Ухвала суду № 73841430, 25.04.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 квітня 2018 року м. Рівне №817/243/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача-1: представник Єрьомкін І.В.

відповідача-2: Данилевич І.Є.,

третьої особи відповідача: представник адвокат ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Виконавчий комітет Рівненської міської ради доУправління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни індексний номер 36357895 від 28.07.2017.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що згідно з даним рішенням за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 20,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності державним реєстратором зазначено, зокрема, рішення суду, серія та номер: 569/3273/17, виданий 11.07.2017, видавник Рівненський міський суд. Позивач зауважує, що вказане рішення суду законної сили не набрало до даного часу, а тому державним реєстратором порушено положення ст.ст. 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вважає, що оскарженим рішенням державного реєстратора порушено права територіальної громади в особі Виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Ухвалою суду від 25.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5. Підготовче засідання у справі призначено на 14.02.2014.

Ухвалою суду від 25.01.2018 задоволено заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради про забезпечення позову. Заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна квартири з реєстраційним номером 1312563956101 за адресою: АДРЕСА_2.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося з підстав, встановлених ч.ч.2-5 ст.205 КАС України, та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 16.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.04.2018.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.96).

Третя особа на стороні відповідача подала через відділ документального забезпечення суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки вважає, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача та відповідач-2 подане клопотання підтримали з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача-1 відніс вирішення клопотання на розсуд суду.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Вказані положення Закону №1952-IV кореспондуються з положеннями статті 182 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За змістом позовних вимог, предметом даного позову виконавчого комітету Рівненської міської ради є перевірка правомірності рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Рівненської міської ради Данилевич І.Є. індексний номер 36357895 від 28.07.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, позивач вважає, що оскарженим рішенням державного реєстратора порушено права територіальної громади в особі виконавчого комітету Рівненської міської ради, оскільки квартира повинна перебувати в комунальній власності територіальної громади м. Рівне.

З наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №93785298 від 07.08.2017 встановлено, що Державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Іриною Євгеніївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 36357895 від 28.07.2017, на підставі якого зареєстровано за ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності на квартиру загальною площею 20,4 кв. м., житловою 11 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3.

Підставою виникнення права власності зазначено: технічний паспорт, серія та номер: 867, виданий 25.07.2017, видавник: ОСОБА_6; рішення суду, серія та номер: 569/3273/17, виданий 11.07.2017, видавник: Рівненський міський суд.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.07.2017 в справі №569/3273/17 за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - ОСОБА_7 про встановлення факту постійного проживання, визнання безвісно відсутнім та визнання права власності за набувальною давністю позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 з 25.12.2004 по даний час за адресою: АДРЕСА_4. Визнано ОСОБА_7, зареєстрованого в АДРЕСА_7, безвісно відсутнім. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_5 за набувальною давністю.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.07.2017 виконавчим комітетом Рівненської міської ради подано апеляційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11.07.2017 в справі № 569/3273/17.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25.01.2018 в справі №569/3273/17 апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11.07.2017 скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа - ОСОБА_7 про встановлення факту постійного проживання, визнання безвісно відсутнім та визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.

28.02.2018 ОСОБА_5 подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25.01.2018 у справі № 569/3273/17, яку ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 номер провадження 61-15018ск18 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Наведені вище обставини дають суду підстави для висновку про існування між ОСОБА_5 та Виконавчим комітетом Рівненської міської ради спору про право власності на квартиру АДРЕСА_6 і такий спір на даний час судом остаточно не вирішений.

Окрім цього, суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2017, індексний номер витягу 95878436, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фесюк Тетяною Василівною проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7, за ОСОБА_9.

Таким чином, відповідно до наданих сторонами доказів суд встановив, що в основі правового спору між Виконавчим комітетом Рівненської міської ради та державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич І.Є. лежить юридичний конфлікт між Виконавчим комітетом Рівненської міської ради та ОСОБА_5 про право власності на об'єкт нерухомого майна, що виникло на підставі судового рішення, законність і обгрунтованість якого перевіряється судом касаційної інстанції.

При цьому суд зауважує, що внаслідок скасування рішення державного реєстратора відповідний юридичний конфлікт розв'язаний не буде, позаяк на час судового розгляду даної справи в державному реєстрі прав наявний запис про право власності на спірну квартиру іншої особи, а саме ОСОБА_9.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога щодо реєстраційної дії в даному випадку є похідною від спору про право на нерухоме майно.

Суд підкреслює, що частиною другою статті 26 Закону №1952-IV встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, чинне законодавство передбачає механізм поновлення права належного власника майна в разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що даний спір не має ознак публічно-правового спору; скасування рішення про державну реєстрацію прав не призведе до вирішення публічного конфлікту між позивачем та державним реєстратором, а матиме наслідком припинення права власності третьої особи на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Якщо ж порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на вищенаведене, даний спір не може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства, оскільки має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також суд зазначає, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні, оскільки відповідно до ч.6 ст.157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями п.1 ч.1 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом Виконавчий комітет Рівненської міської ради (33000 м. Рівне, вул. Соборна,12а, код 04057758) до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (33028 м. Рівне, майдан Просвіти,2, код 39111404), Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни (АДРЕСА_9), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (АДРЕСА_8) про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачеві Виконавчому комітетові Рівненської міської ради, що розгляд такої справи віднесено до компетенції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 02 травня 2018 року

Суддя Дорошенко Н.О.