Рішення № 73845630, 03.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/4984/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,

секретар – Подоляк М.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

В березні 2018 року до суду із позовом звернулось ОСОБА_1 (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 20 032 грн.00 коп., витрати за послуги аварійного комісара у розмірі 1090 грн. 00 коп, 1762 грн. 00 коп. судового збору.

В позовній заяві зазначено, що 25 серпня 2014 року близько 22 год. 30 хв. в с. Вінницькі Хутори по вул. Грушевського з вини відповідача ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП). В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є та знаходився у момент ДТП за кермом ОСОБА_4 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правовової відповідальністі №АС\3577533, укладеного із ПАТ «СГ «ТАС», строк дії якого з 16.01.2014 по 15.01.2015 року.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 застрахована не була.

Вина в скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2014 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 25.12.2014 року.

Зазначена вище шкода відповідачем (винуватцем ДТП) потерпілій особі ОСОБА_4 відшкодована не була.

У зв’язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому 20.03.2015 року в розмірі 20 032 грн. 00 коп.

17 березня 2015 року МТСБУ направило листа відповідачу з проханням добровільно компенсувати витрати МТСБУ, на який відповідач не відреагував.

З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вимоги позовної заяви підтримав, просив суд її задовольнити та надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що відповідно до норм Закону особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування, лише до винної особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2014 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за ст. 124 ОСОБА_2 по факту дорожньо-транспортної пригоди закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 247 ОСОБА_2 адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. А тому суд не мав повноважень, щодо встановлення обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та наявності її вини у його вчинені у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї. У зв’язку з цим її вина у вчиненні ДТП не доведена належними та допустимими доказами, а тому підстав для стягнення з неї в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у позивача відсутні.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником автомобіля «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на час скоєння ДТП була застрахована відповідно до Полісу № АС\3577533 обов’язкового страхування цивільно-правовової відповідальності, укладеного між ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_4, строк дії якого з 16.01.2014 по 15.01.2015 року.

25.08.2014 року о 22 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_3 в с. Вінницькі Хутори по вул. Грушевського керуючи автомобілем НОМЕР_3, здійснюючи виїзд на головну дорогу вул.. Ватутіна не надала перевагу в русі автомобілю НОМЕР_4, який рухався по головній дорозі, що спричинило ДТП, в результаті якої були пошкоджені транспортні засоби. Тобто відповідач ОСОБА_3 порушила вимоги п. 16.11 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 ОСОБА_2.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на час скоєння ДТП застрахована не була.

Вина відповідача ОСОБА_3 у вчиненні зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2014 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 25.12.2014 року.

07 жовтня 2014 року ОСОБА_4 повідомив про дорожньо-транспортну пригоду за участю відповідача, а 28 жовтня цього ж року звернувся з заявою до ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 21.10\01-14 КЕ від 05.11.2014 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля RENAULT Kangoo, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5, дорівнює 24038, 40 грн. у тому числі ПДВ.

Наказом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України від 13.03.2015 року № 1334 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4, фінансовому управлінню МТСБУ наказано сплатити відшкодування на рахунок ОСОБА_4 в розмірі 20032 грн.00 коп. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з платіжним дорученням № 1334 від 20 березня 2015 року позивачем МТСБУ перераховано ОСОБА_4 20032, 00 грн. страхового відшкодування, відповідно до наказу №1334 від 13.03.2015 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до п. 41.1. «а» ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 зазначеного вище Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст.1191 ЦК України).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача ОСОБА_3 за ст. 124 ОСОБА_2 по факту скоєння нею даної дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а тому суд не повинен був встановлювати її вину.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2014 року, якою відповідача визнано виною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 ОСОБА_2, відповідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1632\1654\14-21 від 19.11.2014 року дії водія автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_3 не відповідали технічним нормам вимог п. 12.2.ПДР України. З технічної точки зору, при виконанні водієм технічним нормам вимог п. 12.2.ПДР України, вона б мала технічну можливість попередити дане ДТП,

Зазначена постанова залишена без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 25.12.2014 року.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 відшкодування в порядку регресу шкоди заподіяної в результаті ДТП в розмірі 20032, 00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Суд переконаний, що необхідно відмовити в задоволенні позову у частині стягнення з відповідача витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 1090 грн. 00 коп., оскільки представник позивача в судовому засіданні не надав доказів, що підтверджують оплату позивачем витрат за послуги аварійного комісара у розмірі 1090 грн. 00 коп.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому суд вважає, що стягненню підлягає судовий збір у розмірі 1671 грн. 07 коп.

Виходячи з наведеного вище та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 274; ст. ст. 993, 1166, 1191; ст. 38, 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою потерпілій особі страхового відшкодування у розмірі 20032 (двадцять тисяча тридцять дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України судовий збір в розмірі 1671 грн. 07 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач ОСОБА_5 (транспортне) страхове бюро України, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 21647131;

відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя Ю.В. Медяна