Рішення № 73839569, 03.05.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2018 р. Справа № 918/55/18

Суддя Марач В.В. при секретарі судового засідання Коваль С.М., розглянувши матеріали справи за правилами загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю - фірма "Дедал"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення

В засіданні приймали участь:

Від позивача: представник ОСОБА_3;

Від відповідача: не з'явився;

Від органу прокуратури: ОСОБА_4

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю - фірма "Дедал", в якій, посилаючись на порушення умов Договору оренди № 561010004000033 від 05.10.2010 року щодо сплати орендної плати, просить розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3520 га по вул. Вінницькій, 60 у м. Рівне, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування виробничої бази, укладений 05.10.2010р. між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ - фірма "Дедал", зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 561010004000033 та зобов'язати повернути ОСОБА_1 міській раді за актом приймання - передачі земельну ділянку площею 0,3520 га, нормативно - грошовою оцінкою 3 136 178,01 гривень, к.н. 5610100000:01:021:0195, що була передана в оренду згідно Договору оренди землі від 05.10.2010р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ - фірма "Дедал" у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року справу № 918/55/18 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 06.03.18р.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. на підставі ст.ст. 169, 250 Господарського процесуального кодексу України справу № 918/55/18 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 11.04.18р.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року розгляд справи в підготовчому засіданні закрито та призначено до розгляду по суті на 03.05.18р.

В судові засідання 27.03.18р., 11.04.18р. та 03.05.18р. представник відповідача не з'являвся, відзиву на позов не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 12.02.2018р., 27.03.2018р. та 11.04.18р. були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33024, м. Рівне, вул. Івана Сошенка, буд. 16.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою «судова повістка».

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштових повідомлень, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, судом вбачається, що останні було повернуто поштою суду у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні 03.05.2018р. судом розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача та представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задоволити.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

В п. 3 зазначеного рішення Суд в загальному, не пов’язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Фактично, звернення місцевої прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельних ділянок комунальної власності в оренду.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Таким чином, спірні правовідносини, пов'язані з можливим розпорядженням земельної ділянки комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а не вжиття ОСОБА_1 міською радою заходів щодо розірвання спірного договору та не повернення спірної земельної ділянки до земель запасу ОСОБА_1 міської ради порушують права ОСОБА_1 міської ради, як власника вказаної земельної ділянки.

Однак, на даний час ОСОБА_1 міська рада, як власник земельної ділянки жодних заходів щодо усунення вказаного порушення не вживає.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернень місцевої прокуратури до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення ОСОБА_1 міській раді є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Судом встановлено, що Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до ТзОВ - фірма "Дедал", в якій, посилаючись на порушення умов Договору оренди № 561010004000033 від 05.10.2010 року щодо сплати орендної плати, просить розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3520 га по вул. Вінницькій, 60 у м. Рівне, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування виробничої бази, укладений 05.10.2010р. між ОСОБА_1 міською радою та ТзОВ - фірма "Дедал" та зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 міській раді за актом приймання - передачі вищезазначену земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

05.10.2010 року між ОСОБА_1 міською радою (Орендодавець) та ТзОВ - фірма "Дедал" (Орендар) було укладено Договір оренди землі (Договір), за умовами якого, Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничої бази, яка знаходиться у м. Рівне по вул. Вінницькій, 60 (п. 1 Договору) (а.с. 13-16).

Договір зареєстрований, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 квітня 2011 року за № 561010004000033.

Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3 520м2, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 726 893, 40 грн. (п. 5 Договору).

Згідно п. 8 Договору, договір оренди укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору, сторони визначили, що орендну плату Орендар сплачує Орендодавцю виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 21 806, 80 грн., що становить 3,00% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 Договору).

Відповідно до п.п. 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування виробничої бази. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування виробничої бази.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення ОСОБА_1 міської ради від 21.08.2007р. № 1001 (п. 18 Договору).

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.20 Договору).

Згідно з п. 21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 36 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На виконання умов вищезазначеного договору між сторонами було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,3520 га, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Вінницька, 60.

Підставою для розірвання договору оренди землі Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури вказує на те, що відповідачем всупереч умовам договору з 2013 року не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою і станом на 31.12.2017р. заборгованість ТзОВ фірми «Дедал» по орендній платі становить 203 889, 26 грн. відповідно до інформації Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.12.2017 року (а.с. 19).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного правочину, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (абз. 5 ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 статті 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом пункту "д" статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п.п 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч.ч. 1 - 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Разом із тим, статтею 32 Закону передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

За таких обставин, оскільки Відповідачем, всупереч умовам договору оренди та приписам статті 96 ЗК України, без належних на те підстав, систематично не сплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, що свідчить про порушення істотних умов договору, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди землі від 05.10.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 Договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення Відповідачем ОСОБА_1 міській раді за актом приймання - передачі земельну ділянку площею 0,3520 га у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради про розірвання договору оренди землі від 05.10.2010 року укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТзОВ - фірма "Дедал" та повернення ОСОБА_1 міській раді за актом приймання - передачі земельної ділянки площею 0,3520 га у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради задоволити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,3520 га по вул. Вінницькій, 60 у м. Рівне, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування виробничої бази, укладений 05.10.2010 року між ОСОБА_1 міською радою та ТзОВ - фірма «Дедал», що зареєстрований 19.04.2011 року у Державному реєстрі земель за № 561010004000033.

3. Зобов’язати ТзОВ - фірма «Дедал» повернути ОСОБА_1 міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 0,3520 га, нормативно- грошовою оцінкою 3 136 178, 01 грн., к.н. 5610100000:01:021:0195, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 05.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТзОВ - фірма «Дедал» у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

4. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю-фірма "Дедал" (33024, м. Рівне, вул. Івана Сошенка, буд. 16, код ЄДРПОУ 13976702) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Держказначейська служба України, код класифікації видатків 2800) 3 524 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.