Постанова № 73843289, 08.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/44/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

08 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №5667/20900/17 від 05 грудня 2017 року, якою визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

23 березня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що позивач жодних документів у підтвердження факту аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених ст. 460 Митного кодексу України, не надав, а подані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті та не містять жодних доказів того, що ремонту транспортний засіб потребував тривалий час в результаті аварії або дії обставин непереборної сили.

Також, зазначив про те, що відповідно до вимог ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору у даній справі, то судом першої інстанції безпідставно стягнуто з Львівської митниці ДФС України судовий збір на користь позивача.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 серпня 2017 року позивач ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Могилів-Подільський-Отач» Вінницької митниці ДФС у митному режимі «транзит» по смузі руху «червоний коридор» транспортний засіб марки «Fiat Skudo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (постійно зареєстрований в Республіці Литва), кузов НОМЕР_1.

17 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницької митниці ДФС із заявою щодо неможливості вчасного вивезення за межі митної території України транспортного засобу Fiat Skudo, реєстраційний НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1 у зв'язку із поломкою автомобіля.

Так, 18 серпня 2017 року позивач отримав відповідь Хмельницької митниці ДФС в якій зазначено, що зважаючи на обставини, зазначені заяві, огляд території чи іншого місця, де перебуває транспортний засіб Fiat Scudo, реєстраційний НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1 не проводився. Строки транзитних перевезень в залежності від видів транспорту встановлені положеннями ст. 95 Митного кодексу України. Для автомобільного транспорту цей строк становить 10 діб. У разі переміщення товарів в зоні діяльності одного митного органу строк транзитного перевезення встановлено в розмірі 5 діб. До цього строку не включається час дії обставин непереборної сили. Зобов'язано позивача в найкоротший термін після закінчення наслідків дії обставин непереборної сили вивезти вищевказаний транспортний засіб за межі митної території України. Крім того, зазначено про необхідність надання підтверджуючих документів та проінформовано про відповідальність за порушення МК України.

04 листопада 2017 року в зону митного контролю пункту пропуску «Рава-Руська» Львівської митниці смугою руху «червоний коридор», в'їхав автомобіль марки «Fiat Skudo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

У ході митного контролю вказаного транспортного засобу встановлено, що згідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Інспектор» громадянин ОСОБА_2 04 серпня 2017 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «Fiat Skudo», реєстраційний номер НОМЕР_2, однак зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 04 листопада 2017 року ОСОБА_2 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

За таких обставин, 04 листопада 2017 року державним інспектором ВМО №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС Українським М.В. в присутності ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил №5667/20900/17, яким встановлено те, що ОСОБА_2 не доставив транспортний засіб марки «Fiat Skudo», реєстраційний номер НОМЕР_2, до митних органів, чим перевищив встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митних органів, терміном більше ніж на десять діб.

Таким чином, вказані дії мають ознаки порушення митних правил, передбачені ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

На підставі протоколу відповідачем 05 грудня 2017 року винесено постанову №5667/20900/17, яким на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Не погоджуючись з такою постановою позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженої постанови діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 90 Митного кодексу України (МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлюється строк транзитних перевезень - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

При цьому, згідно із ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Так, ч. 3 ст. 470 МК України визначено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст. 486 Митного кодексу України).

Згідно ст. 488 вказаного кодексу провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Протоколи про порушення митних правил відповідно до ст. 490 Митного кодексу України мають право складати:

1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;

2) посадові особи митних органів, які згідно з посадовими обов'язками мають таке право;

3) інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або керівником митниці.

Згідно ст. 491 вказаного кодексу підставами для порушення справи про порушення митних правил, зокрема є безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що даний автомобіль порушив строк перебування на території України у зв'язку із його несправністю що унеможливлювала його подальший рух, виходячи із наступного.

Так, ОСОБА_2 до митного органу надано наступні документи: замовлення на обслуговування від 16.08.2017 року; акт прийому-передачі автомобіля на ремонт від 16.08.2017 року; перевірка кузова і лакофарбового покриття; акт виконаних робіт, квитанція прибуткового касового ордеру від 16.08.2017 року; замовлення на обслуговування від 31.08.2017 року; акт прийому-передачі автомобіля на ремонт від 31.08.2017 року; перевірка кузова і лакофарбового покриття; акт виконаних робіт, чек від 31.10.2017 року; замовлення на обслуговування від 01.11.2017 року; акт прийому-передачі автомобіля на ремонт від 01.11.2017 року; перевірка кузова і лакофарбового покриття; акт виконаних робіт від 03.11.2017; квитанція прибуткового касового ордеру на підтвердження здійснення ремонту автомобіля «Fiat Skudo», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Проте, вказані документи не містять інформації про неможливість пересування автомобіля, а наявна інформація стверджує той факт, що документи видані у зв'язку із ремонтом транспортного засобу. При цьому, жодних доказів того, що ремонту зазначений транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії обставин непереборної сили, подані документи не містять причинно-наслідкового зв'язку ремонту та аварії, а лише вказують на проведення фарбувальних робіт автомобіля.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України на користь ОСОБА_2 витрати у вигляді судового збору у сумі 704,80 грн.

Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Верховний Суд України у постанові від 13 грудня 2016 року по справі № 306/17/16-а зазначив, що у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень.

Згідно із постановою Пленуму ВАСУ №2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється при поданні позовів про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення з відповідача судового збору в даному випадку відсутні.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Гонтарук В. М.