Рішення № 73839578, 03.05.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 Справа № 917/2072/17

м. Полтава

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

про стягнення 79974,31 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10-75/1880 від 08.02.18.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 03-15/13178 від 29.12.17.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ПАТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач/ управління) 79974,31 грн., в тому числі 18994,70 грн. пені, 51718,91 грн. інфляційних нарахувань та 9260,70 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем теплової енергії поставленої позивачем відповідно до договору № 760 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.03.2002.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.01.2018.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017. нової редакції Господарського процесуального кодексу України, викладеної у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII (далі - ГПК України), суд ухвалою від 16.01.2018. постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче засідання у справі на 15.02.2018.

15.02.2018. суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.03.2018.

15.03.2018. суд, за клопотанням позивача, продовжив строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.04.2018.

13.04.2018. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.05.2018.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що ним не порушено строки сплати спожитої теплової енергії.

В судовому засіданні 03.05.2018. представник позивача підтримує позов у повному обсязі, представник відповідача заперечує позов.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2002. між позивачем (енергопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 760 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір, копія договору з додатками та додатковими угодами - т. 1, а.с. 19 - 28).

Відповідно до п. 1.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в визначених договором обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Додатком № 1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 760 встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплоспоживання.

Згідно п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків енергопостачальної організації (п. п. 6.3., 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку.

Позивач стверджує, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені договором, що підтверджується виставленими рахунками та платіжними документами про їх сплату.

В зв'язку з цим, позивач нарахував відповідачу пеню, річні та інфляційні згідно п. 6,5 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно доданих до позовної заяви розрахунків, позивач нарахував відповідачу:

- 18994,70 грн. пені за загальний період з 10.11.2016. по 27.09.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у жовтні 2016 року та січні-липні 2017 року;

- 51718,91 грн. інфляційних втрат за загальний період з 16.02.2015. по 15.09.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у січні 2015 року, березні - серпні 2015 року, грудні 2015 року, січні - жовтні 2016 року, січні - червні 2017 року;

- 9260,70 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2015. по 27.09.2017. за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у січні - вересні 2015 року, грудні 2015 року, січні - листопаді 2016 року, січні - серпні 2017 року.

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем теплової енергії позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з січня 2015 року по серпень 2017 року (т. 1, а.с. 175-206).

На підтвердження сум та дат здійснених відповідачем оплат теплової енергії позивачем надано копії платіжних доручень та банківських виписок (т. 1, а.с. 77-78, 207-208).

Крім цього, позивачем надано копії рахунків, виписаних відповідачу (т., а.с. 41-76) та копії документів без назви (розписки про вручення в журналі) і реєстрів рекомендованої кореспонденції на підтвердження дат вручення/надіслання відповідачу рахунків та актів (т. 1, а.с. 163-174).

Також судом встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», між сторонами щорічно укладався договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

Так, 27.07.2015. між сторонами укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 760/5 (т. 1, а.с. 93-95); 16.05.2016. - договір № 760/6 (т. 1, а.с. 115-117); 08.06.2017. - договір № 760/7 (т. 1, а.с. 136-138).

Згідно п. 4.1. договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 760/5 від 27.07.2015. та № 760/6 від 16.05.2016. передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з врахуванням ПДВ, на умовах, зазначених в цьому договорі.

Згідно п. 4.1. договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 760/7 від 08.06.2017. розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок учасника на умовах зазначених у договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.03.2002. № 760 та цьому договорі. Пунктом 4.2. договору № 760/7 від 08.06.2017. передбачено, що оплату за спожиту теплову енергію замовник здійснює на підставі наданих учасником рахунків не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

В свою чергу, п. 6.4. договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.03.2002. № 760 передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаних рахунків енергопостачальної організації.

Отже, відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.03.2002. № 760 та до договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, оплата теплової енергії відбувається на підставі наданих відповідачу рахунків.

Відповідач в судовому засіданні зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження вручення відповідачу актів про обсяги спожитої теплової енергії та рахунків на оплату є неналежними доказами, оскільки з них не вбачається, які саме документи були надіслані/вручені відповідачу.

Суд погоджується із вказаними запереченнями відповідача та зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження направлення чи вручення відповідачу актів про обсяги та рахунків не є належними доказами, оскільки проаналізувавши вказані докази неможливо зробити висновок, щодо того, які саме документи направлялися/вручалися та за які періоди.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у деяких розписках про отримання є дописки вчинені від руки саме щодо періодів. При чому, виявити хто саме зробив такі дописки, суд не має змоги. Також, відповідні документи вручені/отримані невстановленими особами, посадове становище та повноваження яких невідомі.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, надсилання чи вручення відповідачу актів та рахунків.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, у суду відсутні можливості для перевірки фактів прострочення оплати відповідачем рахунків, на які посилається позивач в обґрунтування позову.

Крім цього, відповідач у запереченнях посилається на те, що вимоги позовної заяви суперечать бюджетному законодавству та законодавству про публічні закупівлі, зокрема, на те, що до укладення між сторонами договорів про закупівлю, відповідач не в змозі оплачувати надані позивачем послуги з теплопостачання.

Суд погоджується із запереченням відповідача стосовно того, що до моменту укладення між сторонами договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідач не мав змоги оплачувати спожиту ним теплову енергію враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 13, 14 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, головні територіальні управління юстиції утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно ч. ч. 3, 4, 5, 7 ст. 48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

Згідно з п. 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Відповідно до п. 2.6 вказаного Порядку документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою «зареєстровано та взято на облік».

Відповідно до п. 2.9 Порядку органи Казначейства не реєструють:

- зобов'язання у разі відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель;

- фінансові зобов'язання у разі відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме, зокрема взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України. При цьому за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися заходи впливу, визначені у ст. 117 БК України.

Крім цього, придбання товарів за бюджетні кошти врегульовано Законом України «Про здійснення державних закупівель» (діяв до 01.04.2016.) та Законом України «Про публічні закупівлі» (діє з 01.04.2016).

Відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим законом. Аналогічний припис містився і у ч. 5 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно з інформацією Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області договір № 760 від 15.03.2002. на постачання теплової енергії у гарячій воді протягом періоду 2015 - 2017 років в Головному управлінні Казначейства не реєструвався.

Вищевказане підтверджує, що до моменту укладення між сторонами договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідач не мав змоги оплачувати спожиту ним теплову енергію згідно умов договору № 760 від 15.03.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначено вище, відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.03.2002. № 760, та договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, оплата теплової енергії відбувається на підставі наданих відповідачу рахунків.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат направлення чи вручення відповідачу (уповноваженій особі) рахунків на оплату теплової енергії, підстави стверджувати, що відповідачем порушено строки оплати спожитої ним теплової енергії, відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги не підтверджено належними доказами та не обґрунтовано, в зв'язку з цим позов задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що відповідач у додаткових поясненнях до відзиву (т. 2, а.с. 1-6) заявляв про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10).

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Крім цього, 13.04.2018. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Враховуючи відмову судом у позові, вказане клопотання відповідача залишається судом без розгляду.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.05.2018.

Суддя О.С. Семчук