Рішення № 73840569, 26.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 квітня 2018 р. Справа № 802/2017/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Пенькас В.М.,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 (далі - третя особа, ОСОБА_4) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 06.06.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №8044-13 від 06.06.2017 про нарахування ОСОБА_5 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 26957,59 грн. Нарахування відповідного грошового зобов'язання зумовлено тим, що загальний розмір нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме будинку АДРЕСА_1, перевищує 500 кв.м., а відтак, у відповідності до п. г) ст. 266.7.1 Податкового кодексу України, сума податку, яку має сплатити власник такого нерухомого майна збільшується на 25000 грн. на рік.

Позивач з такими висновками податкового органу не погодився, оскільки вважає, що нерухоме майно (житловий будинок) знаходилось у 2016 році у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_4, позаяк було придбано у період перебування вказаних осіб у зареєстрованому шлюбі. На переконання позивача, з часу реєстрації за ОСОБА_5 права власності в КП "ВООБТІ" 10.10.2005 до дня реєстрації за позивачем права спільної часткової власності на вищезазначений житловий будинок 27.07.2017 він перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і належав їм в рівних частинах по 355,15 кв.м., а відтак кожен з подружжя повинен був сплачувати податок на нерухомість за належну йому частину і без врахування збільшення податку на 25000 грн.

Ухвалою від 09 листопада 2017 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 28 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів, а також відкладено провадження у справі.

Ухвалою від 07 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження. Крім того, Ухвалою від 07 грудня 2017 року задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів та зупинено провадження у справі до надходження витребуваних документів.

Ухвалою від 28 грудня 2017 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 29 січня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №128/3065/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання обов'язку сплати податку.

Ухвалою від 23 березня 2018 року провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 26 квітня 2018 року.

В судовому засідання позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та наданих письмових поясненнях (а.с. 84, 178-183). В судовому засіданні представник позивача зауважив, що база оподаткування відповідачем обчислена не вірно та сума податку безпідставно збільшена на 25000 грн., адже у його власності у 2016 році не перебувало більше 500 кв. м. загальної площі житлового будинку, оскільки вказане нерухоме майно, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, належав також ОСОБА_4, згоди між ними, що платником податку є ОСОБА_5 не досягнуто, іншого не встановлено судом, тоді як відповідач визначив платником податку виключно позивача, що є порушенням вимог Податкового кодексу України. А саме, база оподаткування обчислена не на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків - документів на право власності, що є порушенням пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України; база оподаткування обчислена без зменшення на 120 кв. м., що є порушенням п.п. «б» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України; оскаржуване ППР не надіслано, не вручено позивачу відповідачем до 01 липня 2017 року, що є порушенням п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України; відповідач проігнорував письмову заяву позивача щодо проведення звірки даних, що є порушенням п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

В свою чергу представник відповідача в судовому засідання щодо заявлених позовних вимог заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову (вх. №24967 від 20.11.2017) та наданих в судовому засіданні усних поясненнях. Зокрема вказала, що база оподаткування визначена ГУ ДФС у Вінницькій області відповідно до даних ІС «Податковий блок», оскаржуване ППР направлене засобами поштового зв'язку, база оподаткування визначена згідно рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 02.07.2015 та приписів Податкового кодексу України, а тому вважає оскаржуване ППР правомірним. Крім того зауважила, що проведення 27.07.2017 року поділу житлового будинку як спільного майна подружжя може бути врахованим при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, в той час як оскаржуване ППР стосується стягнення податку за 2016 рік.

Третя особа в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, що наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях представника позивача. Просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 02 липня 2015 року Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району Вінницької області 43 сесії 6 скликання прийнято рішення "Про встановлення на території Вінницько-Хутірської сільської ради Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затвердження Порядку його справляння за 2016 рік", яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно вказаного рішення сільської ради, у 2016 році ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб становить 0,15 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на ' січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Згідно п. 4 Рішення 43 сесії 6 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02.07.2015, останнє набрало законної сили 01.01.2016.

Також, судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 22.08.2005 за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, загальна площа якого за технічним паспортом від 01.04.2005 року зі змінами станом на 10.10.2005 року складає 710,3 кв.м. (а.с. 13 - 16).

Водночас, в силу ст. 60 СК України вищезазначений об'єкт нерухомості до 27.07.2017 (дата посвідчення приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу договору про поділ спільного майна подружжя) був спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_4, оскільки був придбаний в період перебування вказаних осіб у зареєстрованому шлюбі.

В свою чергу, 06 червня 2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до даних ІС "Податковий блок", було сформовано податкове повідомлення-рішення №8044-13, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 26957,59 грн. (а.с. 25), з яких 25000 грн., нараховані позивачу у зв'язку з тим, що у його власності перебуває житлова нерухомість загальною площею будинку більше 500 кв.м.

Позивач із відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень не погодився, в зв'язку з чим 07.08.2017, керуючись ст. 266.7.3 ст. 266 ПК України, звернувся до ГУ ДФС у Вінницькій області з заявою про проведення звірки даних та анулювання податкового повідомлення-рішення № 8044-13 від 06.06.2017 (а.с. 26-28).

Того ж дня, ОСОБА_5 звернувся до ДФС України з скаргою на податкове повідомлення-рішення № 8044-13 від 06.06.2017 (а.с. 29-31).

Під час розгляду скарги на ППР № 8044-13 від 06.06.2017 ДФС України прийняло рішення від 16.08.2017 за № 10504/К/99-99-11-02-01-14, яким повідомила позивачу та ГУ ДФС у Вінницькій області про продовження строку розгляду скарги до 06.10.2017 року (включно). Також повідомила, що розгляд скарги на зазначене ППР відбудеться 01.09.2017 об 11:00 год. за адресою: м. Київ, Львіська площа, 6, 8 (а.с. 32).

В подальшому, за наслідком розгляду скарги позивача ДФС України, керуючись главою 4 ПК України, було прийнято рішення від 02.10.2017 за №12950/К/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 8044-13 від 06.06.2017 (а.с.33-35).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 8044-13 від 06.06.2017, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статті 265, 266 ПК України викладено в нових редакціях.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 226.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача, ГУ ДФС у Вінницькій області було встановлено, що за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, загальна площа якого за технічним паспортом від 01.04.2005 зі змінами станом на 10.10.2005 складає 710,3 кв.м.

З огляду на те, що загальна площа належного позивачу на праві власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки перевищує 500 кв.м., податковий орган, керуючись п.п. «ґ» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України при обчисленні суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_5, збільшив належну до сплати суму податку, розраховану відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, на 25000 грн. на рік.

При цьому, представник відповідача пояснила, що визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності ОСОБА_5 відбулось на підставі інформації отриманої з Інформаційної системи "Податковий блок", а також на підставі ксерокопії свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 22.08.2005. З отриманої інформації податковим органом було встановлено, що за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, загальна площа якого за технічним паспортом від 01.04.2005 року зі змінами станом на 10.10.2005 року складає 710,3 кв.м.

Враховуючи отримані від представника відповідача поясненні суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Таким чином, виключно на підставі отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків податковий орган має законне право на визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб.

На запитання суду щодо джерела з якого податковим органом було отримано ксерокопію свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 22.08.2005, представник відповідача пояснила, що вказану ксерокопію свідоцтва було отримано від головного бухгалтера ФОП ОСОБА_5 Також звернула увагу суду, що перебування у власності позивача вказаного у свідоцтві нерухомого майна підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2017 за № 93076149 на підставі Договору від 27.07.2017 про поділ спільного майна подружжя, згідно з яким житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ФО ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. Таким чином, на її переконання, отримана з ІС "Податковий блок", а також на підставі ксерокопії свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 22.08.2005 інформація про належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є достовірною, а тому правомірно використана при формуванні бази оподаткування позивача.

Суд критично оцінює вищенаведені пояснення представника податкового органу з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 позивач оформив ще у 2005 році, тобто до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в свою чергу першій запис в реєстрі датований 27.07.2017 за № 21601213. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного ППР відповідач не міг скористатись зазначеними в реєстрі відомостями, позаяк останні були в ньому відсутні.

Суд відмічає, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, який згідно вимог ст. 19 Конституції України повинен діяти зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено вичерпний перелік документів, що можуть бути використані податковим органом при обчисленні бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, а саме: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

В свою чергу, з отриманих від представника відповідача усних пояснень, судом з'ясовано, що ГУ ДФС у Вінницькій області при обчисленні бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності ОСОБА_5 було використано документи, які не передбачені п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України.

Крім того, в судовому засіданні позивач зауважив, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки йому нараховано як фізичній особі. При цьому наголосив, що він, як фізична особа головного бухгалтера не має, доручень на пред'явлення до податкового органу будь-яких документів сторонній особі не надавав, а тому твердження представника відповідача щодо отримання вищезгаданого свідоцтва на право власності від головного бухгалтера ФОП ОСОБА_5, на його переконання, не відповідає дійсності.

В контексті наведеного слід зазначити, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішенння, в тому числі й податкові повідомлення-рішення, на підставі отриманої у визначений законом спосіб інформації, а також на підставі належних документів, водночас не має права базувати своє рішення на припущеннях (неналежних документах, документах отриманих від непідтверджених джерел).

Суд зауважує, що належний обрахунок бази оподаткування напряму впливає на правильність визначення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.

Таким чином, недотримання відповідачем п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України при обчисленні бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності ОСОБА_5 дає підстави вважати протиправним й прийняте за наслідком проведеного обчислення податкового повідомлення-рішення №8044-13 від 06.06.2017.

Крім того, суд зазначає, що згідно п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В поданому до суду позові позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення №8044-13 від 06.06.2017 він отримав від своєї знайомої лише на початку серпня 2017 року, яке в свою чергу нею було отримано 07.07.2017. При цьому зауважив, що відповідне ППР на адресу його місця проживання (реєстрації) не надходило, їм особисто під підпис не було отримано.

З огляду на викладене представника позивача в судовому засіданні було поставлено під сумнів дотримання відповідачем визначеного п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України граничного строку надсилання (вручення) платнику податку податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті.

Водночас, представником відповідача наведені вище твердження позивача та його представника в судовому засіданні не були спростовані, зокрема не надано суду доказів своєчасного направлення ОСОБА_5 оскаржуваного ППР, як і доказів його вручення позивачу. Таким чином, з огляду на визначений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд враховує покази позивача та його представника як такі, що не спростовані податковим органом.

Також при вирішенні даного спору суд зважає за необхідне надати оцінку посиланням позивача на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення, нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, з якого визначалась база оподаткування при формування податкового зобов'язання, належало позивачу та третій особі - ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, позаяк було придбано під час перебування останніх у зареєстрованому шлюбі. З даного приводу суд зазначає наступне.

Особливості визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб встановлено в пунктом 2 частини 1 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, вказаною статтею передбачено, що у випадку коли об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом (пп. "б" ст.266.1.2 ПК України).

В свою чергу п.п. "в" визначено, що якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27.07.2017 між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Договір про поділ спільного майна подружжя (а.с. 19-20).

Згідно з п. 4 Договору, об'єкт оподаткування був поділений між позивачем та ОСОБА_4 в рівних частинах. Крім того, зазначено, що вказаний Договір є невід'ємною частиною правовстановлюючих документів на житловий будинок та на земельну ділянку.

В свою чергу в пункті 5 Договору зазначено, що право власності на нерухомість виникає у Сторін з моменту державної реєстрації в установленому законом порядку.

Таким чином, лише починаючи з 27.07.2017 визначене у свідоцтві про право власності НОМЕР_3 від 22.08.2005 нерухоме майно, стало належати позивачу та ОСОБА_4, як об'єкт спільної часткової власності. А до того часу належав подружжю на праві спільної сумісної власності, як то визначено ст. 60 Сімейного кодексу України.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 266.1.2 ПК України, суд критично оцінює посилання позивача та його представника щодо перебування нерухомого майна подружжя у спільній сумісній власності, як на підставу, яка у 2016 році звільняла позивача від права на сплату податкових зобов'язань у розмірі та порядку визначеному пп. "г" ст. 266.7.1 ПК України.

Також, щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що в 2015 році позивач в добровільному порядку одноособово сплачував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як на обставину, що підтверджує обов'язок позивача сплачувати відповідний податок й в 2016 році в розмірі визначеному податковим органом в оскаржуваному ППР, суд зазначає, що наведена обставина суду була повідомлена лише в судових дебатах, та дійсність останньої не досліджувалась під час розгляду справи по суті, а тому, згідно ч. 1 ст. 225 КАС України не береться до уваги.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 8044-13 від 06.06.2017, яким ОСОБА_4 В,А. нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а відтак про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 8044-13 від 06.06.2017 про нарахування ОСОБА_5 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 26957,59 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_5 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2).

Повний текст рішення складено та підписано: 07.05.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна