Рішення № 73839185, 17.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3898/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, код ЄДРПОУ 25574423

до Споживчого товариства “СТИМУЛ”

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8, код ЄДРПОУ 31204683

про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язань

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №28 від 09.01.2018);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 02.01.2018);

обставини справи:

Військова частина 3078 Національної гвардії України звернулась з позовом до Споживчого товариства “СТИМУЛ” про стягнення штрафних санкцій: 5793,75 грн пені та 5084,36 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання зобов’язань з поставки товару за договором № 31/ВЗЗ-2017 від 31.05.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, підготовче засідання призначено на 08.02.2018.

30.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідачем здійснено поставки своєчасно, в порядку задоволення оперативних потреб позивача, заявок, копії яких додані позивачем до позовної заяви, не отримував, крім того, вказані заявки складені хаотично, встановити зміст зобов’язань за ними неможливо, а також з порушенням пункту 5.1 договору щодо строків поставки.

08.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 2744/18).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 27.02.2018.

16.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3278/18) та клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 2177/18).

Позивач заперечує доводи відповідача в повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6.3 договору відповідач повинен забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором, а твердження відповідача про неотримання заявок спростовується підписами уповноважених представників відповідача на них.

26.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3949/18), де зазначено, що заявка № 1206 від 06.06.2017 передбачає дати поставок: 16.06.2017, 23.06.2017, 30.06.2017, тобто, поза межами 10-денного строку, встановленого пунктом 5.1. договору, що свідчить про зміну істотних умов договору, а відповідно до пункту 11.5 договору, усі зміни і доповнення до Договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу, отже, зазначені заявки фактично мають зміст додаткових угод, не оформлених належним чином.

27.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 27.02.2018 досліджено заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановлено, що вказана заява не містить будь-яких уточнень позовних вимог – у ній вказано про долучення до матеріалів справи рахунку-фактури № 7 від 27.02.2018, із зазначеним документом у додатку, у судовому засіданні представником позивача роз’яснено, що цей рахунок-фактура і є уточненням позовних вимог – збільшенням їх розміру. Судом встановлено, що до заяви не додано доказів направлення її копії відповідачу, представником позивача підтверджено, що копія відповідачу не направлялась, крім того, за результатами аналізу змісту вказаної заяви у судовому засіданні, представником позивача вона не підтримана, пояснити зміст цієї заяви представник не зміг, у зв’язку з чим представником позивача її відкликано, що занесено у протокол судового засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 27.03.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 повернуто заяву позивача про уточнення позовних вимог від 27.02.2018 без розгляду.

27.03.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2018.

17.04.2018 у судове засідання з’явились представники обох сторін, представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача позов повністю заперечив.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.04.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Військовою частиною 3078 Національної гвардії України (далі – позивач, замовник) та Споживчим товариством «Стимул» (далі – відповідач, учасник) укладено договір № 31/ВЗЗ-2017 від 31.05.2017 (далі - Договір) про закупівлю товару код ДК 021:2015-15610000-7 - продукція борошномельно-круп’яної промисловості (лот 3) - крупа перлова, 100000 кг (далі - товар).

Відповідно до пункту 1.1. Договору учасник зобов’язується у 2017 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник – прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пункту 3.1 Договору ціна договору складає 645000,00 грн, у тому числі, податок на додану вартість, додатковою угодою № 1 від 21.01.2017 внесено зміни до цього пункту та встановлено нову ціну договору - 644971,92 грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що строк поставки за цим договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Відповідно до пункту 5.5. Договору право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами учасника та замовника накладної.

Згідно з пунктами 6.3., 6.3.1 Договору учасник зобов’язаний забезпечити поставки товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1 цього договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Відповідно до пункту 7.6. Договору істотні умови договору не повинні змінюватися після підписання цього договору, крім випадків, визначених законодавством та з урахуванням підпунктів 1.3., 6.2., 8.1. цього Договору, а також у випадку його розірвання.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного виконання.

Відповідно до пункту 11.5. Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і має однакову юридичну силу.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 31/ВЗЗ-2017 від 31.05.2017, що за правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за трьома заявками позивача: від 06.06.2017, від 03.05.2017, від 04.07.2017, поставка товару хоч і здійснена у повному обсязі, проте, з порушенням строків, що у них визначені, що підтверджується видатковими накладними на отримання товару.

Умови заявок такі.

Заявка від 06.06.2017 (далі – заявка-1): 2000 кг на 16.06.2017, 1500 кг на 23.06.2017, 5000 кг на 30.06.2017, 900 кг на 30.06.2017; 500 кг на 23.06.2017, 6000 кг на 30.06.2017.

Заявка від 03.07.2017 (далі - заявка-2): 1500 кг на 18.07.2017, 1500 кг на 14.07.2017, 4500 кг на 28.07.2017; 1000 кг на 18.07.2017, 1500 кг на 14.07.2017, 1000 кг на 18.07.2017, 500 кг на 19.07.2017, 1500 кг на 19.07.2017.

Заявка від 05.07.2017 (далі – заявка-3) 2000 кг на 17.07.2017.

Дані фактичних поставок такі.

№ 6-06 від 27.06.2017 на 2000,00 кг товару, № 7-02 від 06.07.2017 на 6500 кг товару, № 7-10 від 13.07.2017 на 3000 кг товару, № 7-14 від 13.07.2017 на 1000 кг товару, № 7-26 від 17.07.2017 на 2000 кг товару, № 7-33 від 25.07.2017 на 900 кг товару, № 7-36 від 25.07.2017 на 1000 кг товару, № 7-39 від 25.07.2017 на 1000 кг товару, № 7-46 від 25.07.2017 на 1500 кг товару, № 7-52 від 25.07.2017 на 500 кг товару, № 9-04 від 08.09.2017 на 1250 кг товару, № 10-06 від 24.10.2017 на 1500 кг товару, № 10-10 від 25.10.2017 на 2000 кг товару, № 11-05 від 10.11.2017 на 3750 кг товару

Копії вказаних заявок та видаткових накладних залучені до матеріалів справи, при цьому, судом враховано, що видаткові накладні підписані представниками обох сторін та у них зазначено реквізити Договору, крім того, відповідачем факт цих поставок не заперечений, відтак, судом оцінюється, що поставки відбулись у розмірах і строки, що вказані у вищезазначених накладних та за умовами Договору, спірні правовідносини сторін за яким розглядаються у даній справі.

Відповідачем заперечене отримання спірних заявок та вказано, що поставки за Договором відбувались за телефонними (тобто, усними) заявками відповідно до пункту 5.1. Договору, підпис з боку відповідача на примірнику заявки позивача належить не уповноваженій на прийняття заявок за Договором особі.

Зважаючи на такі доводи відповідача судом враховане таке.

Відповідно до пункту 5.1. Договору строк поставки визначається від моменту подання усної або телефонної заявки позивача.

Усі три заявки містять реквізити вихідної кореспонденції позивача, заявка-1 містить розписку про отримання ОСОБА_3, заявка-2 містить розписку про отримання ОСОБА_4, заявка-3 не містить поміток про отримання.

Наявність у представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повноважень на отримання документів за Договором від імені відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи довіреностями (№ 60/04-2017 від 14.04.2017 та № 49/05-17 від 03.05.2017 відповідно).

Відтак, подання письмових заявок передбачене Договором, заявка-1, заявка-2 отримані уповноваженими представниками відповідача, відтак, приймаються судом як докази при встановленні обставин справи, заявка №-3 не містить відомостей щодо отримання відповідачем, у зв’язку з чим, позивачем не доведено факту отримання вказаної заявки відповідачем, тому суд під час розгляду справи не бере її до уваги.

Відповідачем заперечуються заявки також їх хаотичним змістом, з якого неможливо встановити місце постачання товару, оскільки у таблицях, що містять заявки, де визначено обсяги поставок, вказані адреси в різних населених пунктах України, а під нею зазначено, що доставка товару здійснюється на склад замовника (в/ч 3078 НГУ м. Київ, Нижньоюрківська, 8-А).

Такий зміст заявок не здається суду незрозумілим, зважаючи на те, що він обумовлений умовами Договору, більше того, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що поставки за Договором завжди здійснювались таким чином: спочатку доставлялися на головний склад позивача у м. Києві, там реєструвались, а потім транспортом відповідача транспортувались до частин Національної гвардії України (товароодержувачі за Договором) за адресами, що визначались позивачем.

Дати поставок, що визначені у заявках – це дати доставки до головного складу позивача, за адресою: м. Київ, Нижньоюрківська, 8-А.

Вказане встановлено пунктами 5.2., 5.5., 5.9. Договору.

Відповідачем також стверджувалось, що вказані у заявках строки визначені з порушенням пункту 5.1. Договору про те, що поставка здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту подання заявки замовником, строк поставки є істотною умовою договорів поставки, а відповідно до пункту 11.5. Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами.

Судом враховані такі твердження відповідача, проте, взято до уваги, що відповідачем прийнято дані заявки, а товар поставлено, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними, з порушенням строків, що визначені як пунктом 5.1. Договору, так і спірними заявками, доказів інших поставок, які б відповідали одній з цих вимог, відповідачем не надано. Проте, наявність таких розбіжностей не являється скасуванням істотної умови договору поставки – строку поставки.

Сторонами у пунктах 9.1., 9.2. Договору погоджено, що у випадку виникнення розбіжностей сторони зобов’язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій або в судовому порядку. Доказів проведення врегулювання розбіжностей щодо строків поставки суду не надано.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Одночасно, судом враховано, що не можуть бути нараховані штрафні санкції за період між закінченням 10-денного терміну, що визначений Договором та датами поставок, що вказані у заявках, відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Одночасно, судом не враховані періоди прострочення, що заявлені позивачем, оскільки ані в письмових заявах, ані в поясненнях представника у судових засіданнях, позивач не пояснив суду, з наданням відповідних доказів, чому він обраховує ці періоди не з урахуванням черговості поставок, а реквізити видаткових накладних не дають змоги ідентифікувати, які поставки здійсненні на виконання конкретних пунктів заявок.

З огляду на що, судом враховано, що строк поставки товару встановлений для поставок на головний склад позивача у м. Києві, а товар за Договором - однаковий, відтак, не можуть бути враховані доводи позивача про те, що кожна наступна поставка не погашала найбільш ранню за часом заявку, зважаючи на що, у межах позовних вимог, судом обраховані розміри штрафних санкцій за періоди фактичного прострочення, що складає 1440,86 грн. пені та 2325,22 грн. штрафу.

Відповідачем контррозрахунку суми боргу суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом зроблено арифметичний розрахунок, згідно з якого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини у справі та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Військової частини 3078 Національної гвардії України до Споживчого товариства “СТИМУЛ” про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язань задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства “СТИМУЛ” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8, код ЄДРПОУ 31204683) на користь Військової частини 3078 Національної гвардії України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, код ЄДРПОУ 25574423) 1440,86 грн (одна тисяча чотириста сорок гривень вісімдесят шість копійок) пені, 2325,22 грн (дві тисячі триста двадцять п’ять гривень двадцять дві копійки) штрафу, 553,94 грн (п’ятсот п’ятдесят три гривні дев’яносто чотири копійки) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2018.

Суддя С.О. Саванчук