Рішення № 73848424, 24.04.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3251/16-ц

Провадження № 2/0182/330/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого-судді - Рибакової В.В., при секретарі – Затуливітер Н.В., за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, відповідача – ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів дарування недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.06.2016 року звернулася до суду з позовом (а.с.1-4), який уточнювала (а.с.50-55,82) та остаточно просила визнати недійсними Договір дарування, укладений 14.09.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та Договір дарування 48/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями № 362, що знаходяться за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, укладений 16.11.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнути понесені нею судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

Її дід ОСОБА_7 мав двох синів ОСОБА_8 (її батько) та ОСОБА_9 (батько відповідача ОСОБА_6В.) ОСОБА_7 залишив заповіт, яким заповів все своє майно своїм синам порівну. У листопаді 2002 року ОСОБА_7 помер. Відповідно до заповіту її батько оформив на себе 1/2 частину житлового будинку № 362 по вул. Херсонській в м. Нікополь Дніпропетровської області, де і проживав. Дочка ОСОБА_9 - ОСОБА_6 у 2008 році оформила 1/2 частину вказаного житлового будинку на себе та повідомила про це та про те, що буде здавати в найм-оренду належну їй 1/2 частину домоволодіння. Її батько звернувся до суду з позовом про розподіл житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Одночасно з ОСОБА_6 у судове засідання під час розгляду справи №2-880-2010 приходила і наймач (орендар) її 1/2 частини житлового будинкуПастернак ОСОБА_10, яка знала про хід справи та про розділ житлового будинку. Рішенням суду від 20.01.2010 року по справі № 2-780-2010 року спірний житловий будинок № 362 по вул. Херсонській м. Нікополі між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 було поділено. Через деякий час ОСОБА_3 зі своїм сином виїхали з будинку і в цю частину житлового будинку вселилась ОСОБА_4.

В 2014 році ОСОБА_8 подарував їй-позивачу належні йому 52/100 часток спірного житлового будинку з надвірними будівлями, що підтверджується договором дарування від 08.04.2014 року. У жовтні 2015 року, у присутності голови квартального комітету ОСОБА_11 під час вирішення земельного спору між нею та відповідачем ОСОБА_4, остання повідомила, що вона купила половину спірного домоволодіння з надвірними будівлями. Повідомлення ОСОБА_4 про купівлю половини житлового будинку стало підставою для її звернення в офіційні органи для встановлення належності права власності на цю половину будинку. 17.11.2015 року з отриманої Інформаційної довідки щодо об’єкта нерухомого майна їй-позивачу стало відомо, що 06.12.2012 року було проведено державну реєстрацію приватної спільної часткової власності 48/100 за ОСОБА_4, згідно договору дарування ВТА №547571 р. №3-2010 від 16.11.2012 року, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою.

Вважає, що проведені правочини дарування це приховані договори купівлі-продажу. Укладено два договори дарування і кожного разу власник дарує свою частку будинку не знайомій людині. Їй це незрозуміло. На її думку, ОСОБА_6 не могла подарувати свою частину будинку будь-кому, так як доходів у неї не було, вона після розірвання шлюбу проживає одна з двома малолітніми дітьми. ОСОБА_3 не мала коштів навіть на проживання. А ОСОБА_4 вже підшуковує покупців на свою частину будинку. Саме наявність двох договорів дарування вказує на порушення вимог чинного законодавства. На її думку відповідачі не повинні були порушувати вимог чинного законодавства і знати, що договір дарування, як прихований договір купівлі-продажу, може бути визнаний недійсним. ОСОБА_6 не поставила до відома ні її батька, ні її-позивача про продаж нею своєї частки і не пропонувала ні в письмовій, ні в усній формі купити її 1/2 частку в будинку, що суперечить діючому законодавству. Причиною продажу відповідачами спірної 1/2 частки будинку стало неприязне відношення до неї. При цьому, відповідачі створювали і продовжують створювати для неї нестерпні умови для проживання в її частині будинку, що підтверджується її неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів. Вважає, що дії відповідачів, які є сторонами договорів дарування, містять ознаки істотної суспільної небезпеки, грубо порушують вимоги чинного законодавства, інтереси держави і суспільства, його моральні засади, публічний порядок, посягають на об’єкти, що охороняються законом.

