Постанова № 73842931, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3169/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення дій,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_2,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – 20 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2017 рік»; стягнути недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 220085,78 грн; допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за грудень 2017 року в розмірі 18877,74 грн; зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за період січень-грудень 2017 року із застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600,00 грн, допущено бездіяльність, що полягає у нездійсненні нарахування такої виплати ОСОБА_1 як судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року, що обумовлює необхідність нарахування посадового окладу судді як складової суддівської винагороди з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, який з 01 січня 2017 року, із врахуванням положень статті 8 ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", становить 3200,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв’язку з прийняттям ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував позивач до його ухвалення: з 01 грудня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1600,00 грн.(абзац 2 статті 8 ОСОБА_3 України від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), так само як і з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 грн(абзац 4 статті 7 ОСОБА_3 України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік"), а тому права позивача ніяким чином не порушені, оскільки втручання у розмір суддівської винагороди як гарантію незалежності суддів не відбулося.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру, визначеного ч. 3 ст. 133 ОСОБА_3 України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року. Застосування відповідачем при виплаті суддівської винагороди пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року та невиконання пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_3 України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів(п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України "Про призначення суддів" від 29 вересня 2010 року за № 922/2010 ОСОБА_1 призначено строком на п’ять років на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області(а.с.14-15).

Відповідно до наказу в.о. голови Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 від 26 листопада 2010 року за № 500, ОСОБА_1 прийнято на посаду судді Івано-Франківського міського суду з 26 листопада 2010 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису(а.с.16).

Згідно Указу Президента України "Про призначення суддів" від 28 вересня 2017 року за № 295/2017 ОСОБА_1 призначено посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області(а.с.17-22).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є працюючим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ОСОБА_3 України від 02 червня 2016 року за № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пункту 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Дана обставина визнається і не заперечується сторонами по справі.

У відповідності до наказу голови Івано-Франківського міського суду ОСОБА_5 "Про виплату доплати за вислугу років ОСОБА_1М." позивачу з 02 жовтня 2017 року виплачується щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 20% посадового окладу (а.с.23).

З матеріалів справи слідує, що за період з січня по грудень 2017 позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000,00 грн, що підтверджується довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 11 січня 2018 року за № 10 (а.с.24). Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 нараховано і виплачено суддівську винагороду в загальному 199114,22 грн, в тому числі за січень 2017 року – 12752,00 грн, за лютий 2017 року – 16000,00 грн, за березень 2017 року – 16000,00 грн, за квітень 2017 року – 16000,00 грн, за травень 2017 року – 16000,00 грн, за червень 2017 року – 16121,51 грн, за липень 2017 року – 16065,68 грн, за серпень 2017 року – 16011,94 грн, за вересень 2017 року – 16053,17 грн, за жовтень 2017 року – 19256,31 грн, за листопад 2017 року – 19331,35 грн, за грудень 2017 року – 19522,26 грн(а.с.24).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України встановлено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначено ОСОБА_3 України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №1402-VIII), відповідно до ч.1 ст.135 якого суддівська винагорода регулюється цим ОСОБА_3 та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ч.3 ст.135 ОСОБА_3 №1402-VIII).

Згідно із п. 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_3 №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим ОСОБА_3, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим ОСОБА_3.

Підпунктом 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України (згідно із ОСОБА_3 України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ОСОБА_3 України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_3 №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень ОСОБА_3 України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№ 41-45, ст. 529; 2015 року, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно із ч.3 ст.133 ОСОБА_3 України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі – Закон №2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на положення зазначених норм, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 ОСОБА_3 №2453.

На час розгляду цієї справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ОСОБА_3 України від 02 червня 2016 року №1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, що передбачено пп.4 п.16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_3 України від 02 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”. Вказане позивачем не заперечується.

Статтею 8 ОСОБА_3 України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Згідно із ст. 7 вищевказаного ОСОБА_3 установлено в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року у розмірі 1600,00 грн.

Водночас, з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим ОСОБА_3 не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Також, вказаним пунктом встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим ОСОБА_3 вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 3 ОСОБА_3 України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 8 вищевказаного ОСОБА_3 держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином законодавець змінив підхід до визначення розміру суддівської винагороди, здійснивши перехід від обрахування його у відповідності до мінімальної заробітної плати як розрахункової величини - на прожитковий мінімум для працездатних осіб, зокрема, вніс відповідні зміни до ОСОБА_3 №1402-VІІІ.

ОСОБА_3 № 1774-VІІ є чинними та не визнавались неконституційними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно здійснено виплату суддівської винагороди позивачу за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з розрахунку посадового окладу у розмірі, що становить 16000 гривень, у зв'язку з прийнятими змінами в законодавстві, якими врегульовано спірні правовідносини, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду. Яка викладена в постановах від 20 квітня 2018 року у справі № 812/435/17, від 12 березня 2018 року у справі № 806/1738/17.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 809/186/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8