Рішення № 73841305, 07.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1326/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області та просить визнати протиправним та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2015 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.07.2014 р., постанову про розшук майна боржника від 11.11.2014 року.

25.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 26.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та не припинено чинності арешту майна боржника та чинності розшуку майна, тому вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання не з»явився, подав заяву з проханням слухати справу у його відсутності.

Відповідач участь представника у судовому засіданні не забезпечив, належно повідомлений про день та час слухання справи, відзив на позов не подав, а тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014 року, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №813/1881/14 виданого Львівським окружним адміністративним судом 02.06.2014 р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь держави податкового боргу в сумі 67879,58 грн. Даною постановою боржнику надано час для добровільного виконання до 21.07.2014 року.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.07.2014 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати його відчуження.

Постановою про розшук майна боржника від 11.11.2014 року державним виконавцем оголошено розшук майна позивача, а саме транспортний засіб марки Skoda,2003 року випуску, р. № НОМЕР_1.

На час здійснення правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження», який втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII ( 1404-19 ) від 02.06.2016.

Відповідно до ч.1, 2 ст.17 даного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього

Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі

боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час

відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Позивачем надано суду постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014 року,з якої судом встановлено, що провадження відкрито на підставі заяви про примусове виконання рішення від 09.07.2014 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, виконавчий лист відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби за місцем проживання відповідача, а тому державний виконавець був зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження.

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.07.2014 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати його відчуження. Дана постанова винесена на наступний день після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду боржником. Позивачем не надано суду доказів добровільного виконання рішення, отже, державним виконавцем винесено постанову відповідно до норм законодавства.

Постановою про розшук майна боржника від 11.11.2014 року державним виконавцем оголошено розшук майна позивача, а саме транспортний засіб марки Skoda, 2003 року випуску, р. № НОМЕР_1. Підставою для винесення постанови був лист УДАІ у Львівській області про те, що за боржником зареєстровано вказаний транспортний засіб, а тому державний виконавець діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для скасування оскаржуваних постанов позивач зазначає те, що 26.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та не припинено чинності арешту майна боржника та чинності розшуку майна. Суд вважає необґрунтованою дану підставу позову, так як суд перевіряє чи прийняті оскаржувані постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, на час їх вчинення. Обставини, які мали місце після винесення постанов не беруться судом до уваги, так як не свідчать про порушення відповідачем законодавства при прийнятті оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищенаведене у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1 , ід.н НОМЕР_2) до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( м.Львів вул..Конотопська, 6) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.