Ухвала суду № 73849140, 08.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6191/17

Провадження №22ц/774/1072/К/18

У Х В А Л А

08 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі судді Зубакової В.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації визнана неподаною та повернута позивачу (а.с. 13-14).

Копію зазначеної ухвали суду позивач ОСОБА_1 отримала 30 листопада 2017 року (а.с. 16).

12 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року та, одночасно, просила суд поновити їй пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, посилаючись на численні відрядження та зайнятість на роботі.

Апеляційне провадження не може бути відкрито, з огляду на наступне.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, судом перевіряється дотримання скаржником процесуальних строків на апеляційне оскарження ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року, встановлених цивільним процесуальним законодавством України, в редакції до набрання чинності Закону № 2147-VIII, тобто до 15 грудня 2017 року.

Апеляційне провадження не може бути відкрито, оскільки, згідно ст. 297 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, залишається без руху.

Згідно ч.2 ст. 294 УПК України, в редакції від 18.03.2004 року, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем в апеляційній скарзі, копію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 отримала 30 листопада 2017 року (а.с. 16), тобто саме з цього часу починається перебіг п’ятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 24 листопада 2017 року, і останнім днем цього строку є 05 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга була подана до суду 12 березня 2018 року, тобто з пропуском процесуального строку встановленого ч.2 ст. 294 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, більш ніж на три місяці.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду зазначається, що строк було пропущено через те, що вона перебувала у численних відрядженнях та була зайнята на роботі (працює повний робочий день методистом методичного кабінету Нікопольської міської ради, є фізичною особою-підприємцем та депутатом Нікопольської міської ради), що не може бути визнано судом поважними причинами для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки, є обставинами суб'єктивного характеру, а інших обставин,які об’єктивно перешкоджали позивачу оскаржити судове рішення в межах строків, визначених ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, подану апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для надання доказів поважності причин пропуску процесуального строку.

Керуючись ч. 3 ст. 357 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2017 року залишити без руху для звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку, для чого надати строк для усунення названих вище недоліків - десять днів з дня вручення ухвали суду.

Попередити учасника справи, який подає апеляційну скаргу, що на випадок невиконання даної ухвали в названий строк або вказані ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнанні неповажними, суддя-доповідач відмовить у відкритті апеляційного провадження, і апеляційна скарга буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: