом про народження від 11 червня 1966 року, виданим Слов'янським міськвідділом РАЦС серії НОМЕР_12.

Враховуючи відсутність належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок, позивачі отримали Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Слов'янської державної нотаріальної контори від 02 лютого 2018 року, у зв'язку з чим вимушені звернутися до суду.

Просять суд визнати право приватної спільної часткової власності в порядку спадкування за законом в рівних частках після померлої матері ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 за позивачами ОСОБА_2 податковий номер:НОМЕР_1, ОСОБА_1 податковий номер:НОМЕР_2 на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 30.7 кв.м., житловою площею - 13.5 кв.м.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися. 08 травня 2018 року надали суду Заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_10, який діє на підставі Ордеру серії ДН № 017115 від 15 березня 2018 року, Витягу з Договору про надання юридичних послуг від 15 березня 2018 року та Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_13 (а.с.48-50) у судове засідання не з'явився. 08 травня 2018 року надав суду Заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач - Слов'янська міська рада Донецької області явку свого представника у судове засідання не забезпечила. 04 квітня 2018 року суду надано Клопотання за вихідним № 01.01-12/587 про розгляд справи без участі представника Слов'янської міської ради (а.с.57).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради Донецької області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у різі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_14, виданим 03 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина - будинок АДРЕСА_1.

Факт родинних відносин ОСОБА_1, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підтверджується Свідоцтвом про народження від 28 грудня 1983 року, виданим Відділом РАЦС Слов'янського міськвиконкому серія НОМЕР_3 (а.с.15), Свідоцтвом про народження від 26 березня 1988 року, виданим Відділом РАЦС Слов'янського міськвиконкому серія НОМЕР_4 (а.с.16).

Зміна прізвища ОСОБА_2 з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» підтверджується Свідоцтвом про одруження від 13 вересня 2003 року, виданим Слов'янським міським Відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького облуправління юстиції серії НОМЕР_5 (а.с.22).

Зміна прізвища ОСОБА_1 з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 14 серпня 2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області серії НОМЕР_6 (а.с.47).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину своєчасно, оскільки були зареєстровані в одному жилому приміщенні зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що підтверджується Домовою книгою на житловий будинок розташований у АДРЕСА_3 (а.с.33-38).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після померлої матері та своєчасно подали Заяву щодо прийняття спадщини до Першої Слов'янської державної нотаріальної контори (Витяг від 15 лютого 2016 року № 42956152, Спадкова справа № 72/2016 (номер у Спадковому реєстрі 58579548) (а.с.39).

Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами : копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивачі не можуть оформити право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок.

У зв'язку з цим, нотаріусом державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Алперіною О.Ю. було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі Свідоцтв про право власності за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.25).

Житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, введено до експлуатації на підставі Акту прийомки від 18 листопада 1999 року, який затверджено Рішенням Виконкому Слов'янської міської ради від 18 листопада 1999 року № 479 та ім'я ОСОБА_4 (а.с.23, 44).

Рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради № 479 від 18 листопада 1999 року за ОСОБА_4 визнано право розпорядження на будинок по АДРЕСА_1 та зобов'язано Бюро технічної інвентаризації оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.23).

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на даний час не зареєстровано, що підтверджується Довідкою КП «БТІ» від 30 березня 2017 року № 872-2/0.45/01 з якої вбачається, що згідно матеріалів останньої поточної інвентаризації, проведеної 11 жовтня 1999 року, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться наступні будівлі та споруди: житловий будинок «А-1» загальною площею 30,7 кв.м, житловою площею 13,5 кв.м., льох «Б», вбиральня «Д», огорожа «№ 1», «№ 2», водопровід «№3» (а.с.24).

Право власності на земельну ділянку під житловим будинком АДРЕСА_1, не зареєстроване, що підтверджується Довідкою Держгеокадастру Міськрайуправління у Слов'янську та Слов'янському районі від 08 червня 2017 року (а.с.26).

Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Випису з актів земельної реєстрації від 08 вересня 1937 року за № 3071 та була розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.45).

Як зазначають позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаній земельній ділянці ОСОБА_4 побудував житловий будинок в якому проживав він, його син - ОСОБА_5, невістка - ОСОБА_6.

Факт родинних стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим повторно 05 січня 1950 року Слов'янським міським Відділом РАЦС (а.с.21).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7, виданому Слов'янським міським РАЦС Донецької області (а.с.19).

Факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтверджується Свідоцтвом про народження від 26 квітня 1939 року Серії НОМЕР_8, виданому Слов'янським міськвідділом РАЦС (а.с.13).

На запит державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори 05 січня 2000 року за № 78/1641 начальником Слов'янського міськрайвідділу РАЦС надано відповідь про те, що актові записи про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не збереглися (а.с.40).

Після смерті прадіда та діда спадкодавця в управління та володіння спадковим майном вступив батько спадкодавця ОСОБА_7, його мати ОСОБА_8.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 03 січня 1996 року серії НОМЕР_9, виданим Слов'янським юрвідділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області (а.с.18).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04 січня 2005 року серії НОМЕР_10 (а.с.46).

Факт родинних відносин спадкодавця з батьками підтверджується Свідоцтвом про одруження від 21 жовтня 1960 року, видане Слов'янським міським Відділом РАЦС Сталінської області серія НОМЕР_11, Свідоцтвом про народження від 11 червня 1966 року, виданим Слов'янським міськвідділом РАЦС серії НОМЕР_12 (а.с.14, 20).

Враховуючи відсутність належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок, позивачі отримали Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Слов'янської державної нотаріальної контори від 02 лютого 2018 року, у зв'язку з чим вимушені звернутися до суду.

Враховуючи, що житловий будинок введено до експлуатації у тому числі після складання Технічного паспорту Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» спадкодавець прийняла спадщину та вступила у володіння та користування спадковим майном за правилами, встановленими ЦК УРСР 1963 року.

У 60 роки питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року) (визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П), і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і V домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього Переліку такими правовстановлюючими документами про право власності на жилий будинок є нотаріально посвідчені договори про право забудови, складені до видання Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14 травня 1949 року "Про внесення змін у законодавство Української РСР у зв'язку з виданням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків" та затверджений виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

За п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Враховуючи вищенаведене зазначений житловий будинок не є самочинним. Спадкування після померлих прадіда та діда спадкодавця відбувалося за нормами Цивільного кодексу УРСР 1922 року яким визначено наступне:

Статтею 418. передбачено «Коло осіб, які закликаються до спадкування за обома, вказаними у ст. 416, підставами, обмежується прямими низхідними (дітьми, онуками та правнуками) та пережившою дружиною померлого, а також непрацездатними та неімущими особами, які фактично перебували на повному -.утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Примітка. Спадкоємцями можуть бути лише особи, які живі на момент смерті спадкодавця, а також діти, зачаті за його життя і народжені після його смерті.»

Статтею 420 передбачено «При одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться поголовно на рівні частки між усіма особами, вказаними у ст. 418. Внуки і правнуки спадкодавця ділять між собою нарівно ту частку, яка належала б їх померлому родителю.» Статтею 421 передбачено «З осіб, зазначених в ст. 418, ті, хто мешкає вкупі з спадкодавцем, одержують майно, яке відноситься до звичайної хатньої обстановки та вжитку, за винятком речей розкоші, без зарахування в граничну суму по ст. 416.»

Статтею 429 передбачено «Якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить ' належному суду про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її. Частка спадкоємців, які відмовились, переходить до держави. Спадкоємці, які є в наявності, можуть вступити до управління спадковим майном, не чекаючи явки інших спадкоємців, які, своєчасно з'явившись, можуть витребувати свою частку спадкового майна.»

Спадкодавець позивачів, враховуючи дату відкриття спадщини після померлих батька та бабці прийняла спадщину за нормами ЦК України у редакції 1963 року. Відповідно до ч. 1 та ч,2 ст. 524 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Оскільки спадкодавець заповіту на випадок смерті не склав, то, відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР, спадкування відбувається за законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу УРСР визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що і відбулося у даному випадку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину своєчасно за нормами діючого ЦК України були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується домовою книгою на житловий будинок розташований у АДРЕСА_3 (а.с.33-38).

Згідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини», тобто позивачі мають право звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок. Згідно до п. 3 встановлено «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.»

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року за № 1952-ІУ, що вступив в силу із змінами та доповненнями з 01.01.2013р., функції державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від реєстраторів Держкомзему перейшли до державних реєстраторів відділу Слов'янської міської ради та нотаріусів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.24 вищенаведеного Закону, за державною реєстрацію має право звернутись власник або належним чином уповноважена особа.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації Слов'янської міської ради, повинен звернутись власник, а оскільки він померлий, у відповідності до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок подати неможливо.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що реєстрація правовстановлюючого документу, у даному випадку, непередбачена чинним законодавством, іншої

процедури, окрім звернення до суду, відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 3 Цивільного г процесуального кодексу України та ст. 16 ЦК України, не існує.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом

Законність володіння, користування й розпорядження житловим будинком спадкодавцем позивачів ніким і ніколи не заперечувалась.

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі ч права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини».

У п.8 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року говориться про те, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24 червня 1983 року № 4 (із наступними змінами та доповненнями), якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв'язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-1 якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Складність у оформленні спадкових прав полягає у тому, що звернувшись до нотаріальної контори, їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця.

16 серпня 2017 року Комунальним підприємством «БТІ» виготовлено Технічний паспорт на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який побудовано до 05 серпня 1992 року, тому вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на підставі Технічного паспорту вважається введеним до експлуатації, самочинно збудовані будівлі та споруди відсутні.

Оскільки у встановленому законом порядку позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 прийнято спадщину після смерті матері ОСОБА_3, спадкодавець за життя дійсно був власником житлового будинку під АДРЕСА_1, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, то суд приходить до обґрунтованого висновку про законність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 і вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст.ст. 418, 420, 429, 549 ЦК УРСР 1922 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельної конструкції та інженерних мереж, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради Донецької області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, право приватної спільної часткової власності в рівних частках в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 30.7 кв.м., житловою площею - 13.5 кв.м. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова