Рішення № 73840550, 13.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Справа № 804/1071/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняБурцевій Я.Е. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Базарна І.О. Синявський І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" до Говного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018171420, №0018141420 від 25.10.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення №0018171420 від 25.10.2017р. (форма «Р») за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 214842 грн. 50 коп., направлене позивачеві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018141420 від 25.10.2017р. (форма «В4») за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 19125 грн., направлене позивачеві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами контролюючого органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Атртехнології» за період з 01.08.2015р. по 30.09.2015р. за результатами якої був складений акт №12374/04-36-14-12/35601098 від 19.09.2017р. за висновками якого було встановлено, що правочин укладений між позивачем та вказаним контрагентом не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є неможливість встановлення ланцюгу постачання між вказаним підприємством та його контрагентами, а також наявними поясненнями директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, який був допитаний як свідок фахівцями ОУ СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, та заперечував свою причетність до господарської діяльності цього товариства, що призвело до порушення позивачем ст.44, ст.198 ПК України. На підставі вказаних висновків акту перевірки, відповідачем були прийняті вищенаведені оспорювані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та були нараховані штрафні санкції. Позивач оспорює вказані податкові повідомлення-рішення, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на порушення порядку проведення перевірки, оскільки відповідачем у письмовому запиті не були вказані обґрунтовані підстави для його надіслання, він не містив жодних посилань на порушення податкового законодавства саме позивачем, у тексті запиту були відсутні посилання на акти перевірок, податкові повідомлення, судові рішення, кримінальні провадження. Також контролюючий орган у своєму запиті не вказав, які саме виявлено факти порушень позивачем норм законодавства та які саме виявлено недостовірні дані, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, не було конкретизовано чітко інформацію, яка витребовувалася, окрім того, запит не містив печатки контролюючого органу в порушення вимог ст.ст.73,78 ПК України. Позивач окрім зазначеного вказує і на порушення контролюючим органом тривалості проведення перевірки, яка замість 5 робочих днів була визначена тривалістю у 10 робочих днів, що перевищує строки, встановлені п.82.2 ст.82 ПК України, так як позивач є суб'єктом малого підприємництва, кількість працюючих осіб не перевищував 50 осіб та річний дохід за 2016р. не перевищував суму 10 мільйонів гривень, при цьому, наказ про продовження строків проведення перевірки не приймався і в акті така інформація відсутня. Також позивач посилається і на те, що реальність господарської операції позивача з ТОВ «Атртехнології» за договором постачання №75 від 24.07.2015р. протягом серпня-вересня 2015р. підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо), вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», водночас, представник позивача вважає, що пояснення директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, допитаного у якості свідка, не є доказом нереальності господарської операції, вчиненої позивачем та його контрагентом - ТОВ «Атртехнології», оскільки вирок щодо посадової особи контрагента позивача за ознаками фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків відсутній та у Єдиному реєстрі судових рішень не опубліковувався. Окрім того, представник позивача посилається на численну практику Вищого адміністративного Суду України, Верховного Суду України за 2008-2015р.р. та практику Європейського суду з прав людини. За викладеного, позивач вважає прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки вони прийняті з перевищенням повноважень відповідачем, його висновки є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам і не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 190998,57 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ «Атртехнології» на підставі договору поставки товару (промислове обладнання) від 24.07.2015р. №75 на виконання якого були складені видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Атртехнології» фінансовий звіт за 2015 рік не подавався до податкового органу, свідоцтво платника податку анульовано 29.12.2016р. через відсутність поставок та не надання декларацій. Також встановлено, що ТОВ «Атртехнології» не є виробником товарів, реалізованих позивачеві, в той же час, за даними ЄРПН та встановленої схеми походження товару вбачається невідповідність придбаного товару (скраплений газ, риба, одяг, взуття, хлібо-булочні вироби) та реалізованого (круг ст.3 в асортименті, дріт порошковий, електроди, ґрунт, тощо) товару, тобто його підміна, що свідчить про невідповідність придбаного та реалізованого товару. Крім того, у акті перевірки зазначено, що в реєстрі фіктивного підприємництва 16.06.2016р. зареєстровано ТОВ «Атртехнології» та присвоєно йому ознаку фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, оскільки оперативним управлінням СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС допитано громадянина ОСОБА_5, який повідомив, що підприємство зареєстровано на його ім'я, проте відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства він не має. За висновками акту перевірки, посадовими особами відповідача були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення за якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та нараховані штрафні санкцій на вказані вище суми. При цьому, відповідач вказує на те, що докази, наведені у позові, не спростовують висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.44, ст.198 ПК України, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та контролюючий орган наділений повноваженнями визначення суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ згідно до вимог ст.ст.54, 123 ПК України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.04.2018р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» 07.12.2007р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Рудна, будинок 4-4Д, перебуває на обліку у Криворізькій ОДПІ, є платником ПДВ, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ, копією довідки статистики, копією витягу з реєстру платників ПДВ та відомостями, наведеними в акті перевірки від 19.09.2017р. (а.с. 28-45, 59-60 том 1).

У період з 30.08.2017р. по 12.09.2017р. посадовими особами контролюючого органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Атртехнології» за період з 01.08.2015р. по 30.09.2015р. за результатами якої було складено акт №12374/04-36-14-12/35601098 від 19.09.2017р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016р. №21 в результаті завищення позивачем податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на суму 190998,57 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним виписаним контрагентом ТОВ «Атртехнології», зокрема за серпень 2015р. у сумі 91000,70 грн.; за вересень 2015р., які включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за жовтень 2015р. у сумі 99997,87 грн., що підтверджується копією відповідного акту перевірки (а.с.59-67 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом 25.10.2017р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0018171420 форми «Р» за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 214842,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 171874 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42968,50 грн. (а.с.76-77 том 1);

- №0018141420 форми «В4» за яким до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 19125 грн. (а.с.78 том 1).

У подальшому, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень шляхом подання відповідної скарги до органів ДФС України за результатами розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги за яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.102-105 том 1).

Позивач оспорює вищевказані податкові повідомлення-рішення та просить визнати їх протиправними і скасувати посилаючись на те, що висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість по господарських операціях з поставки товарів від контрагента - ТОВ «Атртехнології» є хибними, не відповідають дійсним обставинам та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки реальність господарських операцій підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тоді як відповідачем письмовий запит про надання документів був оформлений з порушенням вимог ст.ст. 73, 78 ПК України, а також і порушені строки проведення перевірки, які визначені п.82.2 ст.82 ПК України, а саме: замість п'яти робочих днів, перевірка проводилась 10 робочих днів, а тому, на думку позивача, порушення відповідачем податкового законодавства щодо підстав для проведення перевірки призводить до незаконності такої перевірки та відсутності правових наслідків такої перевірки та, як наслідок, і протиправності податкових повідомлень-рішень прийнятих за наслідками такої перевірки, що підтверджено правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015р. у справі №21-425а14.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів видно, що за висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 19.09.2017р. №12374/04-36-14-12/35601098 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Атртехнології» за період з 01.08.2015р. по 30.09.2015р. було встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «Атртехнології» договір постачання №75 від 24.07.2015р. не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет через те, що у ході проведеної перевірки було встановлено, що вказаний контрагент не придбавав товари (круг ст.3, електроди, грунт, поковка, дріт порошковий), який нібито продав позивачеві, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару, нереальність господарської операції, окрім того, фахівцями оперативного управління СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС було допитано громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, який повідомив, що підприємство зареєстроване на його ім'я без його відома, відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства він не має(а.с.62-66 том 1).

При цьому, за даними витягу із Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.07.2015р. встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Атртехнології» (код ЄДРПОУ 39826324) зареєстровано за адресою: м.Київ, Оболонський район, вул. Маршала Рокосовського, будинок 3, керівником даного підприємства зазначено з 04.07.2015р. - ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 (а.с.219-223 том 1, а.с.222-зворот том 3).

Водночас, позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарської операції між ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» (покупець) та ТОВ «Атртехнології» (постачальник) надано договір постачання №75 від 24.07.2015р. за умовами якого постачальником позивачеві було поставлено товар (ґрунт, дріт порошковий, електроди, круг, поковка, підшипник), що підтверджено копіями специфікацій, копіями довіреностей на отримання товару, копіями видаткових і податкових накладних, транспортування товару відбулося за товарно-транспортними накладними, які були надані до перевірки, оплату за придбаний товар здійснено у безготівковому порядку згідно копій платіжних доручень, що підтверджується відповідними копіями первинних бухгалтерських документів, які наведені вище, а також придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача (а.с.229-250 том 1, а.с.1-250 том 2).

При цьому, зі змісту вищевказаного договору поставки №75 від 24.07.2015р. вбачається, що сам договір, а також і первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, прийняття товару за ТТН були підписані директором та засновником ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5 (а.с. 219-223, 229-248 том 1).

Проте, згідно результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Атртехнології» за липень-листопад 2015р. у відповідності до вимог п.74.1 ст.74 ПК України, зокрема, копії протоколу допиту ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, який значився директором та засновником ТОВ «Атртехнології» - контрагента позивача та повідомив, що підприємство зареєстроване на його ім'я без його відома, відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства він не має (а.с.222-зворот том 3).

За викладених обставин, враховуючи вказані вище свідчення директора та засновника ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, який підписував договір постачання №75 від 24.07.2015р., що підтверджується змістом наведеного договору, суд приходить до висновку про те, що вищевказані первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача - ТОВ «Атртехнології» - платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання/продажу товарів, робіт і послуг, у зв'язку з чим віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту позивачем є безпідставним.

Таким чином, всі первинні бухгалтерські документи контрагента позивача - ТОВ «Атртехнології» є неналежними, оскільки вони підписані гр. ОСОБА_5, який значився як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконував, що встановлено змістом копії протоколу допиту ОСОБА_5 за результатами опрацювання контролюючими органами зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Атртехнології» згідно до вимог ст. 74 ПК України (а.с.220-222 том 3).

Відповідна правова позиція також узгоджується із правовою позицією, яка була викладена неодноразово у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015р. у справі №21-3888а15, від 22.03.2016р. у справі №170а16, а також і з позицією Верховного Суду, викладену у його постанові від 16.01.2018р. №К/9901/1478/18.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, представник позивача в судовому засіданні не навів жодних підстав та не надав жодних доказів, які б свідчити про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, які не спростовані представником позивача.

Також представником позивача не було надано доказів на спростування протоколу допиту директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5 щодо підписання ним договору постачання №75 від 24.07.2015р. від імені вказаного підприємства, який заперечував факти підписання первинних бухгалтерських документів від імені даного підприємства та взагалі заперечував факт ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства згідно протоколу його допиту.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що пояснення директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5 не є належними доказами нереальності господарської операції вчиненої між позивачем та ТОВ «Атртехнології», з огляду на те, що покази директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, який заперечував свою причетність до ведення даним підприємством фінансово-господарської діяльності, жодними доказами позивачем не спростовані у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, пропозиція суду щодо забезпечення явки вказаної особи - ОСОБА_5 для допиту його в якості свідка була залишена представником позивача без будь-якого реагування.

Є безпідставними і доводи представника позивача про відсутність вироку у кримінальній справі за обвинуваченням посадової особи постачальника - ТОВ «Атртехнології» у здійсненні фіктивної діяльності або ухилення від сплати податків, оскільки зазначений факт не спростовує покази директора ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, який заперечував ведення господарської діяльності даного підприємства від свого імені, в тому числі і заперечував факт підписання ним будь-яких первинних бухгалтерських документів від імені вказаного підприємства.

Оскільки одна сторона договору постачання №75 від 24.07.2015р. - директор ТОВ «Атртехнології» ОСОБА_5, який нібито підписував вказаний договір, заперечує свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, у тому числі і підписання вказаного договору та первинних документів, інша сторона не може доводити його реальність, оскільки фактом реальності виконання такого договору може бути лише волевиявлення двох сторін згідно до вимог ст.ст. 626, 627 ЦК України.

З огляду на викладене, посилання позивача на численну практику Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України щодо безпідставності покладення юридичної відповідальності на позивача в порушення вимог ст.61 Конституції України не приймаються до уваги, оскільки позивачем суду не надано доказів, які б свідчили про підтвердження реальності господарської операції із вищевказаним контрагентом з урахуванням того, що посадова особа ТОВ «Атртехнології» (директор ОСОБА_5) заперечувала свою причетність до ведення господарської діяльності, а, відповідно, і заперечувала свою причетність до підписання договору постачання №75 від 24.07.2015р., що є предметом даного спору.

Також суд критично оцінює посилання представника позивача на процедурні порушення порядку проведення перевірки, такі як-от, неналежне оформлення письмового запиту, порушення строків проведення перевірки та інше, оскільки процедурні порушення не можуть служити підставами для скасування податкових повідомлень-рішень за наявності встановлених фактів порушень суб'єктом господарювання норм податкового законодавства, які не спростовані належними та допустимими доказами згідно до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що твердження представника позивача на порушення форми складання письмового запиту не відповідає дійсності, оскільки досліджена у ході судового розгляду справи копія письмового запиту від 02.06.2017р. №4107/10/04-36-14-11 про надання документів до перевірки відповідає всім вимогам ст.73, ст.78 ПК України, а саме: містить і обргунтовані підстави, і перелік запитуваної інформації, запит підписаний уповноваженою особою контролюючого органу, що відповідає вимогам п.73.3 ст.73, 78 ПК України (а.с.47-50 том 1).

Є безпідставними і неспроможними посилання представника позивача на відсутність у письмовому запиті печатки контролюючого органу, оскільки такої вимоги до оформлення письмового запиту п.73.3 ст.73 ПК України не містить.

Також є помилковим твердження представника позивача про необхідність застосування у даних правовідносинах норм права та правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015р. у справі №21-425а14, оскільки із аналізу змісту згаданої постанови видно, що Верховним Судом України зроблено правовий висновок у спорі, що стосується визнання незаконним наказу на проведення невиїзної перевірки та дій з проведення перевірки через те, що оспорюваний наказ не було вручено суб'єкту господарювання згідно до вимог п.79.2 ст. 79 ПК України до початку проведення перевірки. Окрім того, зроблено висновок, що невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, тоді як предметом спору у даній адміністративній справі не являється наказ на проведення перевірки та підстави його не вручення до початку проведення перевірки.

Окрім того, слід зазначити, що правова позиція Верховного Суду України враховується лише у разі застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, тоді як зі змісту вищенаведеної постанови Верховного Суду України вбачається, що її зміст стосується інших правовідносинах, зокрема, у правовідносинах щодо оскарження наказу контролюючого органу про проведення невиїзної перевірки, тоді як предметом даного спору є оскарження податкових повідомлень-рішень внаслідок проведення виїзної перевірки.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що врахування норм права та наведеної вище правової позиції Верховного Суду України у даних правовідносинах є неможливим згідно до вимог ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки норми права та правовідносини у наведеній постанові Верховного Суду України та у даних правовідносинах не є подібними до норм права та правовідносин, які виникли у даній адміністративній справі.

Окрім того, слід зазначити, що пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, пред'явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Так, зі змісту акту перевірки від 19.09.2017р. вбачається, що наказ на проведення виїзної позапланової перевірки позивачу було вручено до початку її проведення 30.08.2017р., а сама виїзна перевірка була проведена з відома та в присутності директора ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» Олійника В.М. (а.с.59 том 1).

Зазначені обставини свідчать про допуск позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначеної податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначенні та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а, отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведеної відповідної перевірки у вигляді прийнятого за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки судом встановлено, а представником позивача не спростовано факт допуску посадових осіб відповідача до проведення виїзної перевірки, посилання позивача на порушення відповідачем порядку та підстав призначення і проведення такої перевірки у спорі про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки є необґрунтованим та суперечить ст.81 ПК України.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією, викладеною Верховним Судом у його постанові від 13.03.2018р. у справі №804/1113/16 (адміністративне провадження №К/9901/19326/18, яка в обов'язковому порядку враховується адміністративним судом першої інстанції згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, представником відповідача наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" до Говного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018171420, №0018141420 від 25.10.2017р. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 18.04.2018р.

Суддя С.О. Конєва