Ухвала суду № 73837700, 07.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/2002/2018

У Х В А Л А

07 травня 2018 року місто Київ

справа № 759/5499/16

Апеляційний суд міста Києва в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Ул'яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 28 грудня 2017 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.

20 квітня 2018 року позивачем ОСОБА_2 було отримано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.138).

Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього кодексу застосовуються положення ст.185 цього кодексу.

Так, апелянт повинна була сплатити судовий збір у розмірі 3706,80 грн. та надати до Апеляційного суду міста Києва оригінал квитанції на підтвердження його сплати.

05 травня 2018 року на адресу Апеляційного суду міста Києва від позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій остання просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заяви посилалася на те, що розмір її заробітної плати становить 5200 грн., таким чином розмір судового збору, який їй необхідно сплатити за подачу апеляційної скарги перевищує 5% її річного доходу, а відтак вона підлягає звільненню від сплати судового збору за подання вищевказаної апеляційної скарги.

Вважаю, що заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 3 ст.136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити їх від оплати.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, фактичною підставою для відстрочення або розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, що ускладнює сплату судового збору в зазначеному законодавством розмірі.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_2 до заяви про звільненні від сплати судового збору не надано суду доказів на підтвердження її майнового стану, який би унеможливлював сплату нею судового збору в розмірі 3706,80 грн.

За таких обставин, коли в розпорядженні суду відсутні дані, які б свідчили про такий майновий стан ОСОБА_2, який би унеможливлював сплату нею судового збору, або вказував на те, що при його сплаті останню буде поставлено у скрутне матеріальне становище, вважаю, що підстави для задоволення заяви про звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні заяви про звільнення її від сплати судового збору, а недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 16 березня 2018 року усунуті не були, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторному зверненню з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.

У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст.136, 357 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року відмовити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності у порядку спадкування визнати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя Борисова О.В.