Ухвалою судді від 06.07.2016 року було відкрито провадження у справі у відповідності до ст.122 ЦПК України (в редакції, яка діяла на той час) (а.с.30).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.02.2017 року (а.с.86,87) позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо переведення на позивача ОСОБА_1 прав та обов’язків покупця купівлі-продажу спільної часткової 48/100 житлового будинку з надвірними будівлями № 362, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4; виплати ОСОБА_4 вартість 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 362, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська в розмірі 47520,00 грн.; виселення ОСОБА_4 з 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 362, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська – залишено без розгляду.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2 у судовому засіданні обставини позову та уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача ОСОБА_4 проти позову (а.с.36-38). Відповідно до яких, відповідач ОСОБА_4 зазначила, що спірне майно вона отримала від ОСОБА_3 у подарунок, гроші за нього не платила, майно передавалось безоплатно. Вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_6 не могла подарувати їй спірне майно у зв’язку з її сімейним та фінансовим станом. Позов вважає необґрунтованим, просила відмовити у його задоволенні. У матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності (а.с.69), послалась на те, що інформація щодо власників 48/100 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями у 2012 році була внесена до державного органу, всі зацікавлені особи мали до неї доступ, якщо б виявили таке бажання. Фактично позивач не заробила ніяких дій, щоб своєчасно узнати про наявне у неї право та його обмеження від третіх осіб, не надала доказів поважної причини пропуску строку для звернення до суду. Вважає, що строк позовної давності для пред’явлення таких вимог сплив. Тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечував за безпідставністю та необґрунтованістю, просив застосувати строк позовної давності, у позові відмовити. У матеріалах справи наявні письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 проти позову (а.с.68).

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, повідомлялась належним чином. У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача ОСОБА_6 проти позову (а.с.107) в яких зазначила, що право власності на спірну 1/2 частину майна позивач отримала 08.04.2014 року, саме з цього часу у неї виникло право на захист порушеного права, якщо для цього є підстави. У позовній заяві позивач ставить питання щодо визнання недійсним Договір дарування 48/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 362, що знаходяться за адресою Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, укладений 14.09.2010 року між нею ОСОБА_6 та ОСОБА_3, тобто до появи у позивача вказаного права захисту, що суперечить діючому законодавству. Визнання недійсним правочину, який укладено до появи самого права на майно не передбачено. Просить у позові відмовити.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши сторони, представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2010 року (а.с.128) вирішено розділити житловий будинок № 362 по вул. Херсонській м. Нікополя Дніпропетровської області між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 по першому варіанту будівельно-технічної експертизи, виділивши ОСОБА_8: у житловому будинку літ А-1 приміщення 2-2 (13,8 кв.м), приміщення 2-3 (7,1 кв.м.) вартістю 12907 грн.; в житловій прибудові «а» виділити приміщення 2-1 (8,1 кв.м) вартістю 21197 грн.; крім того: виділити Гараж літ. «Д», оглядова яма гаражна літ «Д», гараж літ «Е» вартістю 38048 грн., Споруди: 1/2 Огорожі №2, 1/2 Огорожі №5, 1/2 Огорожі №6, 1/1 Огорожі №7, 1/2 Вимощення 1, Ворота № 3, Трубопровід та колодязі інженерних мереж №4, всього вартістю 21842 грн., разом 59890 гривень, що складає 52/100 частки житлового будинку та господарських споруд; визнати за ОСОБА_8 право власності на 52/100 частин житлового будинку та господарських споруд під № 362 по вул. Херсонській м. Нікополя; ОСОБА_6 виділити у житловому будинку А-1 приміщення 1-3 (11,4 кв.м), приміщення 1-4 (8,8 кв.м.) вартістю 12475 грн.; в житловій прибудові «а» виділити приміщення 1-1 (4,9 кв.м), приміщення 1-2 (4,7 кв.м) вартістю 25122 грн.; окрім того: виділити літня кухня «В», убиральня літ «Г», вхід до підвалу літ «Ж», погріб окремо збудований літ «Жпд», ОСОБА_13 літ «З», теплиця літ «К» всього вартістю 30229 грн., Споруди: 1/2 Огорожі №2, 1/2 Огорожі №5, 1/2 Огорожі №6, 1/1 Огорожі №7, 1/2 Вимощення 1, Огорожа № 1, всього вартістю 17765 грн., разом 47994 гривень, що складає 48/100 частки житлового будинку та господарських споруд; визнати за ОСОБА_6 право власності на 48/100 частин житлового будинку та господарських споруд під № 362 по вул. Херсонській м. Нікополя; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 різницю у виділених частках 4201 гривню; визначити порядок користування земельною ділянкою при будинку № 362 по вул. Херсонській м. Нікополя між співвласниками по варіанту № 1 будівельно-технічної експертизи; ОСОБА_8 виділити: під ж/б літ «А-1»- 25,52 кв.м.; під прибудовою літ «А» 12 кв.м.; під прибудовою літ «а-1» 9,77 кв.м.; під гаражами літ «Д» і літ «Е» 49,2 кв.м.; під вбиральнею літ «Н»1,34 кв.м.; під душем літ «О» 1,3 кв.м.; під городом за гаражами літ. «Д» і літ «Е» 734,52 кв.м. разом 833,65 м.кв. + 1\2 ЗК( 4,35 ) =838 кв.м.; ОСОБА_6 виділити: під ж/б літ «А-1» 26,1 кв.м.; під прибудовою літ «а» 15 кв.м.; під підвалом літ «Ж» 5.85 кв.м.; під сараєм літ «3» 4.77 кв.м.; під літньою кухнею літ «В» 18,82 кв.м.; під теплицею літ «К» 11,6 кв.м.; перед житловим будинком літ «А-1» 34,03 кв.м.; біля ж\б літ «А-1» 15,11 кв.м. біля прибудов «а» та «а-1» 8,65кв.м. під городом за житловим будинком літ «А» 693,72 кв.м. разом 833,65 м.кв. + 1/2 ЗК (4,35) = 838 кв.м.; земельна ділянка загального користування 8,7 кв.м.: за будинком 1 м/п. по довжині всього будинку, 1 м/п від стіни прибудови «а-1» зліва. Рішення набуло чинності 31.01.2010 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7,9), ОСОБА_8 є батьком позивача ОСОБА_1.

Як вбачається з договору дарування від 08.04.2014 року (а.с.17), посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_14, зареєстровано в реєстрі за №335, між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 08.04.2014 року було укладено договір дарування 52/100 частки у праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями №362, житловою площею 29,7 кв.м., загальною площею 66,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.18), іншими матеріалами справи (а.с.13-15,19,20).

13.02.2015 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.21).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 47748910 від 17.11.2015 року (а.с.22,23), 52/100 частин будинку з надвірними будівлями № 362 по вул. Херсонська, в м. Нікополі Дніпропетровської області, належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер: 335, виданого 08.04.2014 року Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_14, дата державної реєстрації: 08.04.2014; 48/100 частин вказаного будинку з надвірними будівлями належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування ВТА №547571 р.№3-2010 від 16.11.2012 року, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою, дата державної реєстрації: 06.12.2012.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ухвалою суду від 13.03.2017 року (а.с.93) було витребувано у приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_13 належним чином завірену копію договору дарування від 14.09.2010 року, ВРА № 500099, р. № 664, посвідчену приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_13

30.03.2017 року на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2017 року до суду надійшла копія договору дарування від 14.09.2010 року, з якого вбачається наступне.

14.09.2010 року між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частки в праві власності на житловий будинок, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за №664 (далі – Договір дарування від 14.09.2010 року) (а.с.98), 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, у складі якого згідно Техпаспорту, який є невід’ємною часткою правовстановлювального документу: А –ш/бетонний житловий будинок, загальною площею 66,7 кв.м, жилою площею 29,7 кв.м., В-гл/каркасна, обкладена цеглою літня кухня, Г – дерев’яна вбиральня, Д- цегляний гараж, Е- бетонний гараж, Ж- цегляний підвал, З - цегляний сарай, К- дерев’яна теплиця, Н – цегляна вбиральня, О- дерев’яний душ, а1 – шл/бетонна прибудова, №1-8,1 – спорудження, площа неприватизований земельної ділянки, кадастровий номер: 1211600000603:108:0025 становить 0,0833 кв.м, та знаходиться за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362.

Відповідно до Договору дарування від 14.09.2010 року, відповідачі ОСОБА_6 (за договором – Дарувальник) та ОСОБА_3 (за договором – Обдаровуваний), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей договір про нижченаведене: Дарувальник передав, а Обдаровуваний прийняв у дар 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362.

Відповідно до п.3 Договору дарування від 14.09.2010 року, дар сторони оцінили в 53247 грн.

Відповідно до п.5 Договору дарування від 14.09.2010 року, Дарувальник і Обдаровуваний підтвердили, що цей договір укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Відповідно до п.6 Договору дарування від 14.09.2010 року, передача частки житлового будинку з надвірними будівлями здійснилася шляхом фактичного проживання в ній Обдаровуваного, а також шляхом символічної передачі речі.

Відповідно до п.9 Договору дарування від 14.09.2010 року, витрати по нотаріальному оформленню цього договору сплачує Обдаровуваний.

Відповідно до п.11 Договору дарування, зміст ст.ст. 203,209-211,213,377,638,717-724,727,728 ЦК України та зміст ст.ст.125, 126 ЗК України сторонам роз’яснено.

Таким чином, підписанням Договору дарування від 14.09.2010 року сторони договору засвідчили, що текст вказаного договору прочитано, його умови їм повністю зрозумілі, юридичні наслідки укладення договору та обов’язки сторін, їх захист, витрати, пов’язані з оформленням цього договору нотаріусом роз’яснено.

02.08.2016 року на запит суду надійшла копія договору дарування частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 16.11.2012 року, з якого вбачається наступне.

16.11.2016 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, посвідчений державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_15, зареєстровано в реєстрі за №3-2010 (далі – Договір дарування від 16.11.2016 року) (а.с.34), 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362, а саме част. шл/бет. житлового будинку літ. А: житлова кімната 1-4 = 8,8 кв.м., кухня 1-3 = 11,8 кв.м., част. сіней: літ а, санвузол 1-2 = 4,7 кв.м., коридор 1-1 = 4,9 кв.м., гл/кар, обкл. цег. літня кухня літ. В, дерев’яна вбиральня літ. Г, цегляний підвал літ. Ж, цегляний сарай літ. З, частина споруджень: 1/2 част. парканів №2,5,6,7,І; паркан №1, водовід №8.

Відповідно до Договору дарування від 16.11.2016 року, відповідачі ОСОБА_3 (за договором – Дарувальник) та ОСОБА_4 (за договором – Обдаровувана), попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, діючи добровільно, за відсутністю будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали цей договір про таке: Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваної 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362.

Відповідно до п.4 Договору дарування від 16.11.2016 року, Дарувальник повідомила, що земельна ділянка на якій розташований житловий будинок, не належить Дарувальнику та іншим особам на праві власності.

Відповідно до п.5 Договору дарування від 16.11.2016 року, сторони оцінили дарунок в сумі 69630 грн.

Відповідно до п.9 Договору дарування від 16.11.2016 року, Дарувальник і Обдаровувана підтвердили, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Відповідно до п.10 Договору дарування від 16.11.2016 року, сторони підтвердили, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.

Відповідно до п.11Договору дарування від 16.11.2016 року, сторони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому Дарувальник не має права вимагати від Обдаровуваної вчинення на її користь будь-яких дій майнового чи немайнового характеру. Сторони підтвердили, що розуміють значення цього пункту, а також дарувальник дійсно безоплатно передає дарунок Обдаровуваній.

Відповідно до п.13 Договору дарування від 16.11.2016 року, право власності Обдаровуваної на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровувана свідчить, що вона дарунок приймає.

Відповідно до п.15 Договору дарування від 16.11.2016 року, зміст ст.ст. 182,215,216,217,220,225,228-236,717-728 ЦК України сторонам роз’яснено.

Відповідно до п.16 Договору дарування від 16.11.2016 року, витрати пов’язані з оформленням цього договору сплачує Дарувальник.

Підписанням Договору дарування від 16.11.2016 року сторони договору засвідчили, що текст вказаного договору прочитаний, зрозумілий, відповідає їх дійсним намірам, заперечень щодо жодного пункту зазначеного договору вони не мають, правові наслідки правочину нотаріусом роз’яснені та зрозумілі.

З доданих до матеріалів справи заяв, листів, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.56-63) вбачається, що між мешканцями спірного домоволодіння склалися неприязні стосунки.

У матеріалах справи наявна заява голови квартального комітету № 5 ОСОБА_11 від 19.09.2016 року (а.с.49), в якій зазначено, що в процесі розгляду земельного спору в домоволодінні № 362 по вул. Херсонській в м. Нікополі, ОСОБА_4 повідомила, що належну їй 1/2 частину вказаного домоволодіння вона купила, а тому може встановити на своїй території опори для огорожі.

Суд не бере до уваги вказану заяву голови квартального комітету № 5 ОСОБА_11 від 19.09.2016 року, так як ця заява не є допустимим доказом на підтвердження обставин справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У судовому засіданні 24.04.2018 року допитана в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є головою квартального комітету № 5, на території якого знаходиться спірне домоволодіння. Сторін по справі знає як мешканців спірного домоволодіння, крім ОСОБА_6, яку не знала. Восени 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 – матір’ю позивача, був спір щодо становлення навісу, під час якого були присутні вона - свідок і ОСОБА_16, де ОСОБА_4 сказала, що купила частину спірного домоволодіння і може робити на свій половині, що завгодно. Свідок точно не пам’ятає як саме висловилася ОСОБА_4 «купила» чи «придбала». Зазначила, що для неї це одне і теж, тому вважає, що ОСОБА_4 купила. Від інших осіб вона не чула яким чином ОСОБА_4 стала власницею спірної частини домоволодіння.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні 27.11.2017 року суду пояснила, що позивач її донька, відповідач ОСОБА_6 є племінницею її покійного чоловіка, відповідача ОСОБА_3 знає, як наймача частини будинку приблизно у 2008 році, відповідача ОСОБА_4 знає з грудня 2012 року як мешканку частини спірного домоволодіння. Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 була прописана у спірному домоволодінні разом з сином ОСОБА_17, але фактично там проживав син ОСОБА_17 зі своєю дружиною та дитиною. Згодом вияснилося, що ОСОБА_5 не благополучний, на підставі чого у них виникали сварки. З грудня 2012 року у частині спірного домоволодіння стала проживати ОСОБА_4 До 2014-2015 року у них стосунки були нормальні, коли ОСОБА_4 почала робити навіс, то ОСОБА_4 сказала, що вона хазяйка, що хоче те і буде робити. З цього моменту вона і дочка – позивач стали виясняти як ОСОБА_4 стала власницею, якщо вони покупці першої черги. Їм стало відомо, що ОСОБА_6 подарувала належну їй частину спірного домоволодіння ОСОБА_3, а ОСОБА_3 потім подарувала ОСОБА_4 Вказала, що ОСОБА_6 приїжджала до її чоловіка, просила підписати якісь документи, але не показала які, її чоловік відмовився. Вважає, що ОСОБА_6 не могла подарувати належне їй житло, адже знаходилася у скрутному становищі. ОСОБА_3 також після дарування купила собі житло за іншою адресою. Про укладені договори дарування ні вона, ні її дочка не знали. За скільки продавали частину домоволодіння їй не відомо.

Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 носять характер припущень.

Відповідно до п.12 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, заявлених позивачем, так як обставини щодо спору, який розглядає суд, не можуть підтверджуватися показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач підставами позову зазначив ст.ст. 16,203,215,228,234,235,319,362 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з Договору дарування від 14.09.2010 року (а.с.98), відповідачі ОСОБА_6 (за договором – Дарувальник) та ОСОБА_3 (за договором – Обдаровуваний), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали цей договір про нижченаведене: Дарувальник передав, а Обдаровуваний прийняв у дар 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362. Зазначений Договір дарування сторонами правочину не оспорювався.

Як вбачається з Договору дарування від 16.11.2016 року (а.с.34), відповідачі ОСОБА_3 (за договором – Дарувальник) та ОСОБА_4 (за договором – Обдаровувана), попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, діючи добровільно, за відсутністю будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, уклали цей договір про таке: Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваної 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362. Зазначений Договір дарування сторонами правочину не оспорювався.

Вказані правочини вчинені у письмовій формі та нотаріально посвідчені. Правочини спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п.25 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» закріплено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 14.09.2010 року був укладений саме договір дарування. У відповідності до умов договору ОСОБА_6 безоплатно передала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362. ОСОБА_6 як власник 48/100 часток у спірному будинку з надвірними будівлями реалізувала своє право вільного володіння, користування та розпорядження належного їй нерухомого майна. ОСОБА_3 зареєструвала право власності на 48/100 часток у спірному будинку з надвірними будівлями, державна реєстрація проведена 15.10.2010 року, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 81110253 (а.с.70-78).

Між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.11.2016 року був укладений саме договір дарування. У відповідності до умов договору ОСОБА_3 безоплатно передала, а ОСОБА_4 прийняла у дар 48/100 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, будинок №362. ОСОБА_3 як власник 48/100 часток у спірному будинку з надвірними будівлями реалізувала своє право вільного володіння, користування та розпорядження належного їй нерухомого майна, державна реєстрація проведена 06.12.2012 року, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 81110253, № 81108432 (а.с.70-78,79-81).

Судом не встановлено, що оспорюванні Договір дарування від 14.09.2010 року та Договір дарування від 16.11.2016 року вчинені для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, на що посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначивши підставою позову ст.235 ЦК України.

Також судом не встановлено, що ці правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, та не встановлено, що ці правочини порушують публічний порядок, на що посилався позивач, зазначивши підставами позову ст.ст.228,234 ЦК України.

Належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог позивачем суду не представлено.

Крім того, оспорюваний Договір дарування від 14.09.2010 року укладений до набуття права власності позивачем на 52/100 частки житлового будинку №362 по вул. Херсонській в м. Нікополі Дніпропетровської області, а тому права позивача під час укладення вказаного Договору дарування порушено не було.

З матеріалів справи вбачається, що право власності у позивача на 52/100 частки житлового будинку №362 по вул. Херсонській в м. Нікополі Дніпропетровської області виникло на підставі договору дарування від 08.04.2014 року, державна реєстрація якого проведена 08.04.2014 року. З даним позовом до суду позивач звернулась 16.06.2016 року. Тому, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Враховуючи все вищевикладене, те, що позивач обставин викладених в позові не довів, належних та допустимих доказів суду не представив, суд приходить до висновку, що для визнання Договору дарування від 14.09.2010 року та Договору дарування від 16.11.2016 року недійсними немає жодних правових підстав, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідачів на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд.362, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_6 (місце проживання: 53200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Морський, буд.6, РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_4 (місце проживання: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд.362, РНОКПП НОМЕР_4), про визнання договорів дарування недійсними – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_18