Рішення № 73839557, 25.04.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/916/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А.,

при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Рівненського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву,

про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 242 978 грн. 41 коп.

в судовому засіданні приймали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 08-86 від 16.01.2018 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.12.2017 р.;

від прокуратури - ОСОБА_3, посвідчення № 048709 від 22.11.2017 р.;

від третьої особи - ОСОБА_4, довіреність № 8 від 16.01.2018 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер D8140685e2.

У судовому засіданні 25 квітня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 грудня 2017 року Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" (далі - ТзОВ "Рівненський МЖК", відповідач) про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі 242 978 грн. 41 коп.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року позовну заяву від 21 грудня 2017 року № 33-16781вих.-17 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/916/17. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22 січня 2018 року.

15 січня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 65-67) , в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

22 січня 2018 року від прокурора у справі через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження (т. 2 а.с. 56-58).

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року справу № 918/916/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 22 січня 2018 р. о 12:30 год.

16 січня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позов від 15 січня 2018 року з додатками (т. 1 а.с. 69-251, т. 2 а.с. 1-26), в якому останній у задоволенні позову просить відмовити. Зокрема зазначає, що розпорядження міського голови м. Рівне від 27.04.2007 року № 637-р ТзОВ "Рівненський МЖК" дозволено будівництво ІІ-Ї черги мікрорайону молодіжного житлового комплексу на земельній ділянці в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 в м. Рівному, відповідно до погоджених проектних пропозицій, зобов’язано отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. На виконання вищезазначеного розпорядження було виготовлено робочий проект, погоджений 24.05.2007 року в управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Рівненської міської ради, який передбачав будівництво в II черзі будівництва мікрорайону МЖК житлового кварталу з об’єктами соцкультпобуту по вул. Гагаріна у м. Рівне, генеральний план якого передбачав будівництво багатоповерхових житлових будинків та інших об’єктів громадської забудови на земельній ділянці, переданій в оренду згідно договору оренди від 14.08.2006 року. З урахуванням того, що Будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний № 8, І-ша черга) в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (II черга будівництва МКР МЖК) належало до категорії доступного житла, підтвердженням чого є протоколи Міжвідомчої комісії від 06.03.2013 року та від 17.01.2014 року, замовник такого будівництва - ТзОВ "Рівненський МЖК" відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Також зазначає, що позивачем не надано доказів та не доведено того, що відповідач порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності; що одержання доходів безпосередньо від ТзОВ "Рівненський МЖК" та у визначеному позивачем розмірі було заплановане в бюджеті міста Рівне на відповідні роки; що він міг і повинен був отримати визначені доходи від відповідача в розмірі 242 978,41 грн. і тільки дії (бездіяльність) відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток. Крім того зазначає, що вихідним при визначенні неодержаного доходу (втраченої вигоди) міського бюджету міста Рівного є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет. Також зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність запланованих у бюджеті м. Рівного надходжень спеціального бюджету міста Рівного та витрат на розвиток інфраструктури населеного пункту, не обґрунтував у позові, в чому полягає необхідність надходжень та витрат на розвиток міської інфраструктури у зв’язку зі здійсненим будівництвом, не надав належного розрахунку, яким планувалось отримання Рівненською міською радою таких надходжень, у тому числі від відповідача грошових коштів, у розмірі 242 978,41 грн. для створення і розвитку інфраструктури міста. Відтак, відповідач, на думку останнього, не порушував вимог чинного законодавства, а отже в його діях/бездіяльності відсутній склад цивільного правопорушення, а тому до нього не можуть бути застосовані заходи впливу (санкції) за порушення у сфері господарювання. Крім того зазначає, що посилання позивача у позовній заяві на порушення відповідачем ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки право оферти мав як відповідач, так і позивач, але договір пайової участі так і не був укладений. За таких обставин ТзОВ "Рівненський МЖК" вважає, що твердження позивача про нанесення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у конкретному розмірі є необґрунтованими.

22 січня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов додатковий відзив на позов від 19 січня 2018 року з додатками (т. 2 а.с. 27-51), в якому останній у задоволенні позову просить відмовити повністю. Зокрема зазначає, що з урахуванням того, що Будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний №8, І-ша черга) в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (II черга будівництва МКР МЖК) належало до категорії доступного житла, підтвердженням чого є протокол Міжвідомчої комісії від 29.03.2012 р., замовник такого будівництва - ТзОВ "Рівненський МЖК" відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

22 січня 2018 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з додатками (т. 2 а.с. 52-55).

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року підготовче засідання відкладено на 12 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив від 09.02.2018 р. № 33-1475вих.18 з додатками (т. 2 а.с. 73-98).

12 лютого 2018 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні з метою уточнення позовних вимог та виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.01.2018 р. (т. 2 а.с. 99).

У судовому засіданні 12 лютого 2018 року оголошено перерву до 22 лютого 2018 року.

16 лютого 2018 року від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 15.02.2018 р. № 33-1707вих.18 про зменшення розміру позовних вимог з додатками (т. 2 а.с. 108-116), відповідно до якої останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" на користь Рівненської міської ради збитки у формі упущеної вигоди у сумі 219 380,59 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

22 лютого 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позов від 21.02.2018 р. з додатками (т. 2 а.с. 122-142), в якому останній у задоволенні позову просить відмовити. Зокрема зазначає, що позивачем було проігноровано ту обставину, що державна підтримка доступного житла згідно із ч. 7 ст. 4 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" державна підтримка будівництва (придбання) доступного житла здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Також зазначає, що Будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний №8, І-ша черга) в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (II черга будівництва МКР МЖК) належало до категорії доступного житла, підтвердженням чого є протокол Міжвідомчої комісії від 29.03.2012 р. Відтак, замовник такого будівництва - ТзОВ "Рівненський МЖК" відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

22 лютого 2018 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання (т. 2 а. с. 118), в якому останній просить суд в порядку статті 50 ГПК до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучити Рівненське регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (33028, м. Рівне. вул. Симона Петлюри, 14а).

Ухвалою суду від 22 лютого 2018 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 26 березня 2018 року включно. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Рівненське регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі - третя особа). Підготовче засідання відкладено на 19 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/916/17 закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 5 квітня 2018 року.

3 квітня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2 а.с. 167-174).

4 квітня 2018 року третьої особи через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 175).

4 квітня 2018 року від прокурора у справі через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення з додатками (т. 2 а.с. 176-179).

Ухвалою суду від 5 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2018 року.

24 квітня 2018 року від третьої особи через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення (т. 2 а.с. 190-192).

У судовому засіданні 25 квітня 2018 року прокурор у справі позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 15.02.2018 р. № 33-1707вих.18 про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 25 квітня 2018 року позовні вимоги також підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 15.02.2018 р. № 33-1707вих.18 про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 25 квітня 2018 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов від 15 січня 2018 року, у додатковому відзиві на позов від 19 січня 2018 року, у відзиві на позов від 21.02.2018 р.

Представник третьої особи у судовому засіданні 25 квітня 2018 року щодо вирішення даного позову покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

В п. 3 зазначеного рішення Суд в загальному, не пов’язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.

Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної масності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетом розвитку, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Рівненська місцева прокуратура виходить з того, що несплата пайового внеску в розвиток інфраструктури міста Рівне завдає майнову шкоду міській раді, яка внаслідок цього позбавлена можливості виконувати покладені на неї функції та реалізувати фінансово-економічні повноваження, здійснювати заходи щодо розвитку інфраструктури міста, а уповноваженим органом не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави.

Функціонування місцевого самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою якого є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля - гарантується державою.

Також, відповідно до ст. ст. 7 та 142 Конституції України, держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.

Оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку бюджету м. Рівне, Рівненська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування, є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В свою чергу, як зазначає прокурор, Рівненська міська рада протягом тривалого часу (з 22.12.2014 р.) не використовує надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав.

У зв’язку з цим, прокурор звертається на захист інтересів держави в особі Рівненської міської ради, оскільки останніми не вжито заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідних коштів, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету значних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами опрацювання Рівненською місцевою прокуратурою відомостей Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та Управління ДАБІ у Рівненській області, виявлено ряд завершених об’єктів будівництва на території міста Рівне, які не залучені до пайової участі в розвитку інфраструктури міста.

Зокрема, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради №01-11/2254 р. від 30.11.2017, ТзОВ "Рівненський МЖК" як замовник будівництва не сплатило пайовий внесок у розмірі 242 978 грн. 41 коп.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області 18 листопада 2011 року зареєстровано декларацію РВ 08311080841 про початок виконання будівельних робіт, об’єкт - будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний №8), І-ша черга, м. Рівне, в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (друга черга МКР МЖК), замовником якого є ТзОВ "Рівненський МЖК" (т. 1 а.с. 30-34).

22 грудня 2014 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - Інспекція) 22.12.2014 зареєстровано декларацію РВ 143143560240 про готовність вищезазначеного об’єкта до експлуатації (т. 1 а.с. 35-40).

Оскільки ТзОВ "Рівненський МЖК" як замовник будівництва не уклав із Рівненською міською радою договору про пайову участь відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) та Порядку залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного, на вимогу Рівненської міськради не виконав свого обов'язку зі створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальної громади міста Рівне (не сплатив пайового внеску), прокурор звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.02.2018 р. № 33-1707 вих.18, просив стягнути з відповідача збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 219 380 грн. 59 коп.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування - відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом положень частини першої статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

27 грудня 2012 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 2703 (т. 1 а.с. 17), яким затверджено Порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного (далі - Порядок).

Цей Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Рівного з метою врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Рівного з будівництвом об'єктів на території міста.

Відповідно до п. 1.3 Порядку, дія цього Порядку поширюється на замовників будівництва, які здійснюють будівництво на території міста Рівного, за винятком тих, що визначені пунктом 1.5 цього Порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Законом та Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

Так, відповідно до статті 1 Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Судом встановлено, що ТзОВ "Рівненський МЖК" є замовником будівельних робіт по об’єкту - будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний №8), І-ша черга, м. Рівне, в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (друга черга МКР МЖК).

Таким чином, норми чинного законодавства покладають на ТзОВ "Рівненський МЖК", як замовника будівництва, обов’язок звернутися до органу місцевого самоврядування та взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Рівненський МЖК" з відповідною заявою до Рівненської міської ради чи до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради не зверталося та відповідний договір пайової участі не укладало.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Рівного, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Дана правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 у справі № 908/312/16 (№ 3-1553гс16).

Враховуючи викладене, а також той факт, що у строк, визначений чинним законодавством (зокрема, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), ТзОВ "Рівненський МЖК" не виконало зобов’язання та не уклало договір з Рівненською міською радою на оплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста та, відповідно, не сплатило 242 978 грн. 41 коп. пайової участі у розвитку інфраструктури міста Рівного, вказана сума коштів може бути стягнута з останнього в судовому порядку.

Разом з цим, 16.02.2018р. прокурор у справі подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 2 а.с. 108-110).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Із вищезазначеної заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради № 01-11/2254 від 30.11.2017, ТзОВ "Рівненський МЖК" як замовник будівництва не сплатило пайовий внесок у розмірі 242 978 грн. 41 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний № 8,1-ша черга) в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (друга черга будівництва МКР МЖК), замовником якого є ТзОВ "Рівненський МЖК", віднесено до переліку об’єктів незавершеного будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких у 2013 та 2014 році можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програм будівництва (придбання) доступного житла, у тому числі здешевлення вартості іпотечних кредитів (відповідно до Наказів Мінрегіонбуду № 85 від 07.03.2013 р. та № 20 від 22.01.2014 р.).

Як вбачається із п. 3.2 договору про будівництво доступного житла, укладеного 02.10.2012 між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ТзОВ "Рівненський МЖК", обсягом замовлення виступає 31 об’єкт (квартира).

При цьому, відповідно до листа Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" №21 від 22.01.2018, протягом 2013-2014 років у вищевказаному об’єкті будівництва в рамках реалізації програми будівництва (придбання) доступного житла придбано 7 квартир загальною площею 331,7 кв. м. та виділено 457 295 грн. державної підтримки.

Разом з тим, із декларації про готовність об’єкта до експлуатації вбачається, що у спірному будинку знаходиться 48 квартир загальною площею 2338,8 кв. м.

Таким чином, частина квартир у спірному об’єкті будівництва вважається доступним житлом, у разі будівництва якого замовники не залучаються до сплати пайової участі на підставі п. З ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради 13.02.2018 за № 01-10°5/69 надано розрахунок розміру коштів пайової участі замовника будівництва щодо вищевказаного об’єкту з врахуванням будівництва доступного житла для уточнення позовних вимог.

Зокрема, відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації, кошторисна вартість об’єкту будівництва за затвердженою кошторисною документацією становить 16 198 561 грн., загальна площа будівлі - 3 415,4 кв. м. Вартість 1 кв. м. спірного об’єкті будівництва становить 4 742,8 грн.

Площа, що залучається до пайової участі, становить: 3 415,4 кв. м. (загальна площа) - 331,7 кв. м. (площа доступного житла) = 3 083,7 кв. м.

Вартість об’єкта, що залучається до пайової участі, становить: З 083,7 кв. м. х 4 742,8 грн. = 14 625 372,36 грн.

Таким чином, розмір пайової участі становить: ПУ = (14 625 372,36 - 0 -0-0) х 1,5% = 219 380,59 грн.

Оскільки договір про пайову участь не укладено саме внаслідок протиправної бездіяльності ТзОВ "Рівненський МЖК", зазначена сума являється збитками у формі упущеної вигоди, яку б Рівненська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору.

З урахуванням наведеного у замовника виник обов'язок сплатити кошти пайової участі у зв'язку з настанням строку їх сплати відповідно до вимог ст. 40 Закону.

Однак свої зобов'язання, які визначені Законом щодо сплати коштів пайової участі ТзОВ "Рівненський МЖК" не виконало, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 219 380, 59 грн.

Доказів про сплату замовником - ТзОВ "Рівненський МЖК" коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Рівного суду не подано.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у зв'язку із тим, що будівництво багатоповерхового житлового будинку (будівельний № 8, І-ша черга) в м. Рівне в районі вулиць Гагаріна та ОСОБА_5 (друга черга будівництва МКР МЖК), замовником якого є ТзОВ "Рівненський МЖК", віднесено до переліку об'єктів незавершеного будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла, в яких у 2013 та 2014 році можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програм будівництва (придбання) доступного житла, у тому числі здешевлення вартості іпотечних кредитів (відповідно до Наказів Мінрегіонбуду № 85 від 07.03.2013 р. та № 20 від 22.01.2014р., ТзОВ "Рівненський МЖК", повинно бути звільнене від сплати суми пайової участі у розвитку інфраструктури м. Рівне.

У той же час суд зазначає, що сам факт включення житлового будинку до Переліку об'єктів незавершеного житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла, в яких можуть спрямовуватись кошти в рамках реалізації програм будівництва придбання) доступного житла, у тому числі здешевлення вартості іпотечних кредитів, не свідчить про будівництво ТзОВ "Рівненський МЖК" саме "доступного житла".

Відповідно до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

Відповідно до Порядку забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. № 140, виконавець для надання державної підтримки укладає із забудовником договір про резервування житлової площі та/або договір про сприяння у будівництві, а також договір про будівництво (придбання) доступного житла.

Згідно з п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для надання державної підтримки з метою будівництва (придбання) доступного житла, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.06.2011 р. №73, одержувачами бюджетних коштів та відповідальними виконавцями заходів вищевказаної Програми є Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та її регіональні управління.

Згідно з п. 6 вищезазначеного Порядку одержувач укладає договір про будівництво (придбання) доступного житла із забудовником об'єкта, який увійшов до переліку житлових об'єктів, після аналізу економічного стану забудовника та об'єкта.

Як вбачається із листа Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" від 22.01.2018 р. № 21, протягом 2013-2014 років у вищевказаному об’єкті будівництва в рамках реалізації програми будівництва (придбання) доступного житла придбано 7 квартир загальною площею 331,7 кв.м. та виділено 457 295 грн. державної підтримки.

Разом з тим, із декларації про готовність об’єкта до експлуатації вбачається, що у спірному будинку знаходиться 48 квартир загальною площею 2338,8 кв.м.

У зв'язку із чим Рівненською місцевою прокуратурою було скеровано лист до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради для проведення перерахунку розміру пайової участі з врахуванням площі доступного житла.

Окрім того, посилання відповідача на постанови Верховного Суду України від 06.09.2017 р. у справі № 908/100/16, від 13.09.2017 р. у справі № 908/378/16 р., від 11.10.2017 р. у справі № 908/6108/15, від 11.10.2017 у справі № 908/6322/15 є безпідставними.

Зокрема, із наданих відповідачем постанов вбачається, що Верховний Суд України при їх постановлені не здійснював розгляд справ по суті, не надавав правову оцінку порівнюваним постановам Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, не формував будь-які правові позиції, а лише констатував факт відмінності обставин порівнюваних справ та, у зв’язку з цим, відсутності підстав для перегляду судових рішень суду касаційної інстанції.

Також, слід звернути увагу, що укладення договору про пайову участь є обов’язковим навіть після прийняття об’єкту в експлуатацію, що підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 30.11.2016 р. у справі № 3-1323гс16 (№ 922/6409/15), від 01.02.2017 р. у справі № 3-1441гс16 (№ 922/753/16).

Так, визначений частиною 9 статті 40 Закону строк (15 робочих днів, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь для добровільного виконання стороною цього обов’язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов’язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов’язання не звільняє замовника будівництва від обов’язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Також, не можна погодитися із доводами відповідача стосовно відсутності підстав для господарсько-правової відповідальності за не укладення договору.

В той час, як було встановлено судом вище, у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення.

Оскільки неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Рівненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 р. у справі № 3-1553гс16.

Слід звернути увагу, що обов’язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту прямо випливає із ст. 40 Закону.

Таким чином, для відшкодування збитків в даному випадку не є обов’язковим укладення договору, оскільки обов’язок замовника сплатити кошти пайової участі виник в момент початку будівництва, а час на добровільне виконання даного обов’язку сплинув із введенням об’єкту в експлуатацію.

При цьому, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Відтак, оскільки протиправна поведінка замовника будівництва проявляється як в ухиленні від укладення договору пайової участі, так і в несплаті відповідних коштів, позивач вправі вибрати спосіб захисту свого порушеного права та звернутися до суду як з позовом про спонукання до укладення договору, так і з позовом про відшкодування завданої шкоди.

Як було зазначено судом вище, згідно із ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що розрахунок розміру упущеної внаслідок не укладання договору про пайову участь вигоди проведено у відповідності до вимог Закону та Порядку.

Відтак, посилання відповідача про неможливість стягнення упущеної вигоди, у зв’язку з тим, що її не було враховано при плануванні бюджету м. Рівне судом до уваги не приймаються, оскільки дане твердження не ґрунтується на жодних вимогах чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Отже, доводи відповідача, що викладені у відзивах, спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 219 380 грн. 59 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України, судовими витратами вважається в тому числі і судовий збір.

Судом встановлено, що за подання до Господарського суду Рівненської області Прокуратурою Рівненської області згідно платіжного доручення від 14 грудня 2017 року № 3430 сплачено судовий збір в сумі 3 644 грн. 68 коп. (вимога, згідно позовної заяви від 21.12.2017 р. № 33-16781вих.-17, про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 242 978 грн. 41 коп. *1,5%).

6 лютого 2018 року від заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 15.02.2018 р. № 33-1707вих.18 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останнім заявлено до стягнення збитки у формі упущеної вигоди у сумі 219 380,59 грн. Як було зазначено судом вище, дана заява прийнята судом до розгляду.

Відтак за вимогу про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди у сумі 219 380,59 грн. судовий збір становить 3 290 грн. 71 коп. (219 380,59 грн.*1,5%).

Оскільки позов прокурора задоволено, то відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат, з урахуванням заяви прокурора у справі про зменшення розміру позовних вимог, покладається на відповідача в розмірі 3 290 грн. 71 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" (33003, м. Рівне, вул. Струтинської, 13-Б, код ЄДРПОУ 13988757) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) збитки у формі упущеної вигоди в сумі 219 380 (двісті дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 59 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" (33003, м. Рівне, вул. Струтинської, 13-Б, код ЄДРПОУ 13988757) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 68 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 8 травня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 6 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А);

3 - Рівненській місцевій прокуратурі рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Гарна, 29);

4 - відповідачу рекомендованим (33003, м. Рівне, вул. Струтинської, 13-Б);

5 - прокуратурі Рівненської області рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52);

6 - третій особі рекомендованим (33028, м. Рівне. вул. Симона Петлюри, 14а).