Рішення № 73839246, 26.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018

Справа № 910/2011/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»

(02140, м. Київ, вул. Чавдар, буд. 3; код ЄДРПОУ: 32912720)

До Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

(01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; код ЄДРПОУ:23527052)

Про стягнення 8 019,32 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.02.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (далі – позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву №22/02 від 22.02.2018 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі – відповідач) про стягнення 8 019,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №1, №2, №3, балкон 30%, балкон 30% (у групі приміщень №196) загальною площею 56,60 кв.м., власником котрих на праві приватної власності є відповідач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська-Житлосервіс” залишено без руху та надана строк на усунення недоліків до 05.03.3018

05.03.2018 на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2018 від представника позивача надійшли документи по справі.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2011/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

27.03.2018 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.04.2018 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

20.04.2018 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення по справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (надалі - Позивач) є обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку № 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, балкон 30%, балкон 30 %, ( групи приміщень № 196) загальною площею 56,60 кв.м.

Згідно свідоцтва про право власності від 04.04.2011р. (Додаток 1), вищезазначені приміщення належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «Холдингова компанія Київміськбуд» (надалі - Відповідач).

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу Української PCP плата за комунальні послуги береться крім квартирної за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві були встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1047 від 23.06.2011р. в розмірі 3,64 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ).

Згідно п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013р. по справі 6-59цс13).

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем в повній мірі виконувалися зобов’язання по наданню житлово-комунальних послуг.

Жодних підтверджень щодо не надання та/або надання не в повному обсязі житлово- комунальних послуг відповідач позивачу не надавав.

Згідно п. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно п. 6 ст. 222 Господарського кодексу України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Позивач 03.07.2017 надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості від 30.06.2017р. за № 864, яка була отримана представником відповідача згідно відмітки в рекомендованому повідомлені 04.07.2017р., але на час подачі позовної заяви до суду, жодних відповідей від відповідача на адресу позивача не надходило.

Таким чином, нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були розпочаті з 04.07.2014р.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві надавались Позивачем до 30.09.2016р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 зазначеного Закону класифіковано житлово-комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, і на комунальні, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач).

Пунктом 18 зазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою : будинку № 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві та споживає комунальні послуги, які надає позивач.

Однак, відповідач в порушення умов взятих на себе зобов’язань, не виконав останнього, плату за надані послуги надані в період з липня 2014 по вересень 2016 повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 5 535,96 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги по нежилому приміщенню за адресою: будинок № 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з надання послуг в сумі 5 535,96 грн.

Разом з тим, відповідач просив застосувати строк позовної давності.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує заборгованість починаючи з липня 2014 по вересень 2016. Таким чином, і строк позовної давності, починає відлік з липня 2014, відповідно загальний строк позовної давності у три роки сплив.

При цьому позовна заява була відправлена позивачем на адресу суду 21.02.2018, що підтверджується відтиском печатки канцелярії суду, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки позивач не зазначив жодних правових підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості , а також 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2014 по лютий 2015.

Таким чином задоволенню підлягає заборгованість в період з лютого 2015 по вересень 2016 в сумі 3 914, 38 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 096,27 грн. та 3% річних в сумі 387,09 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок. Окрім того, судом враховано, що до частини основного боргу було застосовано позовну давність, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 відсотки річних в сумі 251 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 244, 51 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів оплати наданих послуг. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (02140, м. Київ, вул. Чавдар, б. 3; ідентифікаційний код: 32912720) основний борг у розмірі 3 914 грн. 38 коп. , 3 відсотки річних в сумі 251 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1 244 грн. 51 грн. та судовий збір у розмірі 1 185 грн. 83 коп.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.04.2018 року

Суддя М.О. Лиськов