Рішення № 7384647, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/38221.12.09 За позовом Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно - ремонтного тресту

до Приватного підприємства «Ферейн»

про стягнення 73116,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Іванцов Г.І. (довіреність № 569 від 18.12.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно - ремонтного тресту (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ферейн» (відповідача) про стягнення 73116,00 грн. відповідно до Договору № 24 від 11.12.2007 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/382 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р. о 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2009 р.: довідку Головного управління Державного казначейства України у м. Києві № 06-04/6799-15236 від 01.12.2009 р. про надходження і зарахування до Державного бюджету України коштів державного мита у сумі 732,00 грн. та довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві № 105-8/3 від 17.12.2009 р. про надходження і зарахування до Державного бюджету України витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. за подання позову Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту до Приватного підприємства "Ферейн" про стягнення 73116,00 грн. до Господарського суду міста Києва; довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АА № 160885 стосовно позивача станом на 15.12.2009 р., листи –повідомлення № 564 від 17.12.2009 р. щодо банківських рахунків позивача та № 569 від 18.12.2009 р. щодо надання інформації на виконання ухвали суду від 04.12.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 04.12.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/382 від 04.12.2009 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.. 61) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АА № 160802 станом на 23.09.2009 р. (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на зворотньому боці цієї ухвал.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/382 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 21.12.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 21.12.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007 р. між Овруцьким щебеневим заводом Гомельського міського шляхового будівельно - ремонтного тресту (позивач), визначеним як Постачальник, та Приватним підприємством «Ферейн»(відповідач), визначеним як Покупець, був укладений Договір № 24 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник, на умовах Договору, зобов»ячався поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію (щебень гранітний різних фракцій) (надалі –Продукція).

Згідно п. 3.1 Договору Продукція, що поставляється, оплачується Покупцем по договірним цінам станом на момент відвантаження, або відвантажується в рахунок поставлених запасних частин та матеріалів, узгоджених з Постачальником.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює попередню оплату після виставленого Постачальником рахунку, а згідно п. 4.2 Договору передбачено, що Постачальник здійснює відвідвантаження Продукції на протязі 5-ти банківських днів з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Продукцію на загальну суму 268116,00 грн., що підтверджується наступними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи: накладна № 907 від 16.10.2008 р. на суму 66192,00 грн., накладна № 974 від 08.11.2008 р. на суму 67308,00 грн. та накладна № 1016 від 28.11.2008 р. на суму 134616,00 грн. Крім того, на підтвердження поставки Продукції відповідачу у вищезазначеній сумі в матеріалах справи також наявні: акти –специфікації №№ 907, 974, квитанції про приймання вантажу №№ 33527394, 33527452 та податкові накладні № 858 від 08.11.2008 р., 3901 від 28.11.2008 р.

На твердження позивача, відповідач розрахунок за отриману Продукцію здійснив частково та на загальну суму 195000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

А тому позивач вважає, що заборгованість відповідача за Договором станом на час звернення з позовом до суду становить 73116,00 грн. (268116,00 грн., загальна сума поставки Продукції –195000,00 грн., загальна сума часткової оплати за поставлену Продукцію = 73116,00 грн., основний борг).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № 24 від 11.12.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зібрані у справі докази, а саме: накладні № 907 від 16.10.2008 р. на суму 66192,00 грн., № 974 від 08.11.2008 р. на суму 67308,00 грн. та № 1016 від 28.11.2008 р. на суму 134616,00 грн. приймаються судом у якості належних доказів отримання відповідачем спірної Продукції на суму 268116,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив позивачу поставлену останнім Продукцію у сумі 195000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. А тому заборгованість відповідача за Договором № 24 від 11.12.2007 р. становить 73116,00 грн. (268116,00 грн., загальна сума поставки Продукції –195000,00 грн., загальна сума часткової оплати за поставлену Продукцію = 73116,00 грн., основний борг).

При цьому суд також враховує, що відповідно до Акту звірки між Овруцьким щебеневим заводом та Приватним підприємством «Ферейн» відповідач визнав станом на 01.07.2009 р. заборгованість перед позивачем у сумі 73116,00 грн. Наведений акт складений і підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, а тому також приймається судом у якості належного доказу заборгованості відповідача щодо спірної Продукції у сумі 73116,00 грн.

З урахуванням положень пункту 4.1 Договору судом встановлено, що строк виконання зобов’язань щодо оплати Продукції, поставленої позивачем відповідачу згідно накладних № 907 від 16.10.2008 р., № 974 від 08.11.2008 р. та № 1016 від 28.11.2008 р. на підставі Договору станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Проте, заборгованість по спірним накладним у сумі 73116,00 грн. відповідач, станом на час розгляду спору у господарському суді, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленої Продукції (п.п. 1.1, 4.1 Договору).

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 73116,00 грн. на підставі Договору № 24 від 11.12.2007 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 732,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ферейн»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.. 61; ідентифікаційний код 35390486, рахунок № 26000052604985 в РЦ «Приватбанк», м. Київ, МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно - ремонтного тресту (11152, Житомирська обл., Овруцький район, село Бондарі, ідентифікаційний код 04990896; рахунок № 260037166 ЖОД Райффайзен банк Аваль, МФО 311528; рахунок № 26001301280910 у Філії відділення Промінвестбанку в м. Коростень Житомирської області, МФО 311391) 73116,00 грн. (сімдесят три тисячі сто шістнадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 732,00 грн. (сімсот тридцять дві гривні 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.12.2009 р.