Рішення № 73839507, 24.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3843/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області

03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14

до 1) Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області

08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 53

2) Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області

08463,Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Пологи-Вергуни, вул. Макаренка, буд. 15

про визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право колективної власності на землю та віднесення до земель запасу державної форми власності

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №31-10-0.1-4/62-18);

відповідача 1 – не з’явився;

відповідача 2 – ОСОБА_2 (витяг з ЄДРЮО та ФО № 100391495 від 19.12.2017); ОСОБА_3 (довіреність від 21.02.2018 б/н);

обставини справи:

Головне управління Держеокадастру у Київській області (далі-позивач) звернулось з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач-1) та Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницької області (далі-відповідач-2) про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю та віднесення до земель запасу державної форми власності площею 30 га рілля.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 2 сес. 22 скл. Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995 надано у колективну власність 4034,0 га земель для сільськогосподарського призначення колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова, яке 03.12.1999 ліквідовано.

За інформацією з Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області землі сільськогосподарського призначення загальною площею 3999 га, що підлягали паюванню, перейшли у приватну власність членів колективного сільськогосподарського підприємства на підставі відповідних сертифікатів та державних актів.

При цьому, земельні ділянки площею 30 га ріллі залишились не розпайованими та фактично перебуваються у власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, що припинило господарську діяльність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2017 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 23.01.2018.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. № 322/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2018 відкладено підготовче засідання на 06.02.2018.

06.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 2487/18) про те, що при розпаюванні земель, ні Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області, ні Полого-Вергунівською сільською радою Переяслав-Хмельницбкого району Київської області не було вжито заходів щодо віднесення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення до земель запасу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2018 відкладено підготовче засідання на 22.02.2018.

20.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 3548/18).

В обґрунтування заперечень відповідачем-2 зазначено наступне.

Позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, оскільки відсутній предмет спору, крім того, відповідачем-2 не визнано, що були порушені права чи законні інтереси держави на спірну земельну ділянку, позивачем не надано картографічних даних про конкретне розташування спірної земельної ділянки, а вимога про віднесення земель державної власності до земель запасу не обґрунтована, у зв’язку з тим, що спірна земельна ділянка вже віднесена до земель запасу.

22.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 3769/18).

22.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 3777/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2018 відкладено підготовче засідання на 20.03.2018.

12.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4903).

В заперечення доводів відповідача-2, позивачем зазначено наступне, що при розпаюванні земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова відповідачами не було вжито заходів щодо віднесення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 30,0 га (рілля) до земель запасу, зазначені землі не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності, а відповідно до вимог статті 122 Земельного кодексу України розпоряджатися такими землями не входить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, у зв’язку з чим, спірна земельна ділянки може бути віднесена до земель запасу державної форми власності.

Твердження відповідача про віднесення спірної земельної ділянки не обґрунтовано, оскільки, рішення про віднесення до земель запасу відсутнє.

Крім того, визнання таким, що втратив чинність державного акту на право колективної власності на землю є засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах суб’єктів права державної та комунальної власності.

20.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. № 5529/18) згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представників.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.04.2018.

03.04.20218 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2018 відкладено судове засідання та призначено розгляд на 24.04.2018.

24.04.2018 у судове засідання з’явились представники позивача та відповідача-2.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 1995 року рішенням 2 сесії 22 скликання Пологово-Вергунівської сільської ради колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова надано у колективну власність 4034,0 га земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується державним актом на право колективної власності серія КВ від 12.03.1996.

У процесі реформування аграрного сектору економіки відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 колективне сільськогосподарське підприємство ім. Кірова припинило своє існування.

Рішенням 14 сесії 23 скликання Полого-Вергунівської сільської ради № 94 від 12.03.2001 проведено рівноцінний обмін земель колективної власності (35.0 га сіножатей) на землі резервних територій сільської ради (14.4 га ріллі), додатково в колективну власність із земель резервних територій та земель запасу сільської ради було передано 178.4 га земель, з них ріллі - 160.3 га, кормових угідь - 18.1 га для розпаювання між 42-ма громадянами, що помилково не враховані при розпаюванні земель.

У процесі виготовлення Схеми поділу, планові матеріали були відкоректовані згідно з обмірами і уточненнями в натурі (18.4 га ріллі та 13.33 га кормових угідь визнані такими, що втратили своє значення як землі, які можуть бути розбиті на земельні частки (паї)).

Відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, Переяслав-Хмельницького району Київської області, що вироблена Київським відділенням Інституту землеустрою на замовлення Полого-Вергунівської сільськох ради, визначена площа земель, що підлягають поділу на 885 земельних часток (паїв), яка становить 3948,67 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 3188,5 га, кормових угідь - 758,17 га.

12.03.2001 рішенням 14 сесії 23 скликання Полого-Вергунівської сільської ради № 95, затверджено розроблену схему поділу земель колективної власності на землі частки (паї), якою передбачено розподіл 3948,67 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 3188,5 га, кормових угідь - 758,17 га.

25.11.2003 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 745 виділено земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) власникам сертифікатів земельних часток (паїв) земель колективного сількогосподарського підприємства ім. Кірова відповідно до затвердженої схеми та списку.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання державних актів на право колективної власності на земельні ділянки, 250 громадянам власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) в межах Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав Хмельницького району Київської області, виконаної на замовлення Полого-Вергунівської сільської ради на підставі договору № 327 від 09.07.2002, передбачено видати державні акти на право колективної власності на землю власникам земельних часток (паїв), загальною площею 1201,3478 га, затвердженою сільським головою Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав Хмельницького району Київської області від 22.07.2004, погодженою начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів 20.08.2004.

22.07.2004 відділом містобудування та архітектури Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації надано висновок № 252 згідно з яким погоджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, що розроблена Держаним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та зазначено, що можливо видати державні акти на право власності на землю власників сертифікатів на земельні частки (паї).

10.08.2004 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 440 внесено зміни до розпорядження голови адміністрації від 25.11.2003 за № 745, виклавши додаток у новій редакції.

20.09.2004 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 512 затверджено розроблену Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічну документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки з оформленням державних актів власникам земельних часток (паїв) в межах Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано у власність 885 особам земельні ділянки загальною площею 1835,6599 га для ведення товарного сільськогосподарства.

Висновком державної землевпорядної експертизи від 13.12.2004 № 17-489, затвердженої Начальником Київського обласного головного територіального управління земельних ресурсів ОСОБА_4, встановлено, що технічна документація із землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам і оцінюється позитивно.

20.02.2017 начальником відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області складено акт обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Полого-Вергунівської сільської ради за межами населеного пункту площею 30,00 га, яка відноситься до сільськогосподарського призначення та частково розорюється.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що колективне сільськогосподарське підприємство ім. Кірова, якому видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 12.03.1996, було ліквідовано, інформація відносно правонаступників відсутня, а відповідачами не здійснюються заходи щодо приведення земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства.

За інформацією з Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області землі сільськогосподарського призначення загальною площею 3999 га, що підлягали паюванню, перейшли у приватну власність членів колективного сільськогосподарського підприємства на підставі відповідних сертифікатів та державних актів.

При цьому, земельна ділянка площею 30 га ріллі залишилась не розпайованою та фактично перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, що припинило господарську діяльність, що підтверджується

актом обстеження від 20.02.2017.

Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено, що станом на момент звернення до суду, Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 12.03.1996, виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова є чинним, у зв’язку з чим, у позивача відсутня можливість забезпечити охорону земель відповідно до вимог законодавства та надати не розпайовані земельні ділянки площею 30 га (ріллі) у власність чи користування громадянам.

Відповідач-2 заперечував проти доводів позовної заяви, з огляду на таке.

12.03.2001 рішенням 14 сесії 23 скликання Полого-Вергунівської сільської ради проведено рівноцінний обмін земель колективної власності (35.0 га сіножатей) на землі резервних територій сільської ради (14.4 га ріллі), додатково в колективну власність із земель резервних територій та земель запасу сільської ради було передано 178.4 га земель з них ріллі 160.3 га, кормових угідь 18.1 га для розпаювання між 42-ма помилково пропущеними громадянами.

У процесі виготовлення Схеми поділу планові матеріали були відкоректовані згідно обмірів і уточнень в натурі (18.4 га ріллі та 13.33 га кормових угідь визнані такими, що втратили своє значення як землі, які можуть бути розбиті на земельні частки (паї)).

Тобто, на даний момент, спірна земельна ділянка частково розпайована та передана у власність, що підтверджується державними актами на право власності, а інша частина використовується власниками сертифікатів на право на земельну частку відповідності до цільового призначення.

Також, позивачем не надано картографічних даних щодо конкретного місця розташування спірної земельної ділянки, а вимога про віднесення земель державної власності до земель запасу не обґрунтована, у зв’язку з тим, що спірна земельна ділянка вже віднесена до земель запасу.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (чинного, на момент видачі спірного акту), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Законом України «Про власність» передбачено: приватну, колективну, державну форму власності.

Відповідно до статтей 3, 5 Земельного кодексу України (чинного, на момент видачі спірного акту) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі, створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Цивільним кодексом України (станом на 01.01.2004), визначені такі форми власності: приватна, державна, комунальна.

Тобто, чинним законодавством не передбачено колективної форми власності.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного Кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України. Об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі, незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 № 720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначені у Законі України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”.

Згідно з статтею 3 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Отже, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) можуть отримати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) у будь-який час.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, члени колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, які одержали сертифікати на право на земельну частку (пай), але ще не звернулись із заявою про виділення земельної ділянки (невитребувані паї), мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Також, суд дійшов висновку, що позивачем не доведений той факт, що всі учасники колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова одержали сертифікати на право на земельну ділянку (пай) в натурі, оскільки позивачем, під час розгляду справи по суті зазначено, що із наявних документів у Головному управлінні Держегокадастру у Київській області станом на 2004 рік, земельна ділянка в розмірі 4034.0 га повинна бути розпайована на 370 осіб, що, в свою чергу, спростовується розробленою Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки з оформленням державних актів власникам земельних часток (паїв) в межах Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та довідкою Переяслав-Хмельницького районного відділу земельних ресурсів, згідно з якою встановлено, що в книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) по колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова зареєстровано 885 сертифікатів.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не надано картографічних матеріалів із конкретним місцезнаходженням спірної земельної ділянки, у зв’язку з чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім того, як встановлено судом, позивач не оскаржує рішення 2 сесії 22 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995 про передачу у колективну власність 4034,0 га земель для сільськогосподарського призначення та рішення 14 сесії 23 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 12.03.2001, яким проведено рівноцінний обмін земель колективної власності (35.0 га сіножатей) на землі резервних територій сільської ради (14.4 га ріллі), додатково в колективну власність із земель резервних територій та земель запасу сільської ради було передано 178.4 га земель з них ріллі 160.3 га, кормових угідь 18.1 га для розпаювання між 42-ма помилково пропущеними громадянами.

Приписами статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. При цьому, конституційною нормою передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду .

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначив, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто, в судовому порядку.

Окрім того, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Ненормативні правові акти органу місцевого є актами одноразового застосування та вичерпуються свою дію фактом їхнього виконання. Відтак, спірний у справі державний акт на право постійного користування на землю за правовою природою є документом, який посвідчив набуття відповідного права за рішенням компетентного органу і вичерпав свою дію фактом його виконання.

Під час розгляду справи по суті, позивачем зазначено, що Полого-Вергунівська сілька рада не мала права здійснювати рівноцінний обмін земель колективної власності на землі резервних територій сільської ради, оскільки спірна земельна ділянка знаходилась за межами селища.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова, Переяслав-Хмельницького району Київської області, здійсненої Київським відділенням Інституту землеустрою на замовлення Полого-Вергунівської сільськох ради, визначена площа земель, що підлягають поділу на 885 земельних часток (паїв), яка становить 3948,67 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 3188,5 га, кормових угідь - 758,17 га.

12.03.2001 рішенням № 95 14 сесії 23 скликання Пологово-Вергунівської сільської ради затверджено розроблену схему поділу земель колективної власності на землі частки (паї), якою передбачено розподіл 3948,67 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі 3188,5 га, кормових угідь 758,17 га.

25.11.2003 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 745 виділено земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) власникам сертифікатів земельних часток (паїв) земель колективного сількогосподарського підприємства ім. Кірова, відповідно до затвердженої схеми та списку.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання державних актів на право колективної власності на земельні ділянки, 250 громадянам власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) в межах Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав Хмельницького району Київської області, виконаної на замовлення Полого-Вергунівської сільської ради на підставі договору № 327 від 09.07.2002 передбачено видати державні акти на право колективної власності на землю власникам земельних часток (паїв), загальною площею 1201,3478 га, затвердженою сільським головою Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав Хмельницького району Київської області від 22.07.2004, погодженою начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів 20.08.2004.

22.07.2004 відділом містобудування та архітектури Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації надано висновок № 252 згідно з яким погоджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, розроблену Держаним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та зазначено, що можливо видати державні акти на право власності на землю власників сертифікатів на земельні частки (паї).

10.08.2004 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 440 внесено зміни до розпорядження голови адміністрації від 25.11.2003 за № 745, виклавши додаток у новій редакції.

20.09.2004 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 512, затверджено розроблену Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки з оформленням державних актів власникам земельних часток (паїв) в межах Полого-Вергунівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано у власність 885 особам, земельні ділянки загальною площею 1835,6599 га для ведення товарного сільськогосподарства.

Висновком державної землевпорядної експертизи від 13.12.2004 № 17-489, затвердженої начальником Київського обласного головного територіального управління земельних ресурсів ОСОБА_4, встановлено, що технічна документація із землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам і оцінюється позитивно.

Враховуючи наведене, та той факт, що позивачем не оскаржено та в порядку чинного законодавства не скасовано, жодного рішення чи розпорядження відповідачів, суд дійшов висновку, що Полого-Вергунівська сільська рада провела рівноцінний обмін земель колективної власності на землі резервних територій сільської ради, в наслідок чого, спірна земельні ділянка була часткова розпайована та передана у власніть, а частина використовується власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) у відповідності до її цільвого призначення, що підтверджується актом обстеження від 20.02.2017.

Відповідно до частини 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України визначено, що припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України встановлено, що припинення юридичної особи чи смерть власника є підставою для припинення права власності.

Частиною 3 статті 24 Земельного кодексу України визначено, що у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлені підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим, господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, з огляду на приписи частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як встановлено судом, визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995 в частині земель сільськогосподарського призначення площею 30 га рілля не є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу, тобто, таким, що не має правових наслідків, у зв’язку з чим, у суду відсутні правові підстави щодо задоволення позовної заяви в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про віднесення до земель державної форми власності землі сільськогосподарського призначення, що належали колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова площею 30 га - рілля.

Під час розгляду вказаної вимоги, судом встановлено, що даний спір в цій частині не підвідомчий господарському суду з наступних підстав.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також з огляду на приписи статті 4 Господарського процесуального кодексу України та у випадках передбачених статтею 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, а сам спір виник у звязку із здійсненням господарської діяльності.

Згідно з пунктом 19 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 № 10, у вирішенні питань, пов'язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, встановлено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто, чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими та чи відповідає складу сторін у справі.

Так, господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто, з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Враховуючи той факт, що позов подано суб’єктом владних повноважень до суб’єктів владних повноважень з приводу здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про віднесення до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення, що належали колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ, виданого Полого-Вергунівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова, площею 30 га рілля є публічно-правовою, оскільки, даний спір виник за участю субєктів владних повноважень, які реалізовують у спірних правовідносинах владні управлінські функції, за відсутності господарських відносин, а тому заявлена вимога не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за вимогою про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, виданий Полого-Вергунівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 2 сесії 22 скликання Полого-Вергунівської сільської ради від 13.06.1995, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова, площею 30 га рілля, покладається судом на позивача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини у справі та керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 232, 237, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У частині позову про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серія КВ, виданий Полого-Вергунівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 2 сес. 22 скл. Полого-Вергунівської сільської ради народних депутатів від 13 червня 1995 року, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова в частині земель сільськогосподарського призначення площею 30 га рілля - відмовити повністю.

2. У частині позову про зобов’язання віднести до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення, що належали КСП ім. Кірова на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія КВ, виданого Полого-Вергунівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 2 сес. 22 скл. Полого-Вергунівської сільської ради народних депутатів від 13 червня 1995 року, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова, площею 30 га рілля - провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2018.

Суддя С.О. Саванчук