Рішення № 73846603, 17.04.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2968/17

Провадження № 2/0203/172/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

за участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 15 серпня 2017 року звернулось ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачкою був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 4 080,00 грн. ОСОБА_3 своїх зобов’язань за договором не виконує, має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, яка станом на 31 травня 2017 року становить 47 282,17 грн., яка складається з 3 228,40 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 38 241,05 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 085,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2 227,72 грн. – штраф (процентна складова), також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с.3-6).

Представник позивача у судові засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Позивачем на адресу суду були надіслані письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачка була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, відповідачці був відкритий картковий рахунок яким вона користувалась. Наявні в матеріалах справи докази є належними доказами у справі. Відсотки за користування кредитом розраховані відповідно до умов договору в розмірі 36,00 % на рік. Надати більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється за можливим з технічних причин, надати оригінал довіреності на ім’я ОСОБА_4 неможливо через те, що термін зберігання даного документу скінчився та його було знищено. (а.с. 107, 148-150) Позивачем до матеріалів справи було додано клопотання по розгляд справи за відсутності його представника.(а.с.75)

Представник відповідача в судовому засіданні вказував на безпідставність позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору. Зазначав, що позивачем не надано оригіналу довідки про умови кредитування та оригіналу анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг тому відповідач ставить під сумнів відповідність копій документів оригіналам. Розмір процентів був збільшений банком самостійно, про, що не було проінформовано відповідачку, що призвело до незаконно розрахованих сум боргу. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. (а.с.142-143)

Відповідачка для розгляду справи по суті не з’явилась, повідомлялась про час і місце розгляду справи через свого представника.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

17 січня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н, в якій просила надати їй кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.13-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписана банком та відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в спільно з відповідними Умовами і Правилами становлять договір про надання банківських послуг (а.с.14).

Відповідно до п.1.1.1.62 умов та правил надання банківських послуг, платіжна карта це електронно-платіжний засіб у вигляді емітованої в встановленому законодавстві порядку пластикової чи іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунку платника або відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошових коштів у готівковій формі в касах банку або через банківський автомат а також здійснення інших операцій передбачений відповідним договором. (а.с.19)

Для здійснення обумовлених кредитним договором та умовами та правил надання банківських послуг позивачем відповідачу були надані платіжні картки, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». (а.с. а.с. 124, 160-161)

Згідно п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, клієнт (ОСОБА_3Б.) дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу був встановлений кредитний ліміт 17 січня 2011 року в розмірі 2 000,00 грн. який в подальшому змінювався. 20 серпня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 4 400 грн. а 07 жовтня 2013 року кредитний ліміт було зменшено до 4 080,00 грн. (а.с.123)

Факт користування відповідачкою своїм картковим рахунком та кредитними коштами підтверджується з виписками з особового рахунку ОСОБА_3 (а.с. а.с. 111-122, 151-159)

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг – позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17 січня 2011 року та наданого позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог вбачається, що у відповідачки перед позивачем наявна заборгованість, яка станом на 31 травня 2017 року становить 3 228,40 грн. – тіло кредиту (а.с. 7-12)

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою умов договору а саме погашення тіла кредиту у зв’язку з цим суд вважає за можливе в судовому порядку стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість, яка станом на яка станом на 31 травня 2017 року становить 3 228,40 грн. – тіло кредиту.

Посилання відповідачки та її представника на відсутність у справі оригіналів документів не є підставою для відмови у задоволенні позову, через те, що наявні в матеріалах справи копії посвідчені позивачем, факт їх не підписання відповідачка не спростовувала.

При вирішення питання щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам за користування кредитом суд виходить з наступного.

Згідно ст. 536 ЦК України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг – позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. (а.с 53)

Позивачем був наданий розрахунок заборгованості в якому зазначено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами станом на 31 травня 2017 року становив 38 241,05 на місяць. (а.с.7-12) При цьому належних доказів розрахунку відсотків за весь період користування відповідачкою карткового рахунку до справи не надано, з доданої виписки по рахунку відповідачки встановити який розмір відсотків нараховувався неможливо, сам розрахунок заборгованості не містить відомостей про те, які ставки відсотків діяли в відповідні періоди та яким чином нараховувались.

Відповідачка та її представник проти такого розміру нарахованих відсотків заперечували.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За цих обставин в задоволенні позов в частині стягнення з відповідачки суми боргу за кредитним договором б/н в частині стягнення боргу по відсоткам слід відмовити, через ненадання позивачем належних доказів розрахунку суми відсотків.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг – у разі порушення клієнтом термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5 відсотків від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих процентів та комісій. (а.с.54)

За невиконання та неналежне виконання умов договору до ОСОБА_3 була застосована неустойка у вигляді штрафу у розмірі 2 727,72 грн., яка складається з 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2 227,72 грн. – штраф (процентна складова). (а.с.7-12)

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В матеріалах справи відсутні докази належного та своєчасного виконання відповідачкою зобов’язань по договору, у зв’язку з цим суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по неустойці в судовому порядку, а саме стягнути з відповідачки на користь позивача суму штрафу в розмірі 2 727,72 грн., яка складається з 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2 227,72 грн. – штраф (процентна складова).

При вирішення питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача пені та комісії суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що відповідачем було порушення зобов’язання за договором, внаслідок чого до неї була застосована неустойка у вигляді пені в розмірі 3 085 грн. (а.с.7-12).

Разом з тим суд враховує, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф те пеня є різновидами неустойки. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15. Підстав для іншого застосування норм матеріального права, ніж у наведеній вище постанові Верховного Суду України, не вбачається.

Нарахування штрафу та пені здійснено за одне і те саме порушення – порушення строків оплати.

Враховуючи вище зазначене в частині вимог про стягнення пені та комісій слід відмови.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне в порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду справи з урахуванням положень ст. 141 ЦПК, стягнути з відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 536, 549 – 550, 599, 610, 634, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-77, 79, 81-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 17.01.2011 року в розмірі: 3 889 грн. 82 коп., яка складається з: 3 228 грн. 40 коп. – заборгованість за кредитом, 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 161 грн. 42 коп. – штраф (процента складова), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 131 грн. 63 коп., а разом: 4 021 (Чотири тисячі двадцять одна) грн. 45 коп.

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.04.2018.

Суддя С.В. Єдаменко