Рішення № 73842016, 02.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/940/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д’якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

представників відповідачів - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі – Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області, відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – ГУ НП в Луганській області, відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: визнати незаконним та скасувати Витяг з Наказу ГУМВС України в Луганській області №1 о/с від 19.01.2018 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновити ОСОБА_3 на посаду в органи внутрішніх справ, яку займав або рівнозначну їй; зобов’язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Луганській області здійснити розрахунок вислуги років (календарних та пільгових) за час служби в органах внутрішніх справ; зобов’язати ліквідаційну комісію ГУМВС України у Луганській області видати наказ про звільнення позивача на підставі п. «з» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації»; зобов’язати Головне управління Національної поліції в Луганській області видати наказ щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що наказом УМВС України в Луганській області № 1 о/с від 19.01.2018 його звільнено з посади оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВС України в Луганській області. Позивач вважає, що спірний наказ прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки звільнення відбулось в період, коли його ще не було фактично поновлено на посаді та допущено до виконання своїх службових обов’язків. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що у разі звільнення працівника через скорочення штатів, такий має бути попереджений про наступне звільнення в порядку, встановленому чинним законодавством України, що не було зроблено ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Луганській області.

26.03.2018 позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.04.2018, занесеною секретарем судових засідань до журналу судового засідання, за клопотанням за клопотанням позивача ГУНП у Луганській області залучено в якості другого відповідача та позовну заяву з урхуванням заяви про уточнення позовних вимог, після відкриття провадження у справі, залишено без руху та позивачу встановлено строк, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали, для усунення недоліку позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 704, 80 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2018 продовжено строк розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу. Призначено її розгляд на 13:00 год. 02 травня 2018 року.

Позивач у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду заяву про перенесення розгляд справи, але доказів поважності причини перенесення розгляду справи до суду не надав, остаточні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області в судовому засіданні в режимі відоконференції позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві на позов (а.с. 54 -62, 74-82). Зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також пояснив, що в даному випадку будь-якого обов’язку щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення чинним законодавством не передбачено, оскільки останній попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону. Крім того, з рапортом про звільнення позивача на підставі п. «з» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації» не звертався. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник ГУНП у Луганській області в судовому засіданні в режимі відоконференції позов не визнала та пояснила, що позивач в трудових відносинах з ГУНП у Луганській області не перебуває, та з рапортом про прийняття його на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» не звертався.

Ухвалою суду від 02.05.2018 занесеною секретарем судового засіданні до журналу судового засідання вирішено розглядати справу без участі позивача у зв’язку з тим, що до суду не надано доказів поважності причини неявки позивача у судове засіданні.

Крім того, суд зауважує на тому, що справу № 825/940/18 за позовом ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії ухвалою суду від 26.02.2018 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

У зв’язку з тим, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі ( стаття 258 КАС України), то 02.05.2018 є останнім днем строку розгляду даної справи.

Заслухавши в режимі відеконференції пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзиви на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11.12.2017 постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, витяг з наказу голови ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Луганській області № 12 о/с від 06.11.2017 в частині звільнення мене - капітана міліції ОСОБА_3 оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області визнано протиправним та скасовано, та поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області з 07.11.2015.

05.01.2017 по справі було видано виконавчий лист.

11.01.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55499079.

19.01.2018 наказом № 1 о/с голови ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Луганській області відмінено пункт наказу ГУМВСУ у Луганській області від 06.11.2017 № 12 в частині звільнення мене - капітана міліції ОСОБА_3 оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), з 06 листопада 2015, поновлено ОСОБА_3М (М-159739) на посаді оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного' розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області, з 07.11.2015.Згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України « Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів): капітана міліції ОСОБА_3 оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області, з 19 січня 2018 року.

Вважаючи витяг з наказу № 1 о/с від 19.01.2018 в частині звільнення позивача у запас Збройних Сил, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) незаконним та прийнятим без достатніх правових підстав, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII) працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 885 від 28.10.2015, чинної на день звільнення позивача) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми (пункти 10 та 11 Розділу ХІ Закону (далі - Закон № 580-VIII) та пункт 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ), на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: 1) при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; 2) неприйнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; 3) при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Докази щодо відмови позивача від проходження служби в поліції відсутні.

У свою чергу, відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (далі - Закон № 580-VIII) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом № 580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто законодавець визначив, що працівник міліції може реалізувати своє право на проходження служби в поліції за умови виявлення такого бажання в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, починаючи з 19.01.2018 по 19.04.2018 включно.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції. Вказані норми є імперативними.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, витяг з наказу голови ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Луганській області № 12 о/с від 06.11.2017 в частині звільнення мене - капітана міліції ОСОБА_3 оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області визнано протиправним та скасовано, та поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженного сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВСУ в Луганській області з 07.11.2015.

Однак докази, які б підтверджували, що позивач після поновлення на посаді фактично допущений до виконання службових обов’язків, відсутні. Таким чином, позивач не був діючим працівником міліції.

Вказані обставини не залежали від волі позивача та позбавили можливості в період з 19.01.2018 по 19.04.2018 реалізувати гарантоване Законом № 580-VIIІ право на проходження служби в поліції, що свідчить про безпідставність прийняття спірного наказу.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що з 07.11.2015 інститут публічної служби в міліції ліквідовано на законодавчому рівні, що унеможливлювало допущення позивача до виконання службових обов'язків за посадою, на якій його поновлено судовим рішенням, суд зауважує на таке.

Відповідно до статті 240-1 Кодексу законів про працю України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга статті 104 Цивільного кодексу України).

Водночас ГУ МВС у Луганській області на даний час перебуває в стані припинення, що не заперечується представником відповідача. Докази про внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення відсутні.

Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа №21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однак ліквідаційна комісія ГУ МВС у Луганський області свій обов’язок по працевлаштуванню позивача не виконала.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування визнати незаконним та скасувати наказу ГУМВС України в Луганській області №1 о/с від 19.01.2018 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

За змістом пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.

Як вбачається зі спірного наказу, позивача звільнено з 19.01.2018.

За таких обставин та з урахуванням приписів пункту 24 Положення, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений з 19.01.2018.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області здійснити розрахунок вислуги років (календарних та пільгових) за час служби в органах внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме в офіційному листі - відповіді ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Чернігівській області від 14.03.2018 вих. № 6/2-118 Л.К. зазначено «що будь-яких звернень ОСОБА_3 до ГУ МВС України у Луганській області чи до ліквідаційної комісії, за місцем дислокації, починаючи з 2014 року по теперішній час з приводу здійснення розрахунку вислуги років (календарних та пільгових) за час служби в ОВС України не надходило», вказане також підтверджується поясненнями представника ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області.

За наведених вище обставин суд доходить до переконання, що вимоги позивача про зобов’язання ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області здійснити розрахунок вислуги років (календарних та пільгових) за час служби в органах внутрішніх справ є передчасною у зв’язку з тим, що позивач на час подання позову до сулу не звертався з вказаним питанням до ліквідаційної комісії ГУ МВС у Луганській області, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області видати наказ про звільнення позивача на підставі п. «з» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації» та зобов’язання Головного управління Національної поліції в Луганській області видати наказ щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» суд зауважує на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Закон України «Про Національну поліцію України» був опублікований 06.08.2015 в газеті Голос України та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, пунктів 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункти 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В свою чергу, Законом України «Про Національну поліцію України» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно. Для відповідачів вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

У матеріалах справи відсутні звернення, а саме рапорт до Головного управління МВС України в Луганській області в якому він просить звільнити його з органів внутрішніх справ у зв’язку з переходом у встановленому порядку за п. «з» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації).

За таких обставин суд зазначає, що позивач фактично у встановлений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону строк, не виявив свого бажання проходити службу в Національній поліції та не звертався з рапортом про звільнити його з органів внутрішніх справ у зв’язку з переходом у встановленому порядку за п. «з» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації).

Враховуючи, що позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право щодо звільнення позивача на підставі п. «з» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації» та призначення за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов’язання ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області видати наказ про звільнення позивача на підставі п. «з» ст. 64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації» та зобов’язання Головного управління Національної поліції в Луганській області видати наказ щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» є передчасними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зауважує, що саме на Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Луганської області покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі шляхом поновлення на посаді та, в подальшому - переводу до лав поліції, але як встановлено матеріалами справи позивач не був позбавлений можливості реалізувати свої права щодо звільнення його з органів внутрішніх справ у зв’язку з переходом у встановленому порядку за п. «з» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), переводу до лав поліції, за його згодою, та в подальшому призначення на посаді Національної поліції.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 19.01.2018 підлягає негайному виконанню.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000) задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (вул. Партизанська, 16, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93404) від 19.01.2018 № 1 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000) з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВС України в Луганській області або на рівнозначній їй посаді з 19.01.2018.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Луганського міського управління УМВС України в Луганській області або на рівнозначній їй посаді з 19.01.2018 підлягає негайному виконанню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков