Рішення № 73841339, 03.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 р. Справа №818/127/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Веріч А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/127/18 за позовом ОСОБА_3 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3В.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить: визнати неправомірними дії Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; скасувати Рішення №3 від 30.06.2017 Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону україни "Про пенсійне забезпечення" з 18 травня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2017 року позивач звернувся до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) з питанням призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, надавши при цьому відповідний пакет документів, в тому числі оригінал трудової книжки та уточнюючі довідки з підприємств де він працював, статути підприємств-правонаступників. Відповідачем прийнято Рішення №3 від 30.06.2017 про відмову у призначенні пенсії. При цьому Рішення відповідача мотивовано тим, що первинні документи, на підставі яких видані пільгові довідки, відповідно до Розпорядження КМУ №1085-Р від 07.11.2014 знаходяться на тимчасово непідконтрольній території, а отже немає можливості зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в структурних підрозділах "Шахта Єнакієвська" та "Шахта Полтавська" Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" на підставі пільгових довідок, оскільки немає можливості перевірити правові підстави видачі цих довідок відокремленим підрозділом, та неможливе підтвердження первинними документами, на підставі яких вони були видані.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №818/127/18 за позовом ОСОБА_3 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У той же час, з метою забезпечення повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.130-132). Зокрема, зазначила, що Рішенням Буринського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області №3 від 30.06.2017 ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 травня 2017 року звернувся із заявою до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Рішенням Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) №3 від 30.06.2017 відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому Рішення відповідача мотивовано тим, що первинні документи, на підставі яких видані пільгові довідки, відповідно до Розпорядження КМУ №1085-Р від 07.11.2014 знаходяться на тимчасово непідконтрольній території, а отже немає можливості зарахувати до пільгового стажу періоди роботи в структурних підрозділах "Шахта Єнакієвська" та "Шахта Полтавська" Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" на підставі пільгових довідок, оскільки немає можливості перевірити правові підстави видачі цих довідок відокремленим підрозділом, та неможливе підтвердження первинними документами, на підставі яких вони були видані (а.с.65).

Після прийнятого оскаржуваного Рішення, відповідач здійснив перевірку наданих позивачем документів, а саме направив листа до Дніпропетровського гірничого інституту з проханням надати довідку про навчання позивача. На вказаний запит відповідач отримав архівну довідку з особистої справи студента ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження того, що останній дійсно закінчив Дніпропетровський гірничий інститут.

Також відповідач направив листа до Головного УПФ України в Харківській області з метою провести зустрічну перевірку щодо достовірності довідок, виданих структурними підрозділами «Шахти «Єнакієвська»» Державного підприємства «Орджонікідзевугілля».

Згідно акту Головного УПФ України в Харківській області від 21.08.2017 було встановлено, що за вказаною адресою в змінах до статуту, а саме за адресою: вул. Космічна, 21 м. Харків, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» та «Шахта «Єнакієвська»» відсутнє.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту "а" цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_4 України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами "б" та "з" зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_4 України, і за результатами атестації робочих місць.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 12 серпня 1993 № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючою довідкою, у разі розміщення підприємства на тимчасово окупованій території України індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України.

Згідно даних трудової книжки БТ-1 №4216638, позивач має загальний страховий стаж 27 років 11 місяців 26 днів (а.с.70). Відповідач не заперечує право позивача на вищевказаний загальний страховий стаж.

Відповідно до останнього протоколу розрахунок стажу позивача наступний: військова служба - 2 роки 1 місяць 1 день; страховий стаж з 01.07.2000 року - 13 років 7 місяців; загальний стаж (після 2004 року) 10 років 1 місяць.

У той же час за періоди роботи з 20.10.1989 по 31.01.1990, 08.07.1992 по 12.09.1992, з 21.11.2005 по 20.10.2014 до пільгового стажу не був зарахований, оскільки у відповідача виникли сумніви щодо достовірності довідок, виданих структурними підрозділами «Шахти «Єнакієвська»» та Державного підприємства «Орджонікідзевугілля».

Під час розгляду справи судом також встановлено, що, крім наявних записів у трудовій книжці, позивачем до органів Пенсійного фонду були надані довідки про роботу на шахті в періоди 20.10.1989 по 31.01.1990, з 08.07.1992 року по 12.09.1992, з 21.11.2005 по 20.10.2014, які він отримав ще в жовтні 2014 року до окупації території (а.с.10-17, 52-63).

Проте вказані довідки безпідставно не були враховані відповідачем при прийнятті рішення про відмову призначити позивачу пільгову пенсію за Сиском №1.

Також, суд зазначає, що підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані у довідці підтверджуються записами в трудовій книжці. При цьому суд зазначає, що ці довідки належним чином засвідчені підписами посадових осіб підприємств та печаткою.

Відтак, загальний та пільговий стаж роботи позивача, має документальне підтвердження в трудовій книжці.

Лише у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У зв’язку з вищевикладеним та відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на переконання суду, трудова книжка позивача в повній мірі підтверджує право позивача на пільговий стаж роботи у вищевказаних періодах, оскільки, вказані записи були здійснені у повній відповідності до вимог заповнення трудової книжки.

Проведення зустрічних перевірок відповідно до Закону №1058 та Закону №1788 є правом, а не обов'язком пенсійного органу та не є обов'язковою умовою для вирішення питання про призначення або відмову в призначенні пенсії за віком.

З огляду на зазначене суд не приймає доводи відповідача, що стаж роботи позивача за спірний період не підтверджений належними документами.

Суд, з огляду на матеріали справи та надані докази приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж позивача підтверджується сукупністю наданих доказів: довідками, іншими первинними та архівними документами. Іншими доказами позивач не може підтвердити стаж.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та скасування Рішення №3 від 30.06.2017 Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18 травня 2017 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вище викладене, позовна вимога про зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18 травня 2017 року, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зобов’язати Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 18.05.2017 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

Крім того, суд зазначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №34 від 19.12.2017 та квитанції №68 від 12.02.2018 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1280,00 грн. (а.с. 1, 108).

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області суму судового збору у розмірі 1280,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії СМ №000439 від 29.02.2016 (а.с.117).

19.12.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №54 (а.с .114).

Позивачем на виконання умов зазначеної угоди сплачено 4000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт та послуг від 19.12.2017 (а.с. 116).

На вимогу суду представником позивача було надано детальний розрахунок суми гонорару за надання правничої допомоги по договору про надання правової допомоги від 19.12.2017 №54 (а.с.143).

Так, згідно вказаного розрахунку адвокатом позивачеві були надані наступні послуги із зазначенням витраченого на це часу і їх вартості:

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 30 хв, 50 грн;

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, складання адвокатського запиту про витребування документів з УПФ - 3 год, 600 грн;

- підготовка процесуальних документів: позовної заяви та уточнення до позовної заяви - 3 год - 900 грн, 1,5 год - 450 грн відповідно;

- представництво інтересів позивача в суді - 2 судових засідання, 2000 грн.

На вказаний розрахунок, наданий представником позивача, відповідачем було подано суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та судових витрат.

Суд наголошує, що не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак, з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов’язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд бере до уваги, що позивач документально підтвердив, що він сплатив 4 000 грн. на виконання договору про надання правової допомоги (а.с.92).

Дослідивши акт приймання–передачі виконаних робіт про обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором, розрахунок суми гонорару та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд приходить висновку, що зазначена справа потребувала значних затрат часу та вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Проте, зменшуючи розмір витрат на оплату правничої допомоги суд враховує те, що уточнення до позовної заяви, на виконаня ухвали суду про залишення позщовної заяви без руху, оцінені представником відповідача у 450 грн із зазначенням 1.5 год витраченого часу, полягало лише у зазначенні у позовній заяві ідентифікаційних кодів юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України позивача та відповідача, відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, а також надання власних письмових підтверджень позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав тта сплати судового збору.

Суд враховує також, що судовий розгляд справи відбувався двічі, загальною тривалістю лише 1 год 20 хв.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень за даними 2017 року адміністративна справа, що розглядалась, за своїм предметом та суб'єктним складом відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами. Даний факт, на думку суду, також впливає і свідчить про значний обсяг виконаних робіт, наданих послуг адвокатом. Тому суд вважає, що розумним та справедливим призначити позивачеві 2000,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, пропорційного задоволення позовних вимог та доводів заяви представника позивача, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 ( вул. Польова, буд.5, с. Зарічне, Путивльський район, Сумська область, 41503, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) (просп. Іоанна Путивльського, 34, м. Путивль, Сумська область, 41500, ЄДРПОУ 40384385) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Скасувати Рішення №3 від 30.06.2017 Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов'язати Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (Путивльське відділення) (просп. Іоанна Путивльського, 34, м. Путивль, Сумська область, 41500, ЄДРПОУ 40384385) на користь ОСОБА_3 ( вул. Польова, буд.5, с. Зарічне, Путивльський район, Сумська область, 41503, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) та 2 000 (дві тисячі грн 00 коп) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено і підписано 08.05.2018.

Суддя Н.В. Савицька