Рішення № 73841518, 26.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа № 818/858/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача-1 - ОСОБА_3,

представника відповідача-2 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/858/18

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 Державної фіскальної служби України,

відповідача-2 Головного управління ДФС у Сумській області,

третя особа ОСОБА_5

про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Г.) звернувся з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Сумській області (далі – відповідач-2, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДФС України № 105-о від 22.01.2018 про звільнення позивача з посади та податкової міліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 51-о від 26.02.2018 про оголошення Наказу ДФС України № 105-о від 22.01.2018;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції;

- поновити позивача на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції;

- стягнути з ГУ ДФС у Сумській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Позивач з 1999 року проходив службу в органах податкової міліції та з 23.07.2015 працював на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області. Під час проходження служби, 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 прибув на службу, де йому був вручений Наказ ДФС України № 105-о від 22.01.2018 про звільнення з посади та податкової міліції ДФС згідно з п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв’язку із скороченням штату. Цього ж дня був оголошений і Наказ ГУ ДФС у Сумській області №51-о від 26.02.2018 відповідно до якого, датою звільнення визначено 26.02.2018.

На переконання позивача, вказані накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, наказ про звільнення прийнятий відповідачем-1 в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1; по-друге, про наступне звільнення із займаної посади у зв’язку з скороченням штату позивач належним чином не повідомлявся та йому не пропонували інші вакантні посади; по-третє, скорочення штату ГУ ДФС у Сумській області фактично не відбулось, оскільки як до введення в дію нового штатного розпису в лютому 2016 року, так і після, передбачалась наявність двох штатних одиниць за посадою перший заступник начальника; та, по-четверте, у відповідача-2 відсутні повноваження змінювати накази ДФС України, приймати або звільняти заступників начальника.

Крім того, 27.09.2017 ДФС України Наказом № 2278-о на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, був призначений ОСОБА_5 Цей наказ ОСОБА_1 також вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки на момент призначення ОСОБА_5 посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції не була вакантною і її обіймав позивач.

За наведених обставин, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Ухвалою суду від 07 березня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 818/858/18, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 29 березня 2018 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_5 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді у службовому відрядженні, підготовче засідання Ухвалою суду від 28.03.2018 відкладено на 02 квітня 2018 року о 10 год. 00 хв.

Від ГУ ДФС у Сумській області 28.03.2018 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 50-51), у якому відповідач-2 зазначив, що 22.01.2018 від ДФС України надійшов Наказ № 105-о «Про звільнення ОСОБА_1Г.». У зв’язку з перебуванням позивача на лікарняному з 18.01.2018 по 23.02.2018 та виходом на роботу 26.02.2018, ГУ ДФС у Сумській області в цей же день був прийнятий Наказ № 51-о, яким оголошено згаданий наказ відповідача-1 із зазначенням дати звільнення 26 лютого 2018 року.

Відповідач-2 вважає, що оскільки пунктом 2.2 Інструкції про порядок призначення на посади та звільнення з посад осіб начальницького складу податкової міліції Державної фіскальної служби України передбачено введення в дію (оголошення) наказів ДФС України наказами відповідного ГУ ДФС, а також беручи до уваги приписи ст. 40 Кодексу законів про працю України та перебування ОСОБА_1 на лікарняному, з метою недопущення порушень трудового законодавства, ГУ ДФС у Сумській області мала право 26.02.2018 прийняти Наказ № 51-о та змінити дату звільнення позивача на 26 лютого 2018 року, у зв’язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ДФС України 30 березня 2018 року також надала відзив на позовну заяву (а.с. 61-65) у якому зазначила, що 17.01.2018 на її адресу надійшов лист відповідача-2 разом з пакетом документів щодо звільнення з посади та податкової міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області. До вказаного листа були додані подання про звільнення, довідка за формою Ф-1, акт від 15.02.2016, акт про запропонування вакантної посади від 15.01.2018. За результатами розгляду згаданих документів, 22.01.2018 відповідачем-1 прийнятий наказ № 105-о про звільнення позивача з посади та податкової міліції на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв’язку із скороченням штату.

Вказані обставини, на думку ДФС України, свідчать про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення та необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, обґрунтовуючи правомірність Наказу № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, відповідач-1 зауважив, що цей наказ не порушує прав та інтересів ОСОБА_1, оскільки не є підставою для звільнення позивача.

Також, ДФС України зазначила, що у зв’язку з перебуванням позивача у трудових відносинах з ГУ ДФС у Сумській області, заробітна плата за час вимушеного прогулу, у разі задоволення позовних вимог, має стягуватись з відповідача-2.

ОСОБА_5 пояснень щодо позову відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України не надав, свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову не виклав.

В підготовчому засіданні 02.04.2018 позивачем заявлено клопотання про виклик у судове засідання в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вказане клопотання задоволено, перелічені особи викликані в судове засідання в якості свідків.

Ухвалою суду від 02.04.2018, занесеною до протоколу засідання, підготовче провадження у справі № 818/858/18 закрито, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2018 о 14 год. 30 хв.

З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, Ухвалою суду від 02.04.2018, зобов’язано ГУ ДФС у Сумській області надати належним чином завірені документи на підтвердження обставин справи.

У відповіді на відзив, наданій суду 17.04.2018 (а.с. 89-92), позивач зазначив, що оскарження наказу про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника управління є спором з приводу проходження публічної служби, розгляд якого віднесено до компетенції окружного адміністративного суду. Обґрунтовуючи наявність порушення своїх прав та інтересів згаданим наказом, ОСОБА_1 зауважив, що про таке порушення свідчить та обставина, що ОСОБА_5 призначено саме на ту посаду, на якій перебував позивач.

У додаткових поясненнях, наданих суду 18.04.2018 (а.с. 97-98), ДФС України в обґрунтування правомірності Наказу № 2278-о від 27.09.2017 про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника управління повідомила, що 21.09.2017 на її адресу надійшов лист відповідача-2 разом з пакетом документів щодо призначення майора податкової міліції ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію підрозділів податкової міліції. До вказаного листа були додані подання про призначення, довідка за формою Ф-1 та рапорт про надання згоди із запропонованою посадою. За результатами розгляду цих документів, 27.09.2017 відповідачем-1 прийнятий наказ № 1278-о про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника управління, звільнивши з посади начальника оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області.

У зв’язку з ненаданням ГУ ДФС у Сумській області документів на виконання Ухвали суду від 02.04.2018, розгляд справи ухвалою суду від 18.04.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено на 26.04.2018 о 15 год. 00 хв. Також, Ухвалою суду від 18.04.2018 повторно зобов’язано відповідача-2 надати належним чином завірені копії документів на підтвердження обставин справи.

Заслухавши в судових засіданнях позивача, його повноважного представника та повноважних представників відповідачів, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17 серпня 1999 року проходив службу в податкових органах, зокрема у податковій міліції, на різних посадах, а з липня 2015 року – на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області (а.с. 12). Під час проходження служби позивачем, Наказом відповідача-2 № 69 від 05.02.2016 (а.с. 110) була введена в дію нова організаційна структура ГУ ДФС у Сумській області (а.с. 112-113), а Наказом № 73 від 09.02.2016 (а.с. 114) – введений в дію штатний розпис на 2016 рік, якими передбачена наявність двох посад першого заступника начальника.

У зв’язку з введенням в дію організаційної структури ГУ ДФС у Сумській області та штатного розпису на 2016 рік, 15 лютого 2016 року начальником відділу персоналу ОСОБА_10, головним державним інспектором відділу персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором відділу організації взаємодії підрозділів та представництва інтересів ДФС та його територіальних органів управління правової роботи ОСОБА_6 складений акт про те, що в приміщенні кабінету начальника оперативного управління ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 15 квітня 2016 року у зв’язку з реорганізацією та скороченням штату працівників. Також, в акті зазначено, що позивач відмовився від підписання і отримання попередження про наступне вивільнення, через що текст попередження було зачитано вголос.

Протягом 2016 – січня 2018 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, виконував свої посадові обов’язки, отримував заробітну плату та перебував у відпустках (а.с. 19-33). Втім, 15 січня 2018 року позивач прибув на службу та не зміг потрапити до свого службового кабінету, оскільки ключі не підійшли до замку вхідних дверей. З доповіді чергового ОСОБА_1 з’ясував, що у його кабінеті знаходиться ОСОБА_5, призначений на посаду першого заступника начальника, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, Наказом ДФС України № 2278-о від 27.09.2017 (а.с. 39). У зв’язку з цим, беручи до уваги те, що посаду першого заступника начальника, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції обіймає позивач, останній подав начальнику ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_11 рапорт з вимогою вжиття невідкладних заходів щодо усунення згаданих протиріч та забезпечення доступу до службового кабінету для виконання функціональних обов’язків (а.с. 123).

Отримавши рапорт, начальником ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_11 того ж дня був складений акт про запропонування вакантної посади (а.с. 34), згідно якого, у зв’язку з реорганізацією та скороченням штату працівників, враховуючи акт від 15.02.2016, освітньо-кваліфікаційний рівень, а також довготривалу відсутність на роботі через відпустки, тимчасову непрацездатність, першому заступнику начальника ГУ ДФС у Сумській області полковнику податкової міліції ОСОБА_1, запропоновано переведння на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ДФС у Сумській області.

Із запропонованим переведенням позивач не погодився, оскільки з наказом про скорочення штату його не ознайомлювали, дата переведення та обґрунтування підстав такого переведення не зазначені.

У періоди з 18.01.2018 по 26.01.2018, з 29.01.2018 по 09.02.2018 та з 12.02.2018 по 23.02.2018, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 15-17). В той же час, 16.01.2018 відповідачем-2 на адресу ДФС України були направлені подання про звільнення позивача з посади та податкової міліції, акти від 15.02.2016 та 15.01.2018, а також довідка за формою Ф-1, за результатами розгляду яких, 22.01.2018 відповідачем-1 прийнятий Наказ № 105-о (а.с. 13) про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).

Після лікарняного та виходу позивача на службу, 26.02.2018 відповідачем-2 прийнятий Наказ № 51-о, яким оголошено згаданий наказ ДФС України про звільнення та визначено дату звільнення – 26.02.2018. В цей же день ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 161).

Отже, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не може погодитись з доводами відповідачів щодо правомірності оскаржуваних наказів та наявності підстав для звільнення позивача з посади у зв’язку зі скороченням штату, з наступних підстав.

Відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991.

Підпунктом «г» пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, порядок звільнення осіб у зв’язку із скороченням штату, Положенням не визначений.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тобто, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 згаданого Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

На виконання ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, зазначеним у частині 2 вказаної статті.

Згідно зі ст. 492 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Зі змісту вказаних норм суд робить висновок, що обов’язковою умовою для звільнення особи на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є фактичне скорочення чисельності або штату працівників. При наявності підстав для звільнення працівника через скорочення штату, у роботодавця виникає обов’язок попередити працівника про таке звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Тобто, роботодавець не має права звільніти працівника у зв’язку із скороченням штату до закінчення двомісячного строку. При цьому, законодавство не обмежує право роботодавця звільнити працівника з указаних підстав після спливу вказаного строку попередження.

Вирішуючи питання про звільнення у зв’язку із скороченням чисельності чи штату працівників, роботодавець зобов’язаний у першу чергу надати перевагу залишення на роботі тим особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. На переконання суду, одними з істотних ознак більш високої кваліфікації і продуктивності праці, є досвід трудової діяльності за спеціальністю та дисциплінованість працівника. Також, про більш високу кваліфікацію та продуктивність праці працівника можуть свідчити і відомості щодо освіти і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, збільшення обсягу виконуваної роботи, тощо.

В даному випадку, в якості доказів на підтвердження скорочення чисельності чи штату працівників, ГУ ДФС у Сумській області були надані Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 33 від 10.11.2014 «Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області» (а.с. 155), Структура ГУ ДФС у Сумській області, затверджена 07.11.2014 (а.с. 156-157), штатний розпис станом на 01.01.2015 зі змінами (а.с. 137-154), Наказ ДФС України № 978 від 11.12.2015 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС» (а.с. 108), Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 69 від 05.02.2016 «Про введення в дію структури ГУ ДФС у Сумській області» (а.с. 110), Організаційна структура ГУ ДФС у Сумській області, затверджена 04.02.2016 (а.с. 112-113), Наказ ГУ ДФС у Сумській області № 73 від 09.02.2016 «Про введення в дію штатного розпису на 2016 рік» та штатний розпис на 2016 рік (а.с. 114-120).

Зі змісту вказаних документів судом встановлено, що в структурі ГУ ДФС у Сумській області, як в 2015 році, так і після внесення змін у лютому 2016 року, була передбачена наявність двох штатних одиниць за посадою першого заступника начальника. За наведених обставин, суд робить висновок, що фактично скорочення штату за посадою першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області не відбулось, у зв’язку з чим правові підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату) відсутні.

Варто зазначити, що навіть якщо б одна з посад першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області у лютому 2016 року дійсно була скорочена, відповідач-2 зобов’язаний був би попередити позивача про наступне звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці. Так, в якості доказів такого повідомлення, відповідачем-2 наданий акт від 15.02.2016 (а.с. 18), складений начальником відділу персоналу ОСОБА_7, головним державним інспектором персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_6, зі змісту якого вбачається, що 15 лютого 2016 року о 12 год. 00 хв. у кабінеті начальника оперативного управління ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 15 квітня 2016 року у зв’язку з реорганізацією та скороченням штату працівників. Оскільки позивач відмовився від підписання і отримання попередження про наступне вивільнення, текст цього попередження йому зачитано вголос у присутності згаданих працівників.

В той же час, допитаний в якості свідка начальник оперативного управління ОСОБА_9 повідомив, що 15 лютого 2016 року він був на робочому місці і в його кабінет, який є режимним об’єктом із обмеженим доступом, начальник відділу персоналу ОСОБА_7, головний державний інспектором персоналу ОСОБА_8 та головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_6 не заходили, попереджень про звільнення ОСОБА_12 не зачитували. Також, свідок зазначив, що за його відсутності потрапити до кабінету неможливо.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6, повідомив суду що не пам’ятає де саме складався згаданий акт та чи зачитувався текст попередження про звільнення ОСОБА_1 Одночасно, свідок зазначив, що у кабінеті начальника оперативного управління ОСОБА_9 ніколи не був.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що зазначений акт складався у кабінеті відділу по роботі з персоналом за відсутності ОСОБА_1 Чи зачитувався текст попередження про наступне звільнення позивачу і де саме таке зачитування могло бути, свідок не пам’ятає.

Начальник відділу персоналу ОСОБА_7 повідомила, що у зв’язку зі скороченням штату ГУ ДФС у Сумській області, в лютому 2016 року вона надавала ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання попередження про наступне звільнення з посади. Оскільки позивач не повернув підписане попередження, 15 лютого 2016 року ОСОБА_7 зайшла до кабінету начальника оперативного управління і, побачивши там ОСОБА_1, нагадала йому про необхідність повернення підписаного попередження про наступне звільнення. Отримавши відмову, повернулась до відділу по роботі з персоналом, склала акт, який також підписали ОСОБА_8 і ОСОБА_6, і у приймальні начальника оперативного управління, де в той час знаходився позивач, зачитала зміст акту та зміст попередження про наступне звільнення.

Отже, враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що акт від 15.02.2016 (а.с. 18), підписаний начальником відділу персоналу ОСОБА_7, головним державним інспектором персоналу ОСОБА_8 та головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_6, не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 не менше ніж за два місяці про наступне звільнення з посади у зв’язку зі скороченням штату.

Також, на переконання суду, в порушення вимог ст. 492 Кодексу законів про працю України, відповідач-2 не пропонував позивачу іншу роботу з урахуванням його кваліфікації. Так, наданий ГУ ДФС у Сумській області акт від 15.01.2018 свідчить про те, що цього дня ОСОБА_1 запропоновано переведення на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління. В той же час, на виконання згаданої норми, у разі скорочення чисельності чи штату, обов’язок власника або уповноваженого органу пропонувати працівникові іншу роботу виникає саме в момент попередження такого працівника про наступне звільнення, а не через деякий час. При цьому, власник або уповноважений орган зобов’язаний запропонувати працівникові всі наявні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази № 105-о від 22.01.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції та № 51-о від 26.02.2018 про оголошення наказу про звільнення та зміни дати звільнення, не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є необґрунтованими та прийнятими не на підставі Кодексу законів про працю України і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв’язку з чим, позовні вимоги про їх скасування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Беручи до уваги приписи вказаної норми, суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення і позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, зі змісту трудової книжки (а.с. 161) судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та податкової міліції 26 лютого 2018 року, а його середньоденний заробіток, згідно довідки від 24.04.2018 (а.с. 158), складає 463, 45 грн. без урахування податків та зборів. Тобто, за період з 27.02.2018 по 26.04.2018, на користь позивача підлягає стягненню сума втраченого заробітку в розмірі: 463, 45 грн. х 41 робочий день = 19 001, 45 грн.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, станом на момент прийняття 27 вересня 2017 року Наказу № 2278-о про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, на цій посаді перебував позивач з 23 липня 2015 року. Згідно довідки від 24.04.2018 (а.с. 135), станом на 27.09.2017, вакантних посад за штатними одиницями «перший заступник начальника» не було. Тобто, посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, не була вакантною, що свідчить про відсутність правових підстав для призначення на неї будь-яких осіб.

Отже, за наведених обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ про призначення ОСОБА_5, також не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим, позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до судових витрат, пов’язаних з розглядом даної справи належать витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., які були сплачені адвокату ОСОБА_2 згідно договору про надання правових послуг від 27.02.2018 (а.с. 43).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, вартість послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

В даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 надав договір про надання правових послуг від 27.02.2018, укладений з адвокатом ОСОБА_2 (а.с. 43), розрахунок витрат (а.с. 40), акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2018 (а.с. 76), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 41) та ордер серія КС № 202127 (а.с. 42).

Варто зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Змістом вказаних норм встановлено, що документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню цієї допомоги та підтверджують її фактичне здійснення.

Надані ОСОБА_1 документи, на переконання суду, не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, оскільки згідно розрахунку витрат на правову допомогу (а.с. 40) адвокат зобов’язувався надати позивачу консультації правового характеру; вивчити документи, пов’язані зі звільненням; підготувати та направити адвокатські запити про надання інформації з метою звернення до суду з позовом; скласти позовну заяву та прийняти участь в судових засіданнях; прийняти участь у судових засіданнях апеляційного та касаційного судів у разі необхідності. Згідно акту прийняття-передачі виконаних робіт від 01.04.2018 (а.с. 76), адвокат ОСОБА_2 протягом 5-ти годин надавала консультації правового характеру, пов’язані зі звільненням ОСОБА_1; протягом 8 годин готувала документи; протягом 5 годин готувала та направляла адвокатські запити; протягом 24 годин складала позовну заяву та пакет документів до неї; протягом 3 годин надавала консультації правового характеру після отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, позовна заява (а.с. 5-11) підписана ОСОБА_1, що ставить під сумнів її складання адвокатом ОСОБА_2 Крім того, позивачем не надано суду детального розрахунку (калькуляції) вартості правових послуг, обумовлених договором, документів, які б підтверджували надання консультацій правового характеру, не зазначено, які саме документи готувались адвокатом протягом 8 годин та не надані копії адвокатських запитів, які готувались та направлялись протягом 5 годин. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які визначають вартість години послуги адвоката та розрахункові документи, що свідчать про оплату цих послуг в сумі 10 000, 00 грн., зокрема: чеки, квитанції, прибуткові ордери, платіжні доручення та ін.

Таким чином, за наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа ОСОБА_5, про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1Г." від 22 січня 2018 року № 105-о.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у Сумській області "По особовому складу" від 26 лютого 2018 року № 51-о.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України "Про призначення ОСОБА_5П." від 27 вересня 2017 року № 2278-о.

Поновити ОСОБА_1 (40020, м. Суми, вул. Курська, 141, іпн. НОМЕР_1) на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.

Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 39456414) на користь ОСОБА_1 (40020, м. Суми, вул. Курська, 141, іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року в сумі 19 001, 45 (дев’ятнадцять тисяч одна) грн. 45 коп. без урахування податків і зборів.

В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик

в повному обсязі рішення складене 04.05.2018