Рішення № 73847291, 27.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4552/16

№ 2/183/129/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про:

-встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 - Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області;

-зобов’язання Васильківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести відповідні зміни в актовий запис № 02 від 25 січня 2002 року в Книзі реєстрації народжень, вказавши батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_5, і видачу нового Свідоцтва про народження на ім’я ОСОБА_6;

-визнання за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, права на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого 05 січня 2016 року,

встановив:

в обґрунтування позову позивач, посилаючись на норми ст.53 КпШС, вказує, що з вересня 1999 року по червень 2001 року її дочка - ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, проживала разом з ним та вела спільно господарство. 05 травня 2001 року ОСОБА_7 народила дочку ОСОБА_6, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області у Книзі реєстрації народжень вчинено актовий запис за № 02 від 25 січня 2002 року. Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем матері. Ім’я та по батькові дитини записані за вказівкою матері. Вказує, що батьком дитини насправді є ОСОБА_5. 19 червня 2011 року ОСОБА_7 померла. Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11 серпня 2011 року № 346-р-11 позивача - ОСОБА_4 призначено опікуном над неповнолітньою ОСОБА_6 05 січня 2016 року ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. Документально підтвердити родинні відносини між дитиною та спадкодавцем позивач не може. Факт батьківства може бути встановлено судом щодо дітей, які народились у період з 1 жовтня 1968 року до 01 січня 2004 року за правилами, визначеними Кодексом про шлюб та сім'ю Української PCP. За життя померлий ОСОБА_5 визнав себе батьком ОСОБА_6, тривалий час проживав з її матір'ю у незареєстрованому шлюбі, допомагав у її вихованні, матеріальному забезпеченні, постійно на час шкільних канікул забирав дитину в м. Новомосковськ за місцем свого проживання та мав намір встановити батьківство, однак за життя не встиг належним чином оформити своє батьківство. Встановлення батьківства потрібно для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 Зазначає, що зазначені факти підтверджуються показами свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_12. Встановлення факту визнання батьківства необхідно заявнику для оформлення спадщини. Таким чином, від установлення даного юридичного факту безпосередньо майнові права заявника не виникають, існує спір про право. Встановлення факту батьківства необхідно для оформлення спадщини на ім’я неповнолітньої онуки позивача - ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 у приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_13

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали. Вказали на те, що в 1998 році ОСОБА_5 мав фактичні сімейні відносини з ОСОБА_7, вони проживали разом в одній кімнаті гуртожитку, який належав закладу освіти, в якому навчалася ОСОБА_14 При відвідуванні позивачем в 1999 році ОСОБА_7, остання повідомляла її, що має сімейні відносини з ОСОБА_5 та планує вступити у шлюб з ним, відвідувала його батьків за місцем їх проживання. ОСОБА_5 на той час працював в органах ДАІ. В 2000 році ОСОБА_7 завагітніла та переїхала проживати в будинок позивача в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області. Протягом періоду вагітності ОСОБА_5 відвідував ОСОБА_7 за місцем мешкання як сам, так і разом зі своїми друзями, забрав ОСОБА_7 з пологового будинку після народження ОСОБА_6 та протягом 3-5 днів після означеної події проживав з ОСОБА_7 Допомагав в обранні імені дитини. В наступному поїхав на роботу та повернувся через 7-8 місяців, відвідавши ОСОБА_7, залишившись із матір’ю та дитиною на протязі доби. Інколи, протягом 2002-2010 року він заїжджав до ОСОБА_7, спілкуючись з нею та дитиною. Також ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 їздили до м. Новомосковська відвідуючи ОСОБА_5 При розмові позивача з ОСОБА_5 щодо подальшої долі дитини той відповідав, що планує визнати батьківство щодо дитини після того, як піде на пенсію. В наступному, 19 червня 2011 року ОСОБА_7 померла, а ОСОБА_5 не їздив до дитини, приїхавши на декілька годин лише в 2013 році разом зі своїм знайомим, коли і дізнався про смерть ОСОБА_7 В наступному ОСОБА_6 їздила до м. Новомосковська відвідуючи ОСОБА_5, залишалася у нього в гостях. ОСОБА_5 казав, що бажає забрати ОСОБА_6 проживати із ним, як свою доньку.

В судовому засіданні відповідач та її представники заперечили проти позову. Вказали, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що до народження дитини ОСОБА_6 матір дитини та померлий ОСОБА_5 спільно проживали та вели спільне господарство або спільно виховували чи утримували дитину. В матеріалах справи відсутні докази, що після народження дитини батьками подавалася спільна заява про реєстрацію дитини. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що реєстрація дитини ОСОБА_6 здійснена на підставі заяви її матері, і при житті мати дитини ОСОБА_7 не ставила питання про встановлення батьківства в судовому порядку. В матеріалах справи наявні докази того, що мати дитини ОСОБА_7 мала статус одинокої матері, у зв'язку з чим їй органами соціального захисту призначалася відповідна допомога. Факт визнання батьківства щодо дитини ОСОБА_15 померлим ОСОБА_5 також не є доведеним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б з достовірністю дозволяли встановити факт визнання померлим ОСОБА_5 свого батьківства. Що стосується показань свідків з боку позивача, відповідач оцінює їх критично, оскільки ці показання повністю спростовуються показаннями свідків з боку відповідача. При цьому показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16 є невпевненими і ґрунтуються на припущеннях. Також про не визнання батьківства померлим свідчить і те, що знаючи про невиліковну хворобу, померлий ОСОБА_5 не склав заповіту; дитина ОСОБА_6 жодного разу не провідала хворого батька. Свідок ОСОБА_17, який є сусідом померлого ОСОБА_5 зазначив, що ніколи не бачив на подвір'ї ОСОБА_5 жодного свідка, допитаного зі сторони позивача і дитини ОСОБА_6 Також, в результаті генетичних досліджень Судово-медичною експертизою гістологічних препаратів ОСОБА_5, зразка крові дитини ОСОБА_6 встановлено, що померлий ОСОБА_5 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 Зазначили, що питання про встановлення батьківства виникло лише після того, як позивач дізналася про смерть ОСОБА_5 та наявність у нього спадкового майна. При цьому, сама ОСОБА_7 за життя з позовом до суду, з вимогами до померлого про необхідність встановлення факту батьківства не зверталася. Також, за весь період життя ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 спільно не проживав та не вів спільного господарства, не проживав в одному житловому приміщенні з нею, не вів спільний бюджет, не здійснював взаємне піклування, не придбавав майно для спільного користування тощо, не здійснював спільне виховання дитини, не здійснював спілкування з нею, не проявляв батьківської турботи щодо неї, не надавав допомоги в утриманні дитини та як офіційно, так і не офіційно не визнавав дитину своєю. При цьому, за життя ОСОБА_5 повідомляв відповідача, що в силу здоров’я не міг мати дітей.

Третя особа до суду не з’явилася, підстав неявки не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 15 вересня 2016 року витребувано докази у справі, отримані судом 10 жовтня 2016 року, задоволено клопотання про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

В судовому засіданні 01 листопада 2016 року задоволено клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, проведено допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10

В судовому засіданні 28 листопада 2016 року задоволено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_6, проведено допит свідка ОСОБА_19

В судовому засіданні 29 грудня 2016 року проведено допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_18 Прийнято відмову від допиту свідка ОСОБА_8, ОСОБА_20 Оглянуто Коробку від інтернет-планшету Dex iP890-3Gb Black.

Ухвалою від 12 січня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02 лютого 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим третім особам вчиняти дії щодо відчуження, переоформлення будь-яким чином права власності на: житловий будинок з будівлями та спорудами загальною площею 70,2 кв.м., житлова площа 53,7 кв.м., що розташований за адресою: провулок Підлісний, 2-а, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області на земельній ділянці, площею 940 кв.м.; легковий автомобіль DODG CALIBER (тип комбі-В), 2007 року випуску, № кузова 1B3HBG8BXD511264, VIN код 1B3HBG8BXD511264, двигун 1998 см/куб, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В судовому засіданні 19 квітня 2017 року задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_17, проведено допит означеного свідка, витребувано докази у справі ухвалою суду. Докази отримані судом 18 травня 2017 року, 23 травня 2017 року та 01 червня 2017 року.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року повторно витребувано докази у справі, отримані судом 12 липня 2017 року.

06 вересня 2017 року у справі призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено.

01 лютого 2018 року судом отримано висновок експерта, провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 26 березня 2018 року задоволено клопотання позивача про виклик експерта для роз’яснення висновку.

В судовому засіданні 27 квітня 2018 року судом ухвалено вважати можливим продовження судового розгляду за відсутності отримання роз’яснення експерта.

Позов, у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянутий за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до позову, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що у період з 12 липня 1997 року по 08 липня 2002 року ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 (до шлюбу – Паленко, після розірвання шлюбу - Гаркуша) ОСОБА_21 /а.с.53, 54/.

05 травня 2001 року народилася ОСОБА_6. Матір’ю дитини вказана ОСОБА_7, батьком – ОСОБА_22 /а.с.12/. Відомості про батька дитини внесені на підставі даних, наданих матір’ю дитини на підставі ст.55 КпШС /а.с.173, 174, 192/.

Державна реєстрація народження дитини проведена на підставі довідки про народження № 95 виданої Васильківською центральною районною лікарнею № 95 від 05 травня 2001 року, в якій відомості про батька відсутні. В актовому записі про народження № 2 від 25 січня 2002 року (реєстрація з пропуском строку) складеного Васильківським районним відділом державі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області на ОСОБА_6 зазначено відомості про батька ОСОБА_22 за вказівкою матері - ОСОБА_7 (згідно ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України - мати-одиначка). Мати, ОСОБА_7, отримала довідку на отримання допомоги від 25 січня 2002 року та оформила допомогу як мати-одиначка, яку отримувала до 19 червня 2011 року /а.с.173/.

З 01 січня 2003 по 31 травня 2017 року ОСОБА_7 виплачувалася соціальна допомога матеріям одиначкам /а.с.193/.

19 червня 2011 року померла ОСОБА_7 /а.с.11/.

Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації від 11 серпня 2011 року № 346-р-11 ОСОБА_4 призначено опікуном над ОСОБА_6 /а.с.10/.

05 січня 2016 року помер ОСОБА_5 /а.с.9/.

08 липня 2016 року ОСОБА_6 подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та 08 липня 2016 року за № 70/02-14 нотаріусом ОСОБА_6 надано відповідь, згідно з якою відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність доказів на підтвердження родинного зв’язку між заявником та ОСОБА_5 Також вказано на подання заяви про прийняття спадщини спадкоємця першої черги спадкування – ОСОБА_1 – матір’ю спадкодавця /а.с.8/.

За висновком експерта № 54 від 25 січня 2018 року за наслідками проведення судово-медичної експертизи гістологічних препаратів ОСОБА_5, померлого 05 січня 2016 року, зразка крові ОСОБА_6 відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів виявлені алелі, які не виявляються у припустимого батька, тобто отримані від іншого чоловіка. Померлий 05 січня 2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, батьківство померлого ОСОБА_5 у відношенні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами дослідження представленого гістологічного матеріалу № 35828-35829 виключається /а.с.237-239/.

ОСОБА_6, допитана в якості свідка показала суду, що в 2013 році до неї приїхав ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9 та повідомив, що він є її батько і бажає жити з нею. В наступному майже кожні канікули вона проживала у ОСОБА_5 В 2015 році вона не їздила до ОСОБА_5, оскільки той повідомив її про хворобу. В наступному він спілкувався з нею за допомогою мережі інтернет. ОСОБА_5 подарував їй ведмедя на день народження та інтернет-планшет. Під час спільних зустрічей з ОСОБА_5 вони ходили до розважальних закладів, багато їздили. Декілька разів ОСОБА_5 розповідав їй про свого брата та бабусю, намагався познайомити її з ними. Також до нього одного разу приходив його брат ОСОБА_19 ОСОБА_5 казав про своє бажання оформити батьківство, однак вказував на те, що це ним буде зроблено пізніше.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що приблизно в 2013 році разом із знайомим йому ОСОБА_5 на автотранспортному засобі відвідав місце мешкання ОСОБА_4 в с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області. Під’їхавши до подвір’я будинку, де проживає ОСОБА_4 ОСОБА_5 вказав йому на дитину – ОСОБА_6 та вказав на те, що це його донька. Також вказав, що в наступному, приблизно в 2014 році бачив, як ОСОБА_5 придбав інтернет-планшет, який в наступному подарував ОСОБА_6 На запитання про матір дитини ОСОБА_5 повідомив йому, що мати дитини – ОСОБА_7, з якою у нього були сімейні стосунки. В наступному він бачив, як ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 відвідували розважальні заходи, громадські місця в м. Новомосковську та м. Дніпро. ОСОБА_5 неодноразово повідомляв його, що бажає забрати дитину до себе та про те, що допомагає дитині матеріально.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що приблизно в 2000 році була запрошена до подвір’я ОСОБА_4, в якому мешкала ОСОБА_7 В цей час приїхав ОСОБА_5, який залишився на п’ять днів в будинку з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Вказала, що ОСОБА_6 на той час було 1 місяць. Вказала на те, що бачила речі, які зі слів ОСОБА_7 дарував ОСОБА_1 Також бачила планшет, який зі слів ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що була присутньою під час розмови ОСОБА_5 із своїм батьком, в якій ОСОБА_5 повідомляв батька про наявність у нього дитини. Приблизно у 2013 році ОСОБА_5 відвідав її удома та повідомив, що зустрівся із своєю донькою, у якої померла мати. На її запитання про те, чи збирається ОСОБА_5 забрати доньку собі останній повідомив про своє бажання оформити родинні стосунки належним чином, однак після досягнення донькою 16 річного віку. Бачила, оскільки була сусідкою ОСОБА_5, як останній спілкувався із донькою у себе на подвір’ї. Також знає, що ОСОБА_6 приїздила до ОСОБА_5 на канікули.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що спілкувався з ОСОБА_5 в 2000-2001 році. Разом із ОСОБА_5 він був присутній під час того, як ОСОБА_7 прийшла разом із ОСОБА_6 додому до ОСОБА_1 В наступному він із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з дитиною були на прогулянці в м. Новомосковську. ОСОБА_5 повідомив його, що це він дав дитині ім’я. Бачив декілька разів, як ОСОБА_6 відвідувала подвір’я ОСОБА_5 Знає, що ОСОБА_6 проживала у ОСОБА_5 під час канікул.

Свідок ОСОБА_18 показав, що працював з ОСОБА_5 приблизно до 2006 року. Про його відносини з ОСОБА_7 він не знає. ОСОБА_5 про таке не розповідав. ОСОБА_5 проживав ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір’ю та братом. Щоб ОСОБА_5 придбавав дитячі речі та іграшки не бачив. Про наявність у нього дитини ОСОБА_5 не розповідав.

Свідок ОСОБА_19 показав, що ОСОБА_5 є його братом. Вказав, що перебував із братом в добрих стосунках та жодного разу його брат не повідомляв його про наявність у нього дитини. Його брат в 1999 – 2001 роках працював в органах ДАІ, проживав ІНФОРМАЦІЯ_5. Часто був задіяний в нічних чергуваннях. Щоб ОСОБА_5 купував іграшки не бачив. Про стосунки з ОСОБА_7 не повідомляв.

Свідок ОСОБА_17 показав, що був сусідом ОСОБА_5 Жодних дітей на подвір’ї ОСОБА_5 не бачив.

Також судом досліджено експрес-накладну № 20290004389088 в якій одержувачем вказано ОСОБА_5, декларацію на пересилання поштових відправлень № 59000061870587, Інформаційний лист про гарантію /а.с.81, 82, 83/, коробку від інтернет-планшету Dex iP890-3Gb Black, які не є належними доказами на підтвердження предмету позову, оскільки не містять відомостей про підпис ОСОБА_5 на експрес-накладній, будь-яких відомостей про замовлення саме ОСОБА_5 електронного засобу, оплати вартості придбаного майна для наступного його дарунку ОСОБА_6

Крім того судом досліджено довідку голови квартального комітету № 12 м. Новомосковська /а.с.84/, яка не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки хоча і підтверджує факт проживання ОСОБА_1 за певною адресою, що не входить до предмету доказування, однак не може свідчити про не проживання іншої особи за вказаною адресою через відсутність повноважень у особи, якою видано довідку на підтвердження фактів, які вказані в довідці.

Дослідивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про наявність спору між сторонами з приводу наявності чи відсутності факту визнання батьківства, пов’язаного з реалізацією особи майнових прав.

Вирішуючи позов, суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема частини 2 статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.

Так, статтею 53 КпШС України встановлено, що походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Матеріалами справи жодним чином не підтверджено факту спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, а покази свідків позивача в цій частині різняться та мають суперечності щодо дати, часу та місця проживання. Крім того, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено як місце проживання, так і час такого проживання. Посилання на те, що ОСОБА_5 п’ять днів після народження дитини мешкав із ОСОБА_7 не вказує на факт, як визнання батьківства, так і на ведення спільного господарства, спільного виховання та утримання дитини. Більш того, матеріали справи свідчать і про те, що на момент народження ОСОБА_6, ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_23

Також, самі по собі не можуть бути належними доказами на підтвердження визнання батьківства і покази свідків про фактичне висловлювання ОСОБА_5 в розмові з ними про те, що він є батьком ОСОБА_6, відвідування дитиною місця проживання ОСОБА_5, подарунки ОСОБА_5 ОСОБА_6, оскільки як до 2013 року, так і протягом 2013 – 2016 років жодних активних дій, які б з достовірністю, поза розумним сумнівом, підтверджували визнання ОСОБА_5 факту батьківства, як то подання заяви до органів реєстрації народжень, звернення з приводу зміни реєстрації місця проживання дитини або батька, звернення до органів опіки та піклування для захисту прав дитини, фактичної зміни місця проживання дитини, тощо суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що наявними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено факт, для звернення якого позивач звернулася до суду, а відтак – відсутні правові підстави для задоволення позову як в частині встановлення факту батьківства так і в частині зобов’язання Васильківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести відповідні зміни в актовий запис, визнання за ОСОБА_6 права на спадщину після смерті ОСОБА_5, як похідних вимог від первісної. Отже – в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, підтверджує відсутність доведеності факту батьківства і висновок експерта за результатами проведеної під час розгляду справи молекулярно-генетичної експертизи, які жодним чином не доводять обставин, викладених в позові.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 315 ЦПК України, суд -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6; зареєстрованої: ІНФОРМАЦІЯ_7; РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_1 (зареєстрованої: ІНФОРМАЦІЯ_8; РНОКПП НОМЕР_3), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (вул. Партизанська, 150, с. Васильківка, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 20234467) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05 травня 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов