Рішення № 73841332, 07.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.05.2018 р. справа №820/1058/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадження справу за позовом

ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 простягнення 74.800,00грн., -встановив:

Суб’єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ФОП ОСОБА_1 74800,00 грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку зі сплати штрафу, нарахованого згідно з рішенням №0002651410 від 04.05.2017 р. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, з огляду на положення ч. 11 ст. 126 КАС України, про дату, час та місце судового засідання був сповіщений судом належним чином та неодноразово, проте правом на висловлення своєї правової позиції по суті заявлених вимог не скористався, до суду не прибув, уповноваженого представника не направив.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.1 та ч.4 ст.242 КАС України незалежно від категорії спору, імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб'єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що спрощене позовне провадження по даній справі було відкрите 19.02.2018 р., що з огляду на положення ст. 258 КАС України зумовлювало необхідність розгляду справи у строк не більше 60 днів, тобто до 20.04.2018 р.

Між тим, зважаючи на неодноразове повернення не вручених відповідачу поштових відправлень з копією ухвали про відкриття провадження у справі та судовими повістками, суд (не маючи законодавчо наданих повноважень на продовження строку розгляду справи, а також не маючи приводів для зупинення провадження у справі) був змушений обирати між інтересом на дотримання процедури відправлення правосуддя в частині строку та інтересом на забезпечення ефективного, дієвого та дійсного доступу особи до правосуддя в частині права особи на судовий захист.

Беручи до уваги викладені вище міркування, суд віддав беззаперечний пріоритет останньому.

Вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Як з’ясовано судом, заявлена суб’єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на рішенні про застосування штрафних санкцій №0002651410 від 04.05.2017 р. за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Загальний строк оплати грошових зобов’язань з податків (зборів) визначений ст. 57 Податкового кодексу України і складає 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку (у разі самостійного визначення зобов’язання платником податків у документі обов’язкової податкової звітності), 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (у разі визначення зобов’язання за рішенням контролюючого органу), 10 календарних днів, наступних за днем узгодження (у разі застосування платником податків процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу).

З’ясувавши обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах строк виконання податкового обов'язку сплив.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов’язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом існування факту невиконаного податкового обов’язку з боку відповідача.

Вирішуючи справу, суд бере до уваги, що до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов'язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб'єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов'язаної особи факту виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов'язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про нарахування штрафу №0002651410 від 04.05.2017 р. винесено відносно реально існуючої особи, і дотепер є діючим, було направлено на вірну податкову адресу відповідача у розумінні ст.ст.42, 45, 58, 59 Податкового кодексу України, отже пройшло процедуру узгодження.

Добровільно вказане рішення платником не виконано.

28.07.2017 року контролюючим органом було складено податкову вимогу №9315-17, яка 28.07.2017 року також була направлена на вірну податкову адресу відповідача у розумінні ст.ст.42, 45, 58, 59 Податкового кодексу України.

Доказів втрати юридичної дії означеною податковою вимогою матеріали справи не містять.

Заявлена контролюючим органом до стягнення сума коштів відповідає визначенню податкового боргу у розумінні п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Процедура стягнення по строку згідно з ст.95 Податкового кодексу України контролюючим органом дотримана.

Вимога про стягнення боргу заявлена податковим органом в межах строку згідно з ст.102 Податкового кодексу України та цілком узгоджується з приписами п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб’єктом владних повноважень вимогою прав, свобод та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов – задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місце проживання - 62702, Харківська обл., смт Дворічна, вул. Нижня Набережна, буд. 11) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 74800 (сімдесят чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає

законної сили відповідно ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.