Рішення № 73844883, 02.05.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1927/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02.05.2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Жигарової Д.О.,

та учасника справи:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 приміського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, зобов»язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у травні 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі Вінницької області (в теперішній час це Управління ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення йому пенсії у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Підставою для звернення для призначення пенсії було те, що працюючи на посаді дільничної медичної сестри у ОСОБА_2 міській клінічній лікарні № 4, його було направлено в службове відрядження до м. Чорнобиля до медчастини № 126, для надання медичної допомоги на період з 10.11.1988 року по 10.12.1988 року, згідно з наказом головного лікаря № 220-К від 09.11.1988 року.

Звернувшись до Управління Пенсійного фонду у ОСОБА_2 районі, йому було повідомлено, що йому необхідно надати первинні документи (шляхові листи, відомості тощо), які б підтверджували роботу в зоні відчуження, а також, що в архівній довідці № 91 від 02.03.2000 року в прізвищі є виправлення, а також в довідці-табель за листопад-грудень 1988 року по батькові зазначено Віленович замість ОСОБА_3.

Зазначає, що ним було взято архівні довідки, однак у Пенсійному фонді йому відповіли, що цих довідок недостатньо. Коли він почав готуватися аби письмово звернутися до Пенсійного фонду, він дізнався про існування рішення комісії з розгляду спірних питань Управління ПФУ у ОСОБА_2 районі від 30.06.2016 року, яким йому відмовили у призначенні пенсії.

15.05.2017 року він звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області. У зверненні він просив, щоб винесли повторно питання щодо призначення йому пенсії, його на це засідання запросили та за результатами розгляду його звернення скасували незаконне рішення ПФУ у ОСОБА_2 районі та призначили йому пенсію. Головне управління ПФУ у Вінницькій області рекомендувало йому звернутися до Управління ПФУ у ОСОБА_2 районі.

21.06.2017 року позивач звернувся до Управління ПФУ у ОСОБА_2 районі про розгляд його звернення на комісії, скасування рішення від 30.06.2016 року та призначення йому пенсії. Разом із зверненням він надав копії трьох архівних довідок від 26.05.2016 року, від 04.01.2017 року та від 20.01.2017 року, однак отримав лист-відповідь за № Є-21від 01.07.2017 року, відповідно до якого йому було відмовлено у розгляді його звернення від 21.06.2017 року.

Вищезазначені дії відповідача позивач вважає неправомірними.

За вказаних обставин позивач просить суд: 1. Визнати протиправними дії Управління ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у розгляді його звернення від 21.06.2017 року, із запрошенням його на засідання комісії для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, та відмови у призначенні йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку. 2. Зобов’язати Управління ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити йому пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дати звернення – 23.05.2016 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав на підставах, викладених в позові. Також суду додав, що його не було запрошено на комісію і не було повідомлено, що саме йому слід зробити, щоб довести своє право на пільгову пенсію. Ніякої консультативної допомоги він не отримав. Факт того, що приймав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС підтверджує його відповідний статус та посвідчення, табеля виходу на роботу в зоні ЧАЕС та інші довідки. Факт належності потрібних документів, він підтвердив судовим рішенням, тому просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову на підставах, викладених в письмовому запереченні від 30.08.2017 року.

Так, в письмових запереченнях відповідач зазначив, що 23 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі Вінницької області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, надавши посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, трудову книжку, довідки, інші документи.

30 червня 2016 року, розглянувши всі надані позивачем документи, було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оформлене протоколом № 13 від 30.06.2016 року Засідання комісії для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій, у зв’язку з тим, що відсутні первинні документи (шляхові листи, відомості на оплату праці), які підтверджували б роботу в зоні відчуження.

Довідка-табель на виплату заробітної плати за листопад, грудень 1988 року, яку надав ОСОБА_1, не може бути взята до уваги, оскільки по батькові в ній зазначено Віоленович замість ОСОБА_3. Також в архівній довідці № 91 від 02.03.2000 року наявне виправлення у вказаному прізвищі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи, викладені в письмових запереченнях відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 3) серії А № 015134, видане 16 березня 2000 року ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, в якому зазначено, що пред’явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1990 роках, посвідчення безтермінове та діє на всій території України, що підтверджується його ксерокопією (а.с. 7 зі звороту).

23 травня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі Вінницької області, правонаступником якого є Вінницьке приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п’ять років відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Разом із заявою про призначення пенсії було надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 3) серії А № 015134, видане 16 березня 2000 року ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, трудову книжку та решту документів. Однак, відповідачем ОСОБА_1 було повідомлено, що йому необхідно надати також первинні документи (шляхові листи, відомості тощо), які б підтверджували роботу в зоні відчуження, а також, що в архівній довідці № 91 від 02.03.2000 року в прізвищі є виправлення, а також в довідці-табель за листопад-грудень 1988 року по батькові зазначено Віленович замість ОСОБА_3.

Рішенням Комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення від 30 червня 2016 року (протокол № 13) позивачу відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 159 від 22.08.2002 року, наказу по управлінню Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі № 47/1-ОД від 17.09.2002 року «Про комісію для розгляду спірних питань» відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з тим, що відсутні первинні документи (шляхові листи, відомості на оплату праці), які підтверджували б роботу в зоні відчуження, також в архівній довідці № 91 від 02.03.2000 року в прізвищі виправлення, а також в справці-табель за листопад, грудень 1988 року по батькові зазначено Віленович замість ОСОБА_3 (а.с. 9 зі звороту).

Так, згідно ксерокопії архівної довідки № Є-16-121705/01-16, виданої Департаментом охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради від 04.01.2017 року, Наказом № 201-к від 14 жовтня 1987 року по міській клінічній лікарні № 4 Ленінського району м. Вінниці Єфременюка ОСОБА_3 прийнято на посаду дільничної медсестри поліклініки з 15.10.1987 року (підстава: заява ОСОБА_1В.) (а.с. 11).

Відповідно до ксерокопії архівної довідки № Є-16-3270/01-16, виданої Департаментом охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради від 04.01.2017 року, Наказом № 220-к від 09 листопада 1988 року по МКЛ № 4 м. Вінниці ОСОБА_1, дільничну медсестру поліклініки, було відряджено в м. Чорнобель до медсанчастини № 126, з 10.11.1988 року по 10.12.1988 року, для надання медичної допомоги (підстава: наказ по ОСОБА_2 обласному відділу охорони здоров’я № 447 від 05.11.1988 року) (а.с. 10).

Наказом № 253-к від 26 грудня 1988 року по міській клінічній лікарні № 4 м. Вінниці ОСОБА_1, дільничну медсестру поліклініки, звільнено по ст. 36, п. 5 КЗпП УРСР з 26.12.1988 року, в зв’язку з переводом в МСЧ № 126, МСЧ № 1 м. Чорнобиля, що також вбачається з ксерокопії архівної довідки № Є-16-121705/01-16, виданої Департаментом охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради від 04.01.2017 року (а.с. 11).

15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовою заявою, в якій просив повторно розглянути на комісії для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій, скасувати з урахуванням нових даних рішення від 30.06.2016 року та призначити йому пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується ксерокопією вказаної заяви (а.с. 12).

На звернення позивача ОСОБА_1 від 15 травня 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області була надана відповідь за № 320/Є-10 від 09.06.2017 року, відповідно до якої йому було роз’яснено, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно п. 1 ст. 55 зазначеного Закону, особам, які працювали у зоні відчуження у 1988 році – не менше 30 календарних днів вік виходу на пенсію зменшується на 5 років. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форму якої затверджено постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року за № 122. Також роз’яснено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визначає право на пільги, а право на зменшення пенсійного віку може бути визначено лише на підставі первинних документів про період роботи у зоні відчуження із зазначенням періоду роботи та населеного пункту чи № зони відчуження, де проводились роботи. Такими документами можуть бути посвідчення про відрядження в зону відчуження; військовий квиток і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Також для визначення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії можуть бути надані будь-які первинні документи, видані в період роботи організацією або установою, розміщеною в зоні відчуження, з відміткою періоду роботи або об’єкту роботи (первинні довідки, первинний табель обліку відпрацьованого часу, шляхові листи тощо). При цьому довідки, які надаються для призначення пенсії, обов’язково мають містити інформацію про первинні документи, на підставі яких ці довідки видавались. Також позивачу було роз’яснено, що для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку разом із посвідченням учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ним була надана довідка № 91 від 02.03.2000 року, в якій повідомляється про його направлення у службове відрядження до м. Чорнобиль у листопаді 1988 року. Разом з тим, відомості про період (кількість днів) його роботи безпосередньо у зоні відчуження у даній довідці відсутні. Оскільки в наданій довідці не обумовлено період виконання робіт безпосередньо у зоні відчуження, тому надана довідка не може бути підставою для підтвердження права на призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку. Комісія для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій не уповноважена приймати рішення про призначення пенсії чи відмову у її призначенні. Функція щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій, а також перевірки достовірності документів, наданих для призначення покладена на територіальні управління Пенсійного фонду України. Таким чином, враховуючи відсутність документів про період роботи позивача безпосередньо у зоні відчуження управлінням Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі рішення про відмову у призначенні йому дострокової пенсії за віком було прийнято правомірно. Крім того, позивачу було роз’яснено, що у випадку незгоди з прийнятим рішенням, він має право оскаржити його в судовому порядку (а.с. 13).

21 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 знову звернувся до ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління ПФУ у ОСОБА_2 районі з проханням розглянути його звернення на комісії для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій та скасувати рішення від 30.06.2016 року про відмову в призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та призначити йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 19.06.2016 року. Просив запросити його на засідання даної комісії для прийняття участі, що підтверджується ксерокопією зазначеної заяви (а.с. 14).

ОСОБА_2 приміського об’єднаного управління ПФУ Вінницької області № Є-21 від 01 липня 2017 року позивачу ОСОБА_1 було повідомлено, що 23.05.2016 року він звертався за призначенням пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням комісії управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі від 30.06.2016 року йому відмовлено в призначенні пенсії в зв’язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували роботу в зоні відчуження. Його заяву 30.06.2016 року було винесено на комісію для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення. Комісія, розглянувши заяву та надані документи, винесла рішення – відмовити в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення про відмову в пенсії було надано позивачу 25.07.2016 року, що підтверджується ксерокопією даного листа (а.с. 14 зі звороту).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року по справі № 128/575/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа – Вінницьке приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області, заяву задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дійсно належать документи, в яких містяться помилки, а саме: архівна довідка № 91 від 02.03.2000 року, де в прізвищі заявника є виправлення «Єфременюк» (наведено жирним кольором поверх надрукованої літери «Є»), а також довідка табель – за листопад, грудень 1988 року, де по батькові заявника зазначено «Віленович» замість «Васильович». Дане рішення набрало законної сили 27 квітня 2018 року, що підтверджується його копією (а.с. 63-64).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що призначення та виплата пенсій особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, – які працювали у 1988 році у зоні відчуження не менше 30 календарних днівпенсійний вік зменшується на 5 (п’ять) років.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Для вирішення питання щодо права на зменшення пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно пункту 5 розділу 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 (із змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Факт роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження в період з 10 листопада 1988 року по 10 грудня 1988 року повністю підтверджується вищевказаними документами, доданими позивачем для призначення пенсії.

Згідно ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до 3 категорії відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, а отже відповідно до ст. 55 Закону особам, які працювали у 1988 році у зоні відчуження не менше 30 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, рішення від 11.10.2005р.№ 8-рп/2005, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, від 27.11.2008р. № 26-рп/2008) розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Також постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, ч.2 ст.6, статтею 8, ч.2 ст.19, статтями 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищезазначене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 5 років і жодних доказів, які б спростовували це відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до вищевказаного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 3) серії А № 015134, виданого 16 березня 2000 року ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, держава вже підтвердила та встановила ОСОБА_1 особою, яка брала участь у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Навіть у самому посвідченні вказано, що пред’явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1990 роках, посвідчення безтермінове та діє на всій території України.

Суд вважає, що достатнім документом для підтвердження періоду роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 3) серії А № 015134, видане 16 березня 2000 року ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, яке не визнано недійсним.

Вимагаючи надання довідок про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідач фактично створює умови для перевірки обставин, які вже встановлені при вирішенні питання щодо надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Наведене свідчить про те, що дії відповідача щодо не призначення та виплати пенсії позивачу згідно ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку є незаконними.

Згідно абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати Вінницьке приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2017р. щодо призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

Вимогу позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дати звернення – 23.05.2016 року, суд вважає передчасною, оскільки відповідача зобов’язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2017р. щодо призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, тому дана вимога з цих підстав не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 275 КАС України, ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління ОСОБА_2 приміського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

Зобов’язати Управління ОСОБА_2 приміського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2017р. щодо призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку.

В решті вимоги відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення сторонам та їх представникам копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Ганкіна