Постанова № 73843387, 08.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/98/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

08 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (постановлену 26 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницького обласного військового комісаріату в якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу військового комісара Вінницького ОВК №170 від 11.09.2017 в частині відсторонення його від виконання службових повноважень; зобов'язати Вінницький військовий комісаріат перерахувати та поновити виплату грошового забезпечення у повному обсязі, включаючи усі додаткові види грошового забезпечення, надбавки, доплати, винагороди за час вимушеного відсторонення від виконання повноважень на посаді з 11.09.2017.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу №170 від 11.09.2017, зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, прийняття необґрунтованої ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що копію наказу №170 від 11.09.2017 позивач отримав лише 22.12.2017 у відповідь на адвокатський запит. Крім того, позивач із посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини у справах Delcourt v. Belgium, Bellet v. Frаnсе та "Іліан проти Туреччини" вказав, що у зв'язку із явною протиправністю оскаржуваного наказу, суд першої інстанції повинен був вирішувати питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду без надзвичайного формалізму та застосовувати положення КАС України щодо строків звернення до суду із певною гнучкістю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року та зазначив, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом про оскарження наказу №170 від 11.09.2017 не є поважними.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені в позовній заяві та клопотанні на обґрунтування причини пропуску строку звернення до суду були спростовані доказами, отриманими в ході судового засідання і позивач не надав доказів поважності таких причин пропуску строку звернення. Тому суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, як наслідок, позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Встановлено, що про оскаржуваний наказом №170 від 11.09.2017 позивач дізнався 12.09.2017 про що свідчить власноручний підпис позивача на вказаному наказі.

При цьому, із вказаним позовом про оскарження наказу №170 від 11.09.2017 позивач подав 24.01.2018, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, обов'язковою умовою поновлення судом строку звернення до адміністративного суду є існування поважної причини пропуску такого строку. Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду позивач зазначив, що про оспорюваний наказ дізнався лише 22.12.2017, отримавши його копію у відповідь на адвокатський запит. Крім того, зазначив, що про оскаржуваний наказ раніше дізнатися не міг у зв'язку із тим, що на неодноразові звернення повідомити чи такий наказ існує отримував відмову.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Проаналізувавши обставини справи та доводи позивача колегія суддів зазначає, що обґрунтування позивача щодо наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду спростовуються матеріалами справи, в ході судового розгляду справи не встановлено жодних інших причин пропуску позивачем вказаного строку, а обставини справи не свідчать про відсутність у позивача можливості звернутись до суду у межах строку, встановленого законом. Тому, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 травня 2018 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.