Постанова № 73843347, 07.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 294/1393/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ( правонаступником є - Бердичівське об'єднане управління ПФУ в Житомирській області ) на постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від "06" лютого 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ( правонаступником є - Бердичівське об'єднане управління ПФУ в Житомирській області ) про визнання протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії. , -

суддя в 1-й інстанції - Мандро О.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Чуднів,

дата складання повного тексту постанови не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та зобов'язати Чуднівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України № 1789-ХІІ, що діяла станом на час призначення пенсії (жовтень 2010 року), у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 18/529 від 15.12.2016 року, виданій прокуратурою Житомирської області, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Житомирської області № 32/К-8 від 19.12.2016 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.

Зобов'язано Чуднівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області здійснити перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії 09.10.2007 року, в розмірі 86 % місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Житомирської області № 18/529 від 15.12.2016 року, починаючи з 01.01.2017 року без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», з урахуванням проведених раніше виплат.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що нормами Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовано пенсійне забезпечення, як працівників прокуратури, державних службовців так і суддів у відставці та такі положення Закону є чинними, не визнавались Конституційним судом неконституційними.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах з 25 липня 1994 року по 02 листопада 2010 року.

З 09.10.2007 року позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 86 % від суми місячної заробітної плати. відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції, чинній на час призначення пенсії).

16 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Листом № 32/К-8 від 19.12.2016 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, пославшись на відсутність для того підстав, а саме, на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, згідно яких з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру» та ін.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 є неправомірними та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 11.03.2016 року №18-199, виходячи з розміру 90% місячного (чинного) заробітку за відповідною посадою, починаючи з 01.04.2016 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, позивач працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).

Згідно ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"» №1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення : Закон України "Про прокуратуру" із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року;

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (24.03.2016) частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Колегія суддів зазначає, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії та не впливають на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Тобто, в даному випадку Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій працівників прокуратури).

Слід підкреслити, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою працівників прокуратури, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Твердження позивача, що до правовідносин перерахунку його пенсії має "довічно" застосовуватися норма ч.18 ст50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, яка встановлювала право на перерахунок пенсії при підвищенні посадових окладів прокурорських працівників і є нечинною на час звернення за перерахунком є хибним.

Наведені вище та прийняті Державою нормативні акти загалом не суперечать ч.1 ст.8 та ч.1 ст.58 Конституції України, оскільки у даній справі не встановлено, що вони були застосовані до позивача зворотньо у часі (її пенсія не була перерахована з дати, що передувала прийняттю відповідного нормативного акта).

Крім того, скасування окремим категоріям громадян права на перерахунок пенсії також не суперечить ч.3 статті 22 Конституції України, якою визначено, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Розмір пенсії, яку отримував позивач не зменшився, а залишився на тому ж рівні. Тому нема підстав стверджувати, що його права були звужені. Зміна правового регулювання виключала лише можливість збільшення пенсії у випадку підвищення розміру заробітної плати прокурорських працівників.

Загалом перерахунок пенсій не має на меті відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг впроваджується через індексацію грошових доходів населення відповідно до одноіменного Закону №1282-XII від 03.07.1992 року.

Збільшення розміру пенсії шляхом її перерахунку не є абсолютним обов'язком Держави. За умови сталого розвитку економіки, відсутності інфляції такий перерахунок може і не проводитися взагалі.

За таких обставин суд не має підстав для висновку про те, що наведені вище та прийняті Державою нормативні акти звужують існуючі права позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.03.2018 року у справі №569/4659/16-а.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що у певних випадках Держава вправі змінити правове регулювання аж до зменшення вже існуючого розміру пенсії.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, Верховним Судом України було відкрито провадження у справі № 678/25/16-а за позовом до Летичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах .

У зв'язку з вказаною обставиною у справі було зупинено провадження.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 року у задоволенні заяви про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" у справі №678/25/16-а відмовлено.

В рішенні ЄСПЛ у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) суд вказав, що зменшення пенсії особи може бути сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки його положення не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства " (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X), доки існує законодавче право.

Суд нагадав, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000 XII).

У цій справі суд не здобув доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, суд приходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявника очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявника (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 р. у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Таким чином, у спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду України здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ( правонаступником є - Бердичівське об'єднане управління ПФУ в Житомирській області ) задовольнити, постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від "06" лютого 2017 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (правонаступником є - Бердичівське об'єднане управління ПФУ в Житомирській області).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "08" травня 2018 р